Постановление суда № 82780261, 02.07.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4452/18

У Х В А Л А

02 липня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі судової колегії головуючої судді Румілової Н.М., суддів Галайко Н.М., Боровкова Д.О. при секретарі Шиманської Я.І., прокурора Бучинської К.П., представника потерпілого Піти Я.І., захисників Кирилюка В.М., Голеня І.Р., Водопийко Х.Т. , Бенцарука Р.А., перекладача Маркелової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження міри запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді продовження тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посилаючись при цьому на те, що ризики ухилення обвинувачених від суду не усунуті, є ризики перешкоджання розгляду справи.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Голень І.Р. заперечив проти заявленого клопотання, зазначив, що прокурор не довів наявність ризиків, просив застосувати заставу відповідно з вимогами ст.183 КПК .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – Бенцарук Р.А. вважає необґрунтованим клопотання прокурора , зазначив, що відсутні підстави тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат Водопийко Х.Т. заперечила проти заявленого клопотання, просила змінити міру запобіжного заходу на заставу, враховуючи стан здоров`я обвинуваченого, наявність в нього орендованого житла, також зазначила, що відсутні докази вини ОСОБА_4 , просила застосувати домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Кирилюк В.М. просив відмовити у задоволенні клопотання, зазначив, що ризики відсутн, просив змінити на більш м`який. .

Обвинувачені підтримали думку своїх захисників.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також спробам незаконно переховуватись від органів досудового розслідування, та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити його.

В даному випадку обвинувачені утримуються під вартою, медичних застережень стосовно неможливості тримання їх тримання немає, строк тримання спливає.

Суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим, оскільки на даний час у судовому засіданні потерпілі та свідки пояснень не давали, що свідчить про реальну можливість здійснення на останніх тиску зі сторони обвинувачених, тобто на переконання суду існує очевидний ризик, зокрема і втечі обвинувачених, отже ризики, які виправдовують тримання їх під вартою не зменшилися, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу, оскільки їх належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також суд враховує, що обмежень щодо тримання обвинувачених під вартою суду не надано.

Застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів про які клопотали обвинувачені та їх захисники, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не овязків, а також не зможе запобігти спробам обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та дані про осіб обвинуваченння, колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинувачених та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи з урахуванням їх тривалості на даний час не виходять за межі розумного строку, відповідають не лише особам обвинувачених, а і характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінуються, не перешкоджаєють інтересам правосуддя.

Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд дійшов висновку, що оскільки з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, двомісячний строк тримання під вартою закінчується, в цілях запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України, вважає за доцільним продовжити строк тримання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під вартою на 60 днів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України по 31 серпня 2019 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України по31 серпня 2019 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України по 31 серпня 2019 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України по 31 серпня 2019 року включно.

У задоволенні клопотання захисників відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом 7 днів з дня проголошення.

Головуюча суддя : Румілова Н.М.

Суддів : Боровкова Д.О.,

Галайко Н.М.