Постановление суда № 82669626, 26.06.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/8710/19

н/п 2-з/640/134/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

"26" червня 2019 р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Золотарьова Л.І., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі №640/8710/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розписками, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість в розмірі 400200 грн. за розписками від 17.03.2016 року, що є еквівалентом 15 000 доларів США; стягнути судовий збір. Як на підставу позову посилається на те, що 17.03.2016 року він надав у позику ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2700 доларів США та 4800 доларів США (всього 7500 доларів США), які зобов`язався повернути до 30.04.2016 року, що підтверджується відповідними розписками. У випадку недотримання вказаного строку боржник зобов`язався повернути кошти у подвійному розмірі. Оскільки сума позики не повернута відповідачем до теперішнього часу, то сума боргу складає 15000 доларів США. Оскільки сума позики бралась ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, а саме вкладені у спільний бізнес та придбання нерухомості на ім`я дружини відповідача, то з відповідачем несе солідарну відповідальність колишня дружина відповідача - ОСОБА_3 , тому борг стягується солідарно з обох відповідачів.

25.06.2019 року до канцелярії суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій просить накладання арешту та заборони відчуження нерухомого майна: 1) приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Посилається на те, що 17.03.2016 року, він надав в борг своїм знайомим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 2700 та 4800 доларів США, про що були складені відповідні розписки. Строк повернення грошових коштів був визначений 30 квітня 2016 року. У випадку недотримання вказаного строку боржник зобов`язався повернути кошти у подвійному розмірі. Протягом всього часу, з дати коли відповідачі повинні були повернути йому грошові кошти вони усіляко намагалися уникнути повернення грошей, відтягували час, вигадуючи щоразу нові та нові причини, за яких вони не мали можливості повернути гроші, пізніше стали уникати розмови зі ним. При цьому, відповідачі займаються бізнесом та мають достатньо майна аби розрахуватися зі ним, однак не роблять цього до теперішнього часу. 26.04.2019 р. ним подано позов до суду про стягнення відповідної заборгованості з відповідачів. Як виявилося згодом, дізнавшись про пред`явлення ним позову, відповідачі почали здійснювати дії відносно відчуження усього наявного у них майна. Так, в мережі Інтернет на сайті https://www.057.ua він натрапив на вказані об’єкти нерухомості, які терміново виставлені на продаж. Очевидно, що це робиться задля того, щоб в подальшому унеможливити повернення йому грошових коштів, за стягнення яких він звернувся до суду з позовом. Таким чином, наразі є достатньо підстав вважати, що відповідачі навмисно позбавляються свого майна за для уникнення повернення боргу, тому у разі незабезпечення позову це призведе до неможливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості за розписками.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову або після відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.04.2019 року у цій справі відкрито провадження.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 153 ЦПК України). Підстави для виклику сторін для розгляду заяви про забезпечення позову – відсутні.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 N9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Предметом спору у цій справі є солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за розписками від 17.03.2016 року в розмірі 400200 грн., що еквівалентно 15 000 доларів США.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.02.2019 р., нерухоме майно, а саме: 1) приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) квартира за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані на праві власності за відповідачкою ОСОБА_3 .

Як вбачається, з наданих позивачем скріншотів з Інтернет-сайту https://www.057.ua, в оголошеннях (червень 2019 року) розмішено про терміновий продаж «хазяїнами» Вікторією та ОСОБА_4 наступних об’єктів нерухомого майна: 1) приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за суму 657 423 грн; 2) земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , за суму 100 000 грн., 3) квартира за адресою: АДРЕСА_4 , за суму 1 250 500 грн., 4) квартира за адресою: АДРЕСА_2 , за суму 1 468 776 грн.

Таким чином, вбачається, що всі об’єкти нерухомого майна, які належать відповідачці, виставлені на продаж.

При цьому, відповідачі будь-яких належних та допустимих доказів чи навіть відзиву до суду не надали. Замість того, 21.06.2019 року до канцелярії суду надійшла заява представника ОСОБА_2 – адвоката Жарової-Тітарьової Л.В., у якій вона просить відкласти розгляд справи призначений на 24.06.2019 і надати можливість ознайомитися з матеріалами справи, оскільки вона не ознайомлена з позовом та матеріалами справи, а також повідомила, що 21.06.2019 нею подано апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження від 06.05.2019 року у цій справі з мотивів порушення правил територіальної підсудності, оскільки відповідач ОСОБА_2 ніде не зареєстрований і фактично проживає в Харківській області.

Разом з тим, суд враховує, що згідно з відомостями «Урпошти», поштове повідомлення з позовом, додатками до нього, та ухвалою у цій справі було вручено особисто ОСОБА_2 18.05.2019 року, тому посилання його представника про не ознайомлення саме її з позовом та матеріалами справи, і те, що вона дізналася про розгляд цієї справи лише 20.06.2019 з ЄДРСР - не є переконливим для ненадання відзиву на позов, а тому відкладення засідання по справі за заявою представника відповідача з наведених ним мотивів, ґрунтовно викликають у позивача сумніви щодо добросовісності відповідачів у виконанні грошових зобов’язань вже в ході розгляду справи, що також підкріплено (що підтверджується оголошенням в інтернеті) тим фактом, що має місце намагання в терміновому порядку продати все нерухоме майно, яке належить відповідачці.

Авжеж суд враховує, що оскарження ухвали про відкриття провадження з мотивів порушення підсудності – є правом відповідачів, однак, оцінюючи це суто з підстав та ризиків невжиття в терміновому порядку заходів забезпечення позову, суд також враховує, що з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та ФОП, вбачається, що відповідачі зареєстровані як ФОП, і адреса ФОП ОСОБА_2 зазначена у АДРЕСА_4 , а ФОП ОСОБА_3 – у АДРЕСА_5 ; в розписках від 17.03.2016 року ОСОБА_2 вказував, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ; при цьому, ОСОБА_3 згідно з довідкою департаменту реєстрації місця проживання ХМР – зареєстрована у АДРЕСА_5 . Тобто, навіть якщо виходити з того, що один з відповідачів зареєстрований у Київському районі м. Харкова, то позов може подаватися за місцем реєстрації будь-кого з відповідачів. Разом з тим, представник відповідача – адвокат скористалася правом оскаржити ухвалу з мотивів порушення правил підсудності, тобто відповідачі мають право обирати певну лінію користуванням своїми процесуальними правами, однак така процесуальна поведінка у взаємозв`язку з іншими доказами може бути також оцінена судом з точки зору добросовісної поведінки відповідачів в площині необхідності застосування заходів забезпечення позову.

Також суд враховує, що позивач просить стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів, які були подружжя та використовували кошти в інтересах сім’ї, тому позивач стверджує в силу положень ст. 65 СК України, вони солідарно несуть відповідальність за повернення таких боргів.

Справді, згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб станом на 08.06.2017 року, відповідачі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19.07.2008 року, отже в період коли чоловік брав в позику грошові кошти - 17.03.2016 року, а також в період строку повернути кошти – до 30.04.2016 року, відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Суд враховує вищенаведені обставини, наявність підстав для забезпечення позову, а також те, що в межах вирішення питання про забезпечення позову суд позбавлений можливості надати оцінку, зокрема, недоведеності вимог позивача, враховуючи відсутність зі сторони відповідачів, один з яких користується правничою допомогою адвоката, будь-яких доказів чи доводів щодо необґрунтованості позовних вимог, то суд, оцінивши в цілому вказані обставини, вважає необхідним вжити заходи забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 3 ст. 153 ЦПК України).

Зокрема, враховуючи ціну позову - 400200 грн., позивач просить забезпечити позов відносно всіх чотирьох об’єктів нерухомого майна відповідача, однак забезпечення позов відносно всіх об’єктів не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, тому суд вважає необхідним забезпечити позов шляхом заборони відчуження лише відносно одного об’єкта нерухомості, який за ціною виставленого на продаж є найближчим до ціни позову, а саме приватного будинку за адресою: АДРЕСА_1 (виставлено на продаж за сума 657 423 грн).

Також суд враховує, що накладення арешту на вказаний приватний будинок не є необхідним в даному випадку, оскільки під арештом майна слід розуміти заборону розпорядження цим майном, а в певних випадках - і користування ним. Арешт будинку може призвести до необґрунтованого обмеження права власника на реалізацію захищеного права володіння і користування вказаним майном, що може призвести до безпідставного заподіяння збитків, не обумовлених забезпечення балансу інтересів та рівності сторін у цивільному судочинстві.

Вивчивши подану заяву, зазначені аргументи, враховуючи предмет та підстави позову, суму заборгованості, поведінку сторін, наявність спору між сторонами, відповідність та співмірність виду забезпечення позову предмету спору, суд доходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на нерухоме майно: приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за відповідачкою, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, враховуючи можливість відчуження нерухомого майна відповідачем. При цьому, заборона відчуження будинку не позбавляє власника можливості володіти та користуватися цим майном.

На підставі викладеного, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню у вказаній частині.

У разі наявності підстав відповідачі не позбавлені можливості звернутися з заявою про скасування заходів забезпечення позову або заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення позову не вбачається.

Керуючись ст.ст. 81, 149-153 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №640/8710/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за розписками – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 .

В іншій частині заяви – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки.

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ; АДРЕСА_6 .

Відповідач (боржник) ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_8 .

Відповідач (боржник) ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 .

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя -