Решение № 8254864, 18.02.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2010 р. Справа № 3/251/09

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Горлівський м'ясокомбінат»

Донецька область, м. Горлівка, вул. Хлібозаводська, 1

до:                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Миколаїв»

м. Миколаїв, проспект Миру, 1/1

про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 22692,82 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом ( уточнення до позовної заяви № 265 від 26.01.10) стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 22692, 82 грн., пеню в розмірі 86, 40 грн., інфляційних 204,29 грн., три відсотка річних 25, 29 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки № C-R 4600013191 від 29.05.2007, норм Цивільного й Господарського законодавства України та мотивовані простроченням відповідачем оплати за поставлений товар в період з вересня по жовтень 2009 року.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив по суті позовної заяви в уточненій редакції не надав, у відзиві скерованому до суду 25.01.10р. з позовом не погоджується, оскільки стягувана сума боргу входить до предмету позову по господарській справі № 9/119/09.

Крім того, 13.01.10 р. відповідач надав до суду заяву, в якій просить суд залишити дану позовну заяву без розгляду, оскільки в провадженні Одеського апеляційного господарського суду знаходиться справа №9/119/09 між тими сторонами, з тих же підстав та з тим же предметом спору.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву, дійшов висновку про відмову в її задоволенні, у зв’язку з тим, що як вбачається з рішення по справі № 9/119/09 предметом позову є накладні за період з березня по липень 2009 р., а предметом даної справи є накладні за період з вересня по жовтень 2009 року.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

29 травня 2007 року між сторонами було укладено договір поставки № C-R 4600013191 згідно з умовами якого позивач, як постачальник, зобов’язався поставляти товари, відповідно до поданих покупцем замовлень, а відповідач, як покупець, зобов’язався приймати ці товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Асортимент та ціна на товари зазначені в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Право власності на товари переходить до покупця в день підписання покупцем накладної, яка засвідчує момент прийняття товарів (п. 1.3 договору).Ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються визначаються також у накладній, яка має відповідати замовленню. Відступи в накладній від змісту замовлення допускається тільки за згодою покупця (п.2.4 договору).

Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків згідно з яким, покупець перераховує кошти за поставлений товар на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу після 45 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній. За змістом пунктів 4.4 та 4.5 договору покупець має право повернути товар постачальнику, з обов’язковим оформленням накладної на повернення.

Відповідно до змісту додаткової угоди від 30.12.08 року до договору поставки, дія даного договору визначена сторонами до 31.12.09 року.

Матеріали справи свідчать, що позивач здійснив поставку товару відповідачу в період з вересня по жовтень 2009 року на загальну суму 25256, 78 грн., про що свідчать наступні товарні накладні: № 53134 від 22.09.09 р. на суму 7798,34 грн.; № 5360 від 06.10.09 р. на суму 5993, 48 грн.; № 49439 від 18.09.09 р. на суму 11464, 96 грн.

В період з 19.09.09 по 17.10.09 р. відповідачем було проведено повернення товару на суму 2558,69 грн. за накладними № 81, 79, 89, 105, 10, 12. Крім того, 17.08.2009 року на розрахунковий рахунок позивача від відповідача надійшла грошова сума в розмірі 3543,37 грн. в рахунок оплати попередніх поставок та з них 5, 27 грн. позивачем були зараховані в рахунок оплати товару поставленого по накладній від 18.09.09р. № 49439.

Інші додаткові документальні докази розрахунків покупця з постачальником за поставлений товар в спірний період по договору від 29.05.07 року суду відповідачем не надані.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором поставки, а саме заборгував позивачу 22692,,82 грн. (25256,78-2558,69-5,27) за поставлений товар в період з вересня по жовтень 2009 року.

Згідно з правилами статей 546 та 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

По-перше, сторони при укладанні договору не визначили відповідальність у вигляді стягнення з винної особи такої штрафної санкції - як пеня, по-друге, позивач не довів суду норму Закону згідно якої встановлено стягнення пені за порушення спірних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в розмірі 86,40 грн. в зв’язку з недоведеністю.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно до вимог чинного законодавства України у встановлений строк, передбачений договором поставки позивач обґрунтовано нарахував відповідачу інфляційні в розмірі 204,29 грн. та 3% річних в сумі 25,29 грн.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Миколаїв», (м. Миколаїв, проспект Миру, 1/1, код ЄДРПОУ 33573373) на користь Приватного акціонерного товариства «Горлівський м'ясокомбінат»(Донецька область, м. Горлівка, вул. Хлібозаводська, 1, код ЄДРПОУ 00443364) –22692,82 грн. основного боргу, інфляційні в сумі 204,29 грн., 3% річних в розмірі 25,29 грн., 229,22 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ.

3. В задоволенні позову щодо стягненні пені в сумі 86,40 грн. позивачу відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя