Решение № 82567488, 21.06.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2019 р.

м. Харків

Справа № 922/1201/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Нафтопереробний комплекс - ГАЛИЧИНА", м. Дрогобич

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Саленг", м. Харків

про

стягнення коштів

за участю представників:

сторони не з*явились

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2019 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (м. Дрогобич) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селенг" (м. Харків) заборгованості в розмірі 109.483,92 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про надання фінансової допомоги №Ф-3/05 від 03.05.2017 року в частині повернення фінансової допомоги у розмірі 109.483,92 грн. у встановлений договором строк.

Ухвалою від 24.04.2019 р. було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи та призначено судове засідання на 27.05.2019 р. о 11:00.

23.05.2019 р. до господарського суду від позивача надійшло клопотання (вх. №24162) про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою від 27.05.2019 р. судове засідання було відкладено на 09:30, 18.06.2019 р. Ухвалою від 14.06.2019 р. суд повідомив сторони про перенесення призначеного судового засідання з 18.06.2019 р. на "21" червня 2019 р. о(б) 09:30, у зв'язку з відрядженням судді Лаврової Л.С.

19.06.2019 р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшли затребувані судом документи (вх. №14897), а саме копія договору №Ф21 від 21.12.2016 р. Надані документи судом досліджено та долучено до матеріалів справи.

У призначене на 21.06.2019 р. судове засідання сторони своїх представників не направили.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але не отримана та була повернута у зв'язку із незапитом, про що свідчить довідка АТ «Укрпошта» (а.с. 21).

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на приписи ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до якої, відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, суд приходить до висновку, що відповідач про розгляд справи у суді був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, в жодне судове засідання його представник не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

«03» травня 2017 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САЛЕНГ» було укладено Договір про надання фінансової допомоги №Ф-3/05 (надалі - Договір), у відповідності до п.п.1.1, 2.1 якого позивачем надано відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 156246,90 грн.

За умовами Договору підприємство надає фінансову допомогу користувачеві протягом 30-ти днів з дня підписання Договору, фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок користувача, користування фінансовою допомогою є безоплатним.

На підтвердження перерахування фінансової допомоги за укладеним Договором позивачем надано платіжне доручення №27 від 04.05.2017 року на суму 156246,90 грн. В якості призначення платежу за платіжним дорученням №27 від 04.05.2017 р. було зазначено «Повернення коштів зг. дог. Ф21 від 21.12.2016 р., без ПДВ». В наданих до суду поясненнях позивач вказував, що листом №28-93а від 04.05.2017 р. ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» виправило помилково зазначений запис в платіжному дорученні №27 від 04.05.2017 р. щодо призначення платежу, зокрема, вказаним листом уточнено призначення платежу: «Перерахування згідно дог. № Ф-3/05 від 03.05.2017 р. Без ПДВ.».

Відповідно до п. 4.1 Договору користування фінансовою допомогою визначається з моменту перерахування згідно п. 3.2 Договору грошових коштів підприємством – до 02 травня 2018 р. Вказаний термін може бути продовжений за погодженням сторін (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 5.1 після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1 цього Договору, користувач зобов’язується протягом 1-го календарного дня повернути суму отриманої фінансової допомоги підприємству. Фінансова допомога повертається підприємству в безготівковій формі (п 5.2).

Відповідач, у відповідності до п.4.1 укладеного сторонами Договору, листа №04/21-1 від 28.04.2017 року, зобов’язаний був повернути вказані 156246, 90 грн. - до 02.05.2018 року. Однак, як зазначав позивач, відповідачем було повернуто лише 46762,98 грн., про що свідчить платіжне доручення №421 від 12.07.2017 року. Таким чином, сума простроченого відповідачем зобов’язання складає 109483,92 грн.

06.11.2018 року на адресу відповідача, вказану в Договорі про надання фінансової допомоги № Ф-3/05 від 03.05.2017 року, позивачем була направлена Вимога №32/18-23 від 05.11.2018 року, проте відповіді на дану Вимогу не було отримано, кошти не повернуто. 05.03.2019 року на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2019 року, позивачем була направлена Вимога №32/19-015 від 05.03.2019 року, яка також була залишена відповідачем без відповіді.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами Договору про надання фінансової допомоги №Ф-3/05 від 03.05.2017 р., позивач звернувся до господарського суду з метою захисту порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних матеріалів справи було встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі укладеного договору про надання фінансової допомоги №Ф-3/05 від 03.05.2017 р. Взяті за Договором зобов’язання були в повному обсязі виконані ПАТ «Нафтопереробний комплекс – Галичина», що підтверджується платіжним дорученням №27 від 04.05.2017 р. на суму 156246,90 грн. В свою чергу відповідачем, зобов’язання з повернення отриманої фінансової допомоги у встановлений Договором строк було виконано лише частково, чим було порушено строки виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Всупереч зазначених вимог діючого процесуального законодавства відповідачем не було надано до суду доказів належного виконання взятого на себе за Договором зобов’язання та не доведено наявності підстав для невиконання такого зобов’язання. Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, встановлені обставини, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЕНГ" (61070, Харківська обл., місто Харків, Київський район, ВУЛИЦЯ 1-Й ВЇЗД ЖИЛЯРДІ, будинок 45, ідентифікаційний код особи 39797414) на користь Публічного акціонерного товариства "НАФТОПЕРЕРОБНИЙ КОМПЛЕКС - ГАЛИЧИНА" (82100, Львівська обл., місто Дрогобич, ВУЛ. БОРИСЛАВСЬКА, будинок 82, ідентифікаційний код особи 00152388) заборгованість в розмірі 109483,92 грн. та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено "24" червня 2019 р.

Суддя

Л.С. Лаврова