Постановление суда № 82676984, 19.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19 червня 2019 року м. Рівне №460/200/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Діонісьєв І.М.,

відповідача: не з`явився,

розглянувши адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВараського міського голови Анощенка Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування розпорядження,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Вараського міського голови Анощенка Сергія Івановича, за змістом якого просив визнати протиправним та скасувати розпорядження, видане Вараським міським головою Анощенком С.І. 25 січня 2019 року №23-р "Про зупинення рішень Вараської міської ради".

Позивач зазначив, що він є депутатом Вараської міської ради. В період з вересня по грудень 2018 року Вараською міською радою прийнято ряд рішень, які були підписані секретарем Вараської міської ради, оскільки у цей період він тимчасово здійснював повноваження міського голови і був головуючим на засіданнях ради у зв`язку з тим, що повноваження міського голови ОСОБА_2 С.І. на той час були достроково припинені міською радою. Дані рішення були офіційно оприлюднені та набрали чинності. 25.01.2019 відповідач, який з 23 січня цього року знову почав обіймати посаду Вараського міського голови, видав розпорядження №23-р "Про зупинення рішень Вараської міської ради", яким зупинив дію 65 рішень, які були прийняті в період з 19 вересня по 21 грудня 2018 року.

Позивач вважає таке розпорядження протиправним, оскільки воно не містить норми законодавства, якою відповідач керувався при його видачі, тобто не вказано конкретного повноваження міського голови, яке давало б йому право на видачу такого розпорядження; в ньому відсутні будь-які конкретні зауваження до зупинених рішень міської ради, тому розпорядження є необґрунтованим; розпорядження видане поза межами встановлених строків, а тому не у спосіб, передбачений законодавством.

Обґрунтовуючи порушене оскарженим розпорядженням право, позивач покликається до ст.2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та вказує, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та частини - виборців свого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування. Зазначив, що з вересня по грудень 2018 року Вараською міською радою було прийнято ряд важливих для життєдіяльності міста рішень і він як депутат і секретар ради та її депутати брали активну участь як в підготовці проектів таких рішень, так і в голосуванні за їх прийняття. Тому вважає, що він належно виконує покладені на нього громадою міста обов`язки. Позивач вважає, що відповідач у незаконний спосіб втрутився у діяльність міської ради як органу в цілому, так і у повноваження кожного з депутатів як представників міської ради, які брали безпосередню участь у прийнятті цих рішень, чим порушив права, свободи та законні інтереси. Вказане слугувало приводом звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 05.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.17-21), в обґрунтування якого вказав, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі №857/1482/18 (817/451/18) задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 до Вараської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2017 №981 "Про дострокове припинення повноважень Вараського міського голови С. Анощенко". Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2018 у справі №817/451/18 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Вараської міської ради від 15.12.2017 №981 "Про дострокове припинення повноважень Вараського міського голови ОСОБА_4 . Анощенко". Після визнання протиправним та скасування рішення міський голова ОСОБА_3 продовжив здійснення своїх повноважень 23.01.2019. Відповідач вказав, що оскаржене розпорядження прийняте в межах повноважень, наданих міському голові Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", у ньому містяться норми законодавства, якими обґрунтовуються зауваження до рішень міської ради, які прийняті без дотримання норм законодавства.

Також відповідач зауважив про відсутність порушеного права позивача при видачі оскарженого розпорядження, зазначивши, що права депутата у раді та її органах регламентовано статтею 19 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад". Відтак, нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органів місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

З наведених підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

03.04.2019 позивач подав відповідь на відзив (а.с.66-68), в якому вказав, що наведені у відзиві аргументи не заслуговують на увагу, оскільки ч. 4 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачено права міського голови зупиняти дію рішення ради; частиною 7 ст. 59 вказаного Закону визначено, що міський голова має право зупиняти дію рішень виконавчого комітету міської ради, тобто іншого органу, аніж міська рада.

Відповідач подав заперечення (а.с.75-81), в якому вказав, що оскаржене розпорядження міського голови не порушує жодного права депутата. Для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Відтак, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

17.04.2019 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позивачем позовні вимоги з підстав, викладених у поданих заявах по суті спору, просив їх задовольнити. Додатково повідомив, що рішення Вараської міської ради, дія яких зупинена оскарженим розпорядженням, стосуються інтересів як всієї територіальної громади м. Вараш, так і кожного депутата особисто, який на пленарних засіданнях сесії міської ради голосував за прийняття таких рішень.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його відрядженням.

За відсутності визначених ч. 2 ст. 205 КАС України підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши відзив та заперечення, подані відповідачем, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 є депутатом Вараської ОСОБА_5 Кузнецовської) міської ради VII скликання (2015-2020 рр), що підтверджується посвідченням №7 (а.с.8,41).

Розпорядженням міського голови м. Вараш від 25.01.2019 №23-р "Про зупинення рішень Вараської міської ради", враховуючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2019 №857/1482/18 у адміністративній справі №817/451/18, за якою задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 до Вараської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2017 №981 "Про дострокове припинення повноважень Вараського міського голови С. Анощенко", у зв`язку з недотриманням вимог статті 19 Конституції України, за приписами якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин 4, 11, 12, 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини 3 статті 4 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", керуючись пунктом 20 частини 4 статті 42, частинами 5, 8 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зупинено дію рішень Вараської міської ради, ухвалених в період з вересня 2018 року по грудень 2018 року, в загальній кількості 65, згідно з переліком, наведеним у пункті 1 розпорядження.

Пунктом 2 означеного розпорядження міського голови доручено начальникам відділів, управлінь та служб виконавчого комітету Вараської міської ради, а також іншим уповноваженим особам, що здійснювали підготовку рішень, дія яких зупиняється, винести на повторний розгляд сесії Вараської міської ради рішення, що наведені у пункті 1 цього розпорядження (а.с.23-26).

Розпорядженням міського голови м. Вараш № 25-р від 28.01.2019 внесено зміни до розпорядження міського голови від 25.01.2019 № 23-р шляхом доповнення преамбули після слів: "частин 4, 11, 12, 16" словами: "статті 46", та виключення з переліку пункту 1 рішень міської ради в кількості вісім (за переліком) (а.с.27).

Розпорядженням міського голови м. Вараш № 26-р від 29.01.2019 у зв`язку із зупиненням міським головою рішень міської ради і внесенням на повторний розгляд, відповідно до частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись частиною 4, 10 статті 46, пунктом 20 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" скликано тридцять третю сесію Вараської міської ради сьомого скликання 01.02.2019 о 10:00 з порядком денним згідно додатку.

В додатку до вказаного розпорядження викладено перелік зупинених розпорядженням від 25.01.2019 № 23-р рішень Вараської міської ради, з урахуванням змін, внесених розпорядженням міського голови № 25-р від 28.01.2019 (а.с.51-53).

Вважаючи протиправним розпорядження міського голови м. Вараш № 25-р від 25.01.2019, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 124 Конституції України установлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Таким чином, нова редакція статті 124 Конституції України, яка набрала чинності 30 вересня 2016 року, містить норму, згідно з якою юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, акцентуючи саме на факті наявності спору. У свою чергу, попередня редакція передбачала конституційну гарантію того, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Таким чином, юрисдикція суду була звужена виключно до вирішення юридичних спорів.

Наведене конституційне положення про те, що юрисдикція судів поширюється на юридичні спори, дає підстави для висновку, що саме їх наявність дозволяє особі (позивачеві) реалізувати своє право на звернення до суду.

Суд також підкреслює, що в статті 2 чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання адміністративного судочинства з метою ефективного захисту прав та інтересів позивачів, а в статті 5 Кодексу закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Оскільки позовні вимоги вмотивовані, зокрема, наявністю у позивача статусу депутата місцевої ради, а оскаржене розпорядження на думку позивача суперечить інтересам територіальної громади, суд враховує, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 4 Закону № 280/97-ВР до основних принципів місцевого самоврядування відносить, серед іншого, принципи підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідно до статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.

Згідно зі статтею 12 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до частини шостої статті 42 Закону № 280/97-ВР при здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради.

Відповідно до положень статті 49 Закону № 280/97-ВР (ч.ч.2,4,6,7) депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.

Депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Депутат має право звернутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради - також до голови місцевої державної адміністрації з питань, віднесених до відання ради.

Згідно з ч.ч.8,9 ст.49 цього Закону орган або посадова особа, до яких звернено запит, зобов`язані дати усну чи письмову відповідь на запит на сесії ради у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За результатами розгляду запиту рада приймає рішення.

Пропозиції і зауваження, висловлені депутатами на сесії ради, або передані в письмовій формі головуючому на сесії, розглядаються радою чи за її дорученням постійними комісіями ради або надсилаються на розгляд підзвітним і підконтрольним їй органам та посадовим особам, які зобов`язані розглянути ці пропозиції і зауваження у строки, встановлені радою, і про вжиті заходи повідомити депутатові та раді.

Відповідно до ч.11 ст.49 Закону № 280/97-ВР повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами.

Суд враховує, що відповідно до положень статті 10 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 № 93-IV (далі - Закон № 93-IV) установлено, що у виборчому окрузі депутат місцевої ради зобов`язаний, серед іншого: 3) брати участь у громадських слуханнях з питань, що стосуються його виборчого округу, в організації виконання рішень ради та її органів, доручень виборців, у масових заходах, що проводяться органами місцевого самоврядування на території громади або виборчого округу; 5) визначити і оприлюднити дні, години та місце прийому виборців, інших громадян; вести регулярний, не рідше одного разу на місяць, прийом виборців, розглядати пропозиції, звернення, заяви і скарги членів територіальної громади, вживати заходів щодо забезпечення їх оперативного вирішення.

За приписами частини першої статті 11 Закону № 93-IV у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право:

1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу;

3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення;

4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою;

5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов`язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.

Згідно з частиною другою цієї статті Закону при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право:

1) на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання;

2) на невідкладний прийом;

3) вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.

Статтею 15 Закону № 93-IV встановлено, що депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу у разі виявлення порушення прав та законних інтересів громадян або інших порушень законності має право вимагати припинення порушень, а в необхідних випадках звернутися до відповідних місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також до правоохоронних і контролюючих органів та їх керівників з вимогою вжити заходів щодо припинення порушень законності.

У разі виявлення порушення законності депутат місцевої ради має право на депутатське звернення до керівників відповідних правоохоронних чи контролюючих органів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, об`єднання громадян, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов`язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а в разі необхідності - до притягнення винних до відповідальності з наступним інформуванням про це депутата місцевої ради.

У разі невжиття відповідних заходів посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та керівники правоохоронних і контролюючих органів, до яких звернувся депутат місцевої ради, несуть адміністративну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Суд враховує, що відносини органів місцевого самоврядування із судами загальної юрисдикції регламентує стаття 18-1 Закону № 280/97-ВР та установлює, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Зі змісту позовної заяви, відповіді на відзив, пояснень та доводів представника позивача в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 як депутат Вараської міської ради звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження, виданого Вараським міським головою 25.01.2019 за №23-о, як такого, що не відповідає вимогам закону, з метою захисту інтересів територіальної громади м. Вараш та прав депутатів міської ради, які голосували за прийняття зупинених оскарженим розпорядженням рішень міської ради.

Суд звертає увагу на те, що ні оскаржене розпорядження, ні зупинені ним рішення міської ради безпосередньо не стосуються прав, свобод чи законних інтересів позивача як фізичної особи. Такі акти органу місцевого самоврядування не є актами індивідуальної дії, вони стосуються інтересів територіальної громади міста Вараш. А відтак, їх зупинення розпорядженням міського голови та внесення на повторний розгляд сесії Вараської міської ради стосується інтересів саме територіальної громади міста.

Проаналізовані вище норми законів України № 280/97-ВР та № 93-IV встановлюють особливий порядок реалізації повноважень депутатом органу місцевого самоврядування з метою забезпечення інтересів виборців, територіальної громади, у тому числі для забезпечення законності, а саме шляхом внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з депутатською діяльністю, звернення до правоохоронних органів.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади, місцевої ради чи депутатів відповідної ради в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками щодо застосування норм права, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №803/413/18 (провадження №11-1047апп18), яку відповідно до ч. 5 ст. 242 суд застосовує у даній справі.

Таким чином, депутат місцевої ради не є суб`єктом звернення до суду з позовом в інтересах територіальної громади.

Фактичний характер правовідносин сторін, наявність у позивача статусу депутата місцевої ради, який законом не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про оскарження рішень органів (посадових осіб) місцевого самоврядування в інтересах територіальної громади, дають суду підстави для висновку про відсутність юридичного спору між позивачем та відповідачем у даній справі.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).

Суд враховує, що у справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Тобто, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Водночас, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Встановлена судом відсутність втручання відповідача в право позивача, фактична відсутність між сторонами юридичного спору, відсутність у позивача як депутата місцевої ради законних повноважень здійснювати представництво інтересів територіальної громади у суді дають суду підстави для висновку про застосування приписів пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5).

Таким чином, позивач вправі звернутися до суду з відповідним клопотанням для вирішення питання повернення суми судового збору.

Керуючись статтями п.1 ч.1 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі закрити.

Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну ухвалу суду складено 24 червня 2019 року

Суддя Дорошенко Н.О.