Решение № 8262199, 25.02.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.10           Справа № 15/11-10. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Мегапласт”, м. Луганськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Соболь”, м. Суми

про стягнення 62 658 грн. 50 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з‘явився

Від відповідача: Гузенко Є.В., довіреність №14 від 01.02.2010р.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 62 658 грн. 50 коп. заборгованості по договору поставки №203 від 21.10.2009р., а саме: 59 224 грн. 30 коп. основного боргу, 1962 грн. 51 коп. пені за період з 18.11.2009р. по 15.01.2010р., 287 грн. 20 коп. - 3% річних за період з 18.11.2009р. по 15.01.2010р., 1184 грн. 49 коп. інфляційних витрат за період з 18.11.2009р. по 15.01.2010р.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засіданні суду усно пояснив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, але доказів в підтвердження своїх заперечень ним суду подано не було.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем 21.10.2009р. був укладений договір поставки №203, за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов‘язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) зобов‘язався прийняти товар і оплатити продукцію згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору.

Найменування, кількість, асортимент та ціна продукції, що підлягає поставці, зазначається в специфікаціях (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник зобов‘язаний поставити товар на протязі 10 банківських днів з моменту отримання заявки та 50% предоплати, якщо інше не передбачено в специфікаціях.

Покупець проводить 50% предоплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, а суму, що залишилася перераховує на протязі 10 банківських днів з моменту отримання товару (п. 4.1 договору).

Строк дії договору визначений у п. 9.1 договору поставки, в якому зазначено, що договір діє до 31.12.2009р.

Таким чином, по видатковій накладній №1538 від 03.11.2009р. та відповідно до специфікації №1 до договору поставки №203 від 21.10.2009р., позивач поставив відповідачу за договором продукцію на загальну суму 124 224 грн. 30 коп., за яку відповідач у встановлений договором строк оплати розрахунок повністю не провів.

Так, 30.10.2009р. відповідачем було сплачено позивачу 35000 грн. 00 коп., а 03.11.2009р. – 30000 грн. 00 коп. Тобто, позивач перерахував відповідачу тільки 65000 грн. 00 коп. і строк оплати останньої суми сплинув 18.11.2009р.

Таким чином, у відповідача залишилася заборгованість перед позивачем у розмірі 59224 грн. 30 коп.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме специфікацією №1 до договору поставки №203 від 21.10.2009р., видатковою накладною №1538 від 03.11.2009р., на якій міститься підпис повноважного представника відповідача, довіреністю на отримання товару №3 від 02.11.2009р. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи (а.с. 11-13).

При цьому, у видатковій накладній №1538 від 03.11.2009р. зазначено, що підставою поставки є договір №203 від 21.10.2009р.

Також між сторонами був укладений акт звірки станом на 11.01.2010р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 59 224 грн. 30 коп. (вказаний акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками).

Крім цього, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію №1444 від 01.12.2009р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 59 224 грн. 30 коп. (в підтвердження направлення відповідачу претензії позивачем подано копії поштових квитанцій №6384 від 08.12.2009р. та №6385 від 08.12.2009р. та копію поштового реєстру).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач розрахунки з позивачем повністю не провів, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 59 224 грн. 30 коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, а позовні вимоги щодо стягнення 59 224 грн. 30 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені в сумі 1962 грн. 51 коп. за період з 18.11.2009р. по 15.01.2010р.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов‘язання у вигляді стягнення пені передбачена п. 8.2 договору поставки, за яким за порушення умов договору винна сторона виплачує неустойку в розмірі 0,5% від суми невиконаних зобов‘язань за кожний день прострочки зобов‘язань та за весь її період.

Частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1962 грн. 51 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, заперечення відповідача також не можуть бути прийняті судом до уваги і позовні вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 287 грн. 20 коп. - 3% річних за період з 18.11.2009р. по 15.01.2010р. та 1184 грн. 49 коп. інфляційних витрат за період з 18.11.2009р. по 15.01.2010р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Тобто, враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача не можуть бути взяті судом до уваги і позовні вимоги стосовно стягнення 287 грн. 20 коп. - 3% річних, 1184 грн. 49 коп. інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “Соболь” (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Чернігівська, буд. 3, код 21124054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Мегапласт” (91047, м. Луганськ, вул. Гастело, 39-б, код 32900322) 59 224 грн. 30 коп. основного боргу, 1962 грн. 51 коп. пені, 287 грн. 20 коп. - 3% річних, 1184 грн. 49 коп. інфляційних витрат, 626 грн. 58 коп. витрат по держмиту, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 26.02.2010р.

Суддя