Решение № 82618007, 24.06.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р. Справа № 922/1560/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", м. Харків до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 176 646 318,79 грн. за участю представників сторін:

позивача – Зубрич Д.О. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4929 від 27.12.2017);

відповідача – Ващенко Т.Д. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4962 від 31.01.2018).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 176646318,79 грн. , з яких:

161860618,54 грн. сума основного боргу;

11793387,64 грн. пеня;

989977,43 грн. 3% річних;

2002335,18 грн. інфляційних.

Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який укладено шляхом подачі відповідачем заяви-приєднання № 09420VFH3BAT016 від 01.01.2016, щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отримані послуги з розподілу природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2019 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24.06.2019.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 14854 від 18.06.2019) в якому зазначає, що після звернення позивача до суду з позовом він частково сплатив існуючу заборгованість в сумі 14785701,25 грн. Як наслідок, відповідач вказує, що він частково визнає заявлений позов, а саме, в сумі 152689545,41 грн. основного боргу, та нарахованих в зв`язку з простроченням оплати боргу 3% річних та інфляційних. Також відповідач зазначає що він визнає правильність нарахування позивачем пені за таке прострочення, проте з огляду на складне матеріальне становище відповідача, просить суд зменшити її розмір на 86,3%.

Крім того, у відзиві відповідач також просить суд на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 50% від сплаченого позивачем, а решту 50% повернути позивачу з державного бюджету.

Також відповідач окремо звернувся до суду з клопотанням в якому, з огляду на тяжкий фінансовий стан підприємства, просить суд зменшити розмір пені на 86,3%.

В подальшому відповідач надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 15341 від 24.06.2019), а саме платіжних доручень згідно з якими на користь позивача була сплачена заборгованість за надані послуги в загальній сумі 11789503,31 грн.

Позивач не скористався своїм правом щодо подання відповіді на відзив.

На судове засідання 24.06.2019 прибули представники сторін, які зазначили, що завдання підготовчого провадження судом виконано, просили суд закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

При цьому, останні надали суду заяву (вх. № 15348 від 24.06.2018) в якій зазначили про свою згоду на розгляд справи по суті в даному судовому засідання одразу після винесення ухвали про закриття підготовчого провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

З огляду на зазначені обставини суд протокольною ухвалою від 24.06.2019 закрив підготовче провадження, та відразу розпочав розгляд справи по суті.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в позовній заяві, просив суд її задовольнити з урахуванням часткових оплат існуючої заборгованості, які мали місце після звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, зазначив що він визнає заявлений позов в частині основного боргу з урахуванням здійснених часткових оплат після звернення позивача до суду, 3% річних та інфляційних. Також представник відповідача визнав за позивачем право на нарахування пені, проте просив суд зменшити її розмір на 86,3%.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2016 відповідач уклав з позивачем договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 09420VFH3BAT016 (а. с. 12).

Даний типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою НКРЕП від 30.09.2015 № 2498, та розміщено на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в Мережі Інтернет.

Відповідно до п. 1.1 Типового договору розподілу природного газу, цей Типовий договір розподілу природного газу (далі за текстом – договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

В п. 2.1 договору визначено, що оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору, споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

Відповідно до п. 5.4. договору, порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог договору.

За умовами п. п. 6.3, 6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктами 8.1 та 8.2 договору встановлено: за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Відповідно до п. п. 12.1, 12.3 договору цей договір укладається на невизначений строк. Цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов зазначеного договору позивачем за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року згідно з двосторонніми актами надання послуг з розподілу природного газу № ХРГ00022449 від 30.11.2018, № ХРГ00024960 від 31.12.2018, № ХРГ89002171 від 31.01.2019, № ХРГ89004725 від 28.02.2019, № ХРГ89007255 від 31.01.2019 та № ХРГ89009541 від 30.04.2019 надано відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 180074747,93 грн.

Проте, відповідач зазначені послуги сплатив лише частково. Станом на момент звернення позивача до суду його борг становив 161860618,54 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати наданих послуг, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 11793387,64 грн. грн. пені та 989977,43 грн. 3% річних за період прострочення кожного з щомісячних платежів з 11.01.2019 по 17.05.2019, а також та 2002335,18 грн. інфляційних за період прострочення цих же платежів з лютого по квітень 2019 року.

Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості, інфляційних, річних та пені стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач в процесі її розгляду сплатив на користь позивача існуючий борг в сумі 11789503,31 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями на відповідну суму та підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з листопада 2018 по квітень 2019 року.

З посиланням на зазначені обставини, відповідач він визнає заявлений позов в частині основного боргу з урахуванням здійснених часткових оплат після звернення позивача до суду, 3% річних та інфляційних. Також відповідач визнає за позивачем право на нарахування пені, проте заявив суду клопотання про її зменшення на 86,3% з посиланням на скрутне матеріальне становище підприємства.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг з розподілу природного газу відповідачу у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року. Однак, відповідач в повному обсязі не виконав своїх зобов`язань з оплати цих послуг, його борг перед позивачем станом на момент винесення даного судового рішення становить 150071115,23 грн.

Існування заборгованості в зазначеному розмірі визнано представниками сторін в судовому засіданні. Строк її оплати передбачено умовами договору, та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 150071115,23 грн. суми основної заборгованості за договором.

Щодо заявленого позивачем позову в частині стягнення 11789503,31 грн. суми основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки як свідчать матеріали справи та не спростовується представниками сторін, цей борг відповідачем було сплачено вже після порушення провадження у даній справі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг з розподілу природного газу підтверджується як матеріалами справи, так і самим представником відповідача.

Зазначене надає право позивача на нарахування відповідачу інфляційних та річних за таке прострочення.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних суд визнає його правомірність та арифметичну вірність. Відповідач також визнає заявлений позов в частині стягнення інфляційних та річних.

За таких обставин, суд також приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 989977,43 грн. 3% річних за період прострочення кожного з щомісячних платежів з 11.01.2019 по 17.05.2019, а також та 2002335,18 грн. інфляційних за період прострочення цих же платежів з лютого по квітень 2019 року.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що

встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначено вище, п. 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За таких обставин, доводи позивача про можливість притягнення відповідача до відповідальності у вигляді сплати пені за прострочення виконання зобов`язань зі сплати спожитих послуг з розподілу природного газу за період прострочення з 11.01.2019 по 17.05.2019 є правомірними.

Разом з тим, господарський суд, розглянувши клопотання відповідача (вх. № 14854 від 18.06.2019) про зменшення розміру штрафних санкцій на 86,3% приходить до висновку про його задоволення, виходячи з анступного

Згідно з ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, фінансування підприємства відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Тривалий час підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідність тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Як свідчить надана відповідачем довідка від 19.03.2019, в 2018 році 86,3% від загального обсягу виробленої відповідачем теплової енергії споживається населенням. Згідно з довідкою від 12.06.2019, станом на 01.05.2019 заборгованість перед відповідачем за спожиту теплову енергію складає 3,2 млрд. грн.., в т.ч. 2,8 млрд. грн. заборгованість населення, 202,7 млн. грн.. заборгованість бюджетних установ, 119,9 млн. заборгованість госпрозрахункових підприємств та 119,9 млн. грн.. заборгованість місцевого бюджету з компенсації пільг.

Законом України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяється реструктуризовати заборгованість за комунальні послуги строком до п`яти років. Згідно з наданою відповідачем довідкою від 12.06.2019 сума реструктуризованої заборгованості станом на 01.05.2019 складає 176,9 млн. грн.

Суд зазначає, що скрутний фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 31.03.2019, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків становить 4,8 млрд грн.

Крім того з листопада 2014 року підприємство працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, якою затверджений Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки. Відповідно до цього Порядку теплопостачальні організації відкривають в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі". Всі кошти, які надходять на рахунки із спеціальним режимом використання КП "Харківські теплові мережі", розподіляються згідно з нормативами, встановленими НКРЕКП, та перераховуються банком на рахунки постачальника природного газу (НАК “Нафтогаз України”), оператора газотранспортної системи (АТ “Укртрансгаз”), оператора газорозподільних систем (АТ “Харківміськгаз), постачальника покупної теплової енергії (ПрАТ “Харківська ТЕЦ-5”) та на поточний КП “Харківські теплові мережі”. Тобто перерахування коштів на користь позивача здійснюється відповідно до Порядку розподілу коштів з урахуванням встановлених нормативів перерахування коштів і відповідач не може впливати на перерахування коштів, що надійшли як плата за теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, на рахунок позивача за надання послуг з розподілу природного газу.

З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за надання послуг з розподілу природного газу.

Наведені обставини підтверджують винятковість ситуації стосовно відповідача - комунального підприємства, що забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання споживачів міста Харкова.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем та те, що стягнення додаткових коштів у вигляді пені в заявленій до стягнення сумі негативно позначається на рівні матеріального забезпечення підприємства.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, на 86,3% від заявленої позивачем до стягнення суми, а саме, стягнути з відповідача пеню у розмірі 1615694,11 грн., а в решті позову про її стягнення відмовити.

Суд також зазначає, що аналогічна правова позиція щодо відповідача відображена в постановах Вищого господарського суду України по справах №№ 922/1670/13, 922/5030/13, 922/3244/14, 922/3972/14, 922/2376/15, 922/2377/15, 922/6052/15, 922/876/16 відповідно до яких штрафні санкції відносно КП “Харківські теплові мережі” зменшені на відсоток споживання населенням теплової енергії. Крім того, аналогічна правова позиція також відображена в судових рішенням судів першої та апеляційної інстанції, що набрали законної сили, по справі № 922/3602/18 та суду апеляційної інстанції по справі № 922/3612/18.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 672350,00 грн.

Клопотання відповідача про застосування при розподілу судових витрат п. 1 ст. 130 ГПК України задоволенню не підлягає, оскільки застосування зазначеної норми закону можливе виключно у випадку визнання відповідачем позову до його розгляду по суті, тоді як в даному випадку, відповідачем заявлений позов визнано лише частково (зокрема не було визнано розмір пені) і дану справу по суті суд розглядав.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стянути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (адреса: 61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59; на п/р НОМЕР_1 в АБ «Кліринговий дім», м. Київ, МФО 300647; код ЄДРПОУ 03359552):

150071115,23 грн. суми основного боргу;

1615694,11 грн. пені;

989977,43 грн. 3% річних;

2002335,18 грн. інфляційних;

672350,00 грн. судового збору.

В частині позову про стягнення 11789503,31 грн. суми основного боргу провадження у справі закрити.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "25" червня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак