Решение № 82537571, 12.06.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/828/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю

позивача - ОСОБА_1

представників

позивача - Шахова В.А.

відповідача - Гордієнко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування,

встановив:

19 квітня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), від імені якого діє адвокат Шахов В.А., звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.05.2019 р., просить:

- індивідуальний акт, вимогу про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 11 216,31 грн., прийняту ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, від 04 грудня 2018 р. відносно позивача, пред`явлену на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - скасувати;

- індивідуальний акт, вимогу про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 22 121,49 грн., прийняту ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, від 04 лютого 2019 р. відносно позивача, пред`явлену на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - скасувати.

Ухвалою від 15.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12 червня 2019 року.

Вказані позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з жовтня 2015 року по теперішній час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України за контрактом, а тому до завершення особливого періоду відповідно до пункту 9-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є звільненим від обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 цього Закону та забороняє застосовувати норму ст.. 25 цього Закону, чим підтверджується безпідставність нарахування відповідачем недоїмки з єдиного соціального внеску за оскаржуваними вимогами про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 04.12.2018 р. № Ф-6388-23, від 04.02.2019 р. № Ф-6388-23. Крім того, позивач звертає увагу, що у 2016 та 2017 роках підприємницьку та незалежну професійну діяльність він не здійснював, а з 19.01.2018 року припинив підприємницьку діяльність в порядку, встановленому законом, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а тому нарахування податковим органом єдиного соціального внеску на кінець 2018 року є також безпідставним.

31 травня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позовних вимог, вказуючи, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, а не призваний за мобілізацією, а тому є необґрунтованим довід позивача про його звільнення від обов`язків, передбачених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на період його військової служби відповідно до п. 9 прим. 2 розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, яким визначено, що від виконання вказаних вище обов`язків звільняються платники єдиного внеску, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби, якщо вони не є роботодавцями. При цьому, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 з 11.02.2005 по 19.01.2018 р. перебував на обліку в контролюючому органі у статусі фізичної особи - підприємця, а з 19.05.2014 р. по теперішній час, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність. Порядок та умови взяття на облік у контролюючих органах фізичних осіб, які зареєстровані як фізична особа - підприємець, та крім цього провадять незалежну професійну діяльність, регулюються ст. 65 Податкового кодексу України та Порядком обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 09.11.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588), якими визначено, що вести облік та сплачувати податки необхідно окремо як фізична особа-підприємець, та як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність. Крім того, відповідач вказує, що пунктами 4 та 5 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), визначено, що платниками внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності. При цьому, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464, а сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"). Отже, за позицією відповідача, вказаними нормами цього Закону підтверджується обов`язок позивача нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 11.02.2005 р. по 19.01.2018 р. був зареєстрований як фізична особа - підприємець, а з 19.05.2014 року перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, основний вид діяльності за КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, що підтверджується ідентифікаційними даними позивача, наданими відповідачем.

20.08.2015 р. між Міністерством оборони України, в особі першого заступника Міністра оборони Руснака І.С., та старшим лейтенантом запасу Косовським В.С. укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу, пунктом 3 якого передбачено строк дії контракту до завершення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, копія якого наявна в матеріалах справи.

Вказані обставини не заперечуються сторонами у справі, а тому не підлягають доказуванню відповідно до ст. 78 КАС України.

04 грудня 2018 року ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі сформовано та направлено на адресу позивача вимогу № 6388-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31 жовтня 2018 року в розмірі 11 216,31 грн., відповідно до якої недоїмка складає 11 216,31 грн., штрафи 0,00 грн., пеня 0,00 грн.

04 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу від № Ф-6388-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31 січня 2019 року в розмірі 22 121,49 грн., з якої недоїмка складає 22 121,49 грн., штрафи 0,00 грн., пеня 0,00 грн.

Вважаючи, звільненим від виконання обов`язків, визначених пунктом 2 статі 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року,до завершення особливого періоду, як військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року. (далі - Закон України №2464-VI).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є:

- фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування,

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Права та обов`язки платника єдиного внеску визначено у статі 6 цього Закону. Так, пункт 2 частини другої ст.. 6 Закону України №2464-VI містить обов`язки платника єдиного внеску, серед іншого вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Заходи впливу та стягнення передбачені статтею 25 Закону України №2464-VI, якою, серед іншого передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок ( ч. 1 ст. 25 цього Закону).

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату ( ч. 4 ст.25 цього Закону).

Відповідно до п. 9-22 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.

Під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для платників єдиного внеску, визначених у статті 4 цього Закону, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм статті 25 цього Закону.

Підставою для такого зупинення є копія військового квитка або копія документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яка подається до органів доходів і зборів цим державним органом протягом десяти днів після її мобілізації.

Аналогічні приписи містить п.7 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449. (далі - Інструкція № 449), відповідно до якого протягом особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та на весь період незаконного позбавлення волі на території проведення антитерористичної операції платники, визначені підпунктами 3, 4, якщо вони не є роботодавцями, та підпунктом 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, звільняються від виконання своїх обов`язків, зокрема, у разі призову на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).

Підставою для звільнення у випадках, зазначених у пункті 7 розділу IV цієї Інструкції, є заява фізичної особи - підприємця (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, члена фермерського господарства) та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення її лікування (реабілітації).

Аналіз змісту вказаних приписів законодавства дає суду підстави вважати, що категорією осіб, які звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в тому числі щодо своєчасного нарахування, обліку та сплати єдиного внеску, є особи, які призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Разом з тим, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Видами військової служби, серед іншого, є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу (ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу").

З огляду на вказане та враховуючи, що позивач проходить військову службу у Збройних Силах України за контрактом осіб офіцерського складу, а не військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а ні Законом України № 2464, а ні Інструкцією № 449 не передбачено пільг щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску щодо осіб, які проходять військову службу за контрактом, тому довід позивача щодо звільнення його від обов`язків, передбачених у зв`язку з чим вказаний довід позивача є необґрунтованим.

Крім того, в ході розгляду справи позивач не заперечив, що з письмовими заявами до контролюючого органу про таке звільнення він не звертався.

При цьому, відсутні підстави для зупинення застосування норм статті 25 цього Закону, оскільки до органів доходів і зборів не подавались відповідним державним органом копія військового квитка або копія документа, із зазначенням даних про призов позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, що не заперечувалось позивачем та його представником в судовому засіданні.

Щодо доводу позивача про безпідставність нарахування відповідачем єдиного соціального внеску на кінець 2018 року у зв`язку з тим, що у 2016 та 2017 роках підприємницьку та незалежну професійну діяльність він не здійснював, а з 19.01.2018 року припинив підприємницьку діяльність, то суд вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

База нарахування єдиного внеску для зазначених категорій платників визначена у статі 7 Закону № 2464, зокрема:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. (п. 2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464)

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464)

З 01.10.2013 функції адміністрування єдиного соціального внеску передані від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України, яке перетворено шляхом реорганізації у ДФС України (Постанова КМУ від 21.05.2014 №160 "Про утворення Державної фіскальної служби").

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Враховуючи наведене, з 1 січня 2017 року фізична особа - підприємець або особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску та сплатити його у встановленому законом порядку. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена "Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449. (далі - Інструкція № 449)

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 3 розділу VІ Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадку наявності на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску або боргу зі сплати фінансових санкцій, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) фізичній особі - підприємцю та / або особі, яка провадить незалежну професійну діяльність протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилася сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно п. 4 розділу VІ Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Дослідивши надану контролюючим органом інтегровану картку платника за 2019 рік по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність", судом з`ясовано, що недоїмка, на суму якої контролюючим органом сформовано спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) утворилась, починаючи з 2017 року зв`язку із несплатою позивачем мінімального страхового внеску, що сплачується фізичними особами-підприємцями, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Зі змісту відзиву на позов судом встановлено, що на розрахунок сум єдиного соціального внеску за оскаржуваними вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 04 грудня 2018, від 04 лютого 2018 р. за № Ф-6388-23 вплинули показники, а саме, станом на 01.01.2017 за позивачем рахувалася переплата зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 2146,05 грн., за 2017 рік нараховано, як фізичній особі-підприємцю, єдиний внесок у сумі 8448,00 грн., та як особі яка здійснює незалежну професійну діяльність - 8448,00 грн. за 3 квартали 2018 року нараховано, як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, в сумі 7 371,54 грн., що станом на 31 січня 2019 року сума заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску склала 22 121,49 грн.

Таким чином, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, витягом з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (код 2688901875) за 2019 рік по коду класифікації доходів бюджету 71040000 "для фізичних осіб підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність"., а спірні вимоги сформовано відповідачем у встановленому порядку та з дотриманням положень Закону України №2464-VI та Інструкції № 449 щодо порядку вручення оспорюваної вимоги позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, в ході розгляду справи ані позивач, ані його представник не заперечили щодо розміру недоїмки, обчисленої відповідачем за оскаржуваними рішеннями.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність формування оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки), а позивачем не надано доказів на їх спростування, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (місце знаходження 73026 м. Херсон, пр.. Ушакова, буд. 75, код ЄДРПОУ 39394259) про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 червня 2019 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 111060000