Решение № 82582621, 11.06.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2017/19

Справа №754/9977/18

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Вільховченко І.І.

представника позивача Кислощук Я.С. відповідача ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Київоблгаз Збут» звернувся до суду з вимогою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу за період з 01.09.2015 по 30.06.2018 в розмірі 1999,42 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва 02.08.2018 відкрито провадження по справі.

Вимоги обґрунтовано тим, що з 01.07.2015 постановою НКРЕКП № 1588 від 21.05.2015 для ТОВ «Київоблгаз Збут» видано ліцензію серії НОМЕР_1 на постачання природного газу. Між ТОВ «Київоблгаз Збут» та ОСОБА_1 було укладено публічний договір № 0800088091 постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору позивач зобов`язується відповідачу постачати природний газ у необхідних для нього об`ємах, а відповідач зобов`язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Броварський територіальний відділ реалізації «Київоблгаз Збут» виконав поставку природного газу для побутових потреб відповідно до умов договору, однак в порушення умов зазначеного договору та нормативних актів відповідачем не проведена оплата за спожитий природний газ, внаслідок чого за період з 01.09.2015 по 30.06.2018 утворилась заборгованість в розмірі 1999, 42 грн. У зв`язку з викладеним, позивач просить суду стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1999,42 грн.

25.10.2018 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив, відповідно до якого останній зазначив, що відсутня заборгованість за спожитий газ, що підтверджується платіжними дорученнями.

19.11.2018 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що позивачем було проведено звірку наданих відповідачем квитанцій оплати за постачання природного газу - всі оплати надійшли на особовий рахунок № НОМЕР_2 та відображені в розрахунку заборгованості по о/р НОМЕР_2 . На показник газового лічильника 3594 м. куб рахувалась переплата в розмірі 154,92 грн. станом на 01.07.2015. У фінансовому стані відповідача показник газового лічильника 3910 м. куб на 31.10.2015, що підтверджується і відомістю показників газового лічильника за вересень 2015 рік (показник 3909 м. куб станом на 18.09.2015) і проводить оплату за 25 м. куб. Тобто, 3910 м. куб. - 3594 м. куб = 316 м. куб, а сплачено лише 25 м. куб. Обсяг газу спожитого з 01.10.2015 по 31.03.2016 становить 289 м. куб, відповідач оплачує їх по ціні 3,60/м. куб, а відповідно до постанова КМУ від 30.10.2015 №872 тариф становить - 7,188 грн. за 1 куб. м для побутових споживачів, де встановлено газові плити; тариф 3,60 грн. за 1 м. куб застосовується для споживачів з індивідуальним опаленням природним газом. Відповідач сплачує за природний газ за березень - квітень 2016 року по тарифу 3,60 грн., але діючий тариф 7,188 грн. Відповідач стверджує, що в його квартирі встановлено індивідуальний опалювальний котел, однак він не оформлений належним чином.

22.11.2018 від відповідача надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких зазначив, що відповідач не погоджується з показниками позивача. Оскільки, у березні місяці 2015 року були показники 3885, що підтверджується платіжним дорученням за березень 2015 рік. У березні місяці 2015 року використано газу на суму 122,08грн квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2015 року відповідач не користувався газом, так як за адресою АДРЕСА_1 не проживав. За жовтень 2015 року було використано 25 м. куб. та оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями. З 01.10.2015 по 31.03.2016 обсяг використання газу становив 289 м. куб по ціні 3,60 грн. Щодо паливного котла відповідач зазначив, що котел встановлено і введено в експлуатацію 31.03.2019 законно. Проектна-технічна документація на встановлення котла була розроблена і погоджена Ірпінською філією ВАТ «Київоблгаз» в 2008 році. В 2016 році відповідач надсилав в Ірпінську філію ВАТ «Київоблгаз» копію проектно-технічної документації, заяву про безпідставне нарахування боргу за спожитий газ, копії платіжних доручень, однак відповідач не отримав відповіді.

18.03.2019 від представника позивача Кислощук Я.С. надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких зазначив, що відповідач заперечує проти застосування ціни 7,188грн і вважає, що необхідно сплачувати ціну 3,60грн, оскільки в квартирі встановлено двухконтурний котел. Позивач з даним твердженням не згоден, оскільки газовий котел не оформлений належним чином, відсутня проектна-виконавча документація на встановлення та експлуатацію, відсутня оплачена квитанція за проведення робіт за пуск газу на газовий котел.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01.07.2015 постановою НКРЕКП № 1588 від 21.05.2015 для ТОВ «Київоблгаз Збут» видано ліцензію серії НОМЕР_1 на постачання природного газу.

Як встановлено, між ТОВ «Київоблгаз Збут» та ОСОБА_1 було укладено публічний договір № 0800088091 постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов договору позивач зобов`язується відповідачу постачати природний газ у необхідних для нього об`ємах, а відповідач зобов`язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Броварський територіальний відділ реалізації «Київоблгаз Збут» виконав поставку природного газу для побутових потреб за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами .

Так, згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Згідно пункту 10 вказаних Правил розрахунок населення за надані послуги з газопостачання починаючи з 01.04.2015 здійснюється за роздрібними цінами на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційованими залежно від місячного обсягу та видів споживання, що встановлені НКРЕКП, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням вимог статей 633, 643, 641, 642 ЦК України на невизначений термін шляхом заочного приєднання Споживача до умов Договору постачання природного газу побутовим споживачем, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, об`єкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обов`язками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих правил, що має підтверджуватися документально.

На підтвердження вимог позову надано довідку - фінансовий стан (а.с.4). В подальшому судом оголошувалися перерви для надання можливості уточнити та конкретизувати розрахунок заборгованості, при цьому довідки - фінансовий стан (а.с.58,94-95) мають незрозумілі показники лічильника та нарахування, починаючи з 2015 року.

Позивачем також надано суду лист - відповідь від 05.11.2016 (а.с.64) на звернення відповідача щодо встановлення газового котла та проведення перерахунку (а.с.79,81), однак відповідачем зазначена відповідь не отримувалася, а позивачем не надано підтвердження направлення зазначеної відповіді у 2016 році.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача, враховуючи, що згідно зі ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки рішення суду не повинно міститись на припущеннях, суд дійшов висновку щодо відсутності законних підстав для стягнення заборгованості, для сплати якої наразі немає жодних підстав.

Керуючись ст.ст. 6-12, 80-88, 265 ЦПК України, ст.ст. 525-526 ЦК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» - код ЄДРПОУ 39592941, Київська область, м. Бровари, вул. Шевченка, 4.

Відповідач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 21 червня 2019 року.

Суддя