Постановление суда № 8261017, 09.03.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" березня 2010 р. Справа № 3/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто-Плюс»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнепромекобуд»

про стягнення заборгованості в сумі 114405 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : представник Семенчук Н.К. (довіреність від 18.02.2010 року)

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто-Плюс»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнепромекобуд» про стягнення 114405 грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, проте 05.03.2010 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги ТОВ «Захід-Авто-Плюс» визнає у повному обсязі, та пояснює наступне: в зв'язку з скрутною економічною ситуацією в країні та будівельній галузі зокрема, ТОВ «Рівнепромекобуд» не мало змоги у передбачений усною домовленістю строк оплатити надані постачальником послуги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто-Плюс» на підставі довіреностей: від 09.06.2008 року, від 07.08.2008 року, від 01.09.2008 року, від 01.10.2008 року та накладних: №РН-0023 від 09.06.2008 року, №РН-0025 від 16.06.2008 року, №34 від 07.07.2008 року, №42 від 29.08.2008 року, №44 від 30.09.2008 року, №РН-000049 від 24.10.2008 року поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівнепромекобуд» товар на загальну суму 451811 грн. 00 коп..

Відповідачем частково погашено заборгованість за отриманий товар та на момент розгляду справи борг відповідача перед позивачем складає 114405 грн., 00 коп.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 05.01.2010 року заборгованість ТОВ «Рівнепромекобуд» перед ТОВ «Захід-Авто-Плюс» становить 114 405 грн. 00 коп.

11.01.2010 року позивач на адресу відповідача направив претензію, яка залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Передача товару за видатковими накладними та довіреностями не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу в розмірі 114405 грн. 00 коп.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 114 405 грн. 00 коп., боргу за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнепромекобуд» (33003, м. Рівне, вул. Струтинської, 21, код ЄДРПОУ 32936500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Авто-Плюс» (33018, м.Рівне, вул.Курчатова, буд.32, код ЄДРПОУ 33982487, р/р №26003011191980 в ФКБ «Фінанси та Кредит»у м. Рівне, МФО 333603) 114405 грн. 00 коп., боргу за поставлений товар, витрати на оплату державного мита в розмірі 1144 грн. 05 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано "12" березня 2010 року