Решение № 82462764, 18.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2019 року м. Рівне №460/886/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби Укранїни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» (далі - позивач), звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації № 920229/36016172 від 30.10.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12409 від 24.09.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкової накладної № 12409 від 24.09.2018. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.09.2018 року позивачем здійснено поставку портландцементу для ПП «Влад» в кількості 5 тонн згідно видаткової накладної №12409 від 24.09.2018 року на суму 10 900 грн., у т.ч. ПДВ 1816,67 грн. Позивачем, відповідно до вимог податкового законодавства складено податкову накладну № 12409 від 24.09.2018 на загальну суму 10 900 грн., у т.ч. ПДВ 1816,67 грн. та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. 12.10.2018 року позивачем отримано квитанцію про те, що документи прийнято, реєстрація зупинена. В графі «результат обробки» було вказано, що податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонується надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник «D»=.006336799531935078539969978127178422468759, «P»=92931.95. 29.10.2018 року позивачем були надані письмові пояснення та копії документів на підтвердження факту господарської операції за наслідками якої була складена податкова накладна № 12409 від 24.09.2018 року. Проте, 30.10.2018 відповідач 1 прийняв рішення № 920229/36016172 про відмову в реєстрації ПН № 12409 від 24.09.2018 з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме: залізничної накладної, довіреності та розрахункових документів про оплату зі сторони ПП «Влад». Позивач з прийнятим рішенням не погоджується, вважає його протиправним, прийнятим відповідачем безпідставно і необґрунтовано, за відсутності об`єктивного розгляду наданих документів та пояснень, таким, що порушує його права, як платника податку на додану вартість оскільки відповідачем, дії по відмові у реєстрації ПН, вчиненні з порушенням порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018 року «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Також Відповідач-1 не конкретизував, які саме копії документів мають бути надані позивачем для прийняття рішення про реєстрацію спірної ПН. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем 1 та відповідачем 2 подано до суду відзиви на позов, де зазначено, що спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийняте відповідно до норм податкового законодавства. Позивачем не надано достатніх доказів які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною. Зокрема, не надано залізничної накладної, довіреності та розрахункових документів про оплату зі сторони ПП «Влад». Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 17.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

16.05.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат.

Ухвалою від 16.05.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку пиьмового провадження.

У відповідності до ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон» було створене 03.09.2008 року (попередня назва товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Цемент»), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.04.2012 року, номер запису: 15961020000000625, код ЄДРПОУ 36016172.

Протоколом зборів учасників №1 від 02 квітня 2012 року товариство перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон», обрано директора товариства. Особа, яка має право представляти інтереси Товариства, в т.ч. підписувати первинні документи та звітність – директор Гоменюк Ігор Степанович.

Зареєстровано платником податку на додану вартість 01.04.2010 року, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 .

Господарською діяльністю товариство займається з 01.04.2010 року. Кількість працівників становить 10 осіб. За останні роки діяльності товариства обсяг постачання становить за 2016 рік 62 684 628,00 грн. без ПДВ, за 2017 рік – 48 279 800,00 грн. без ПДВ, за 10 місяців 2018 року – 50 808 511,00 грн. без ПДВ.

За 10 місяців 2018 року було сплачено податків: податок на прибуток – 57331,50 грн., ПДФО – 58402,01 грн., військовий збір – 4848,60 грн., ЄСВ – 67785,88 грн., ПДВ – 421638,00 грн. Всього 610 005,99 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-бетон» займається наступними видами діяльності згідно виписки з ЄДР:

Код КВЕД 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу;

Код КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва;

Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

Код КВЕД 82.92 Пакування.

Продаж товарів здійснюється зі складу, що розташований в м. Здолбунів, вул. 8 Березня, 35, або з вагонів.

Товариство орендує будівлю складу загальною площею 68,1 кв.м., що знаходиться в місті Здолбунів, Здолбунівського району по вул. 8 Березня, 35 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.01.2018 року. Приміщення належить ОСОБА_1 .. на праві приватної власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням Здолбунівського міського бюро технічної інвентаризації №2-35-34 від 28.12.2002 року.

Всі придбані Товариством будівельні матеріали мають сертифікати відповідності та паспорти якості.

ТОВ «ВО «Волинь-Бетон» уклало договір на поставку портландцементу з ПП «Влад» №5 від 11 січня 2018 року.

24 вересня 2018 року ТОВ «ВО «Волинь-Бетон» відвантажило для ПП «Влад» портландцемент в кількості 5 тонн згідно видаткової накладної №12409 від 24.09.2018 року.

Поставка цементу відбувалась власним транспортом ПП «Влад» з-під вагона.

На вказану суму ПДВ позивачем 24.09.2018 складено податкову накладну № 12409 та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних .

12.10.2018 року ТОВ «ВО Волинь-Бетон» отримано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної № 12409 від 24.09.2018.

В графі «результат обробки» було вказано, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонується надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додатково повідомлено: показник «D»=.006336799531935078539969978127178422468759, «P»=92931.95.

29.10.2018 ТОВ «ВО Волинь-Бетон», з урахуванням вимог пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №117 від 21.02.2018, було подано на розгляд комісії контролюючого органу - ГУ ДФС у Рівненській області, повідомлення № 1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарської операції по податковій накладній № 12409 від 24.09.2018, до якого було додано: письмові пояснення, копію наказу про звільнення №9 від 18.05.2018 року, копію наказу №10 від 18.05.2018 року призначення директора, копію договору №5 від 11.01.2018 року, копію видаткової накладної № 12409 від 24.09.2018, копію акту звірки взаємних розрахунків за вересень 2018 року, копію договору №1/10-16 ВК від 11.11.2015 року, копію видаткової накладної №58562 від 18.09.2018 року, копію залізничної накладної №35027580 від 18.09.2018 року, копію сертифікату якості № 2 341 від 18.09.2018 року, копії банківських виписок по рахунках АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 та ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.09.2018 по 30.09.2018.

30.10.2018 комісією ГУ ДФС в Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення № 970229/36016172 про відмову у реєстрації податкової накладної № 12409 від 24.09.2018.

Бланк рішення містить три підстави для відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- ненадання платником податків письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

- ненадання платником податків копій документів (серед яких окремо виділено такі групи, як: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податків, яким оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

В рішенні № 970229/36016172 від 30.10.2018, підставою для відмови у реєстрації податкової накладної обрано: «Ненадання платником податків копій документів, а саме: залізнична накладна, довіреність ПП «Влад» на отримання цементу, платіжні документи на оплату реалізованого цементу.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд виходить з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відтак, після настання однієї із подій, у платника податків виникає обов`язок оформити податкову накладну та подати її на реєстрацію.

Судом встановлено, що позивачем, за першою подією (на дату відвантаження товару для покупця), сформовано податкову накладну від 24.09.2018 № 12409 та подано на реєстрацію.

За правилами пункту 185.1 статті 185 ПК України, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, саме на дату виникнення податкових зобов`язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №117 від 21.02.2018 затверджено: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі іменується Порядок №117); Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

За правилами пункту 3 Порядку №117 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто до внесення змін постановою №936 від 24.10.2018, редакція якої діє з 10.11.2018), податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D>0,03, Р<Рмx1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування; Рм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/ розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/ розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

За правилами пунктів 5, 10 вищеназваного Порядку, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що процедура визначення критеріїв ризиковості виглядає так, що ці критерії визначаються ДФС України та погоджуються Мінфіном.

Державна фіскальна служба України листом № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначила Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій листом № 960/99-99-07-18 від 21.03.2018 - Перелік показників, що визначають позитивну податкову історію платника податку.

Пунктом 1 листа № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 визначено, що платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: 1.1. платника податку зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.2. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.3. платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження згідно з інформацією, наданою такими фізичними особами; 1.4. платника податку зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками; 1.5. наявний обвинувальний вирок суду стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податку за статтею 205 Кримінального кодексу України згідно з інформацією, наявною в органах Державної фіскальної служби; 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

При цьому, Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації. У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

За правилами пунктів 12, 13 Порядку №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пунктів 18-20 цього Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

В силу вимог пункту 21 цього Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Судом встановлено, що Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій, погоджені Міністерством фінансів України листом від 22.03.2018 № 26010-06-10/784 за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Таким чином, погодження Міністерства фінансів України Критеріїв з умовою їх перегляду протягом місяця, свідчить про те, що вказані Критерії містили недоліки, які мали би бути у встановлений Міністерством фінансів України строк усунуті і повторно погоджені у встановленому порядку.

Таке умовне погодження Критеріїв свідчить, що вони не могли бути застосовані до платників податків до їх повторного погодження і оприлюднення у встановленому порядку.

Доказів усунення недоліків встановлених Критеріїв та повторного погодження на час прийняття спірного рішення, відповідачами суду не надані і судом не встановлені.

Більше того, суд звертає увагу на те, що документ ДФС, яким затверджено критерії, не має визначення виду документу, призначеного для документування управлінської інформації ДФС відповідно до Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України. Проекти актів, які затверджують критерії ризиковості платника податків, ризиковості здійснення операцій; переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податків, мають на меті встановити норми права, які здійснюють безпосередній вплив на господарську діяльність суб`єктів господарювання, а відтак є такими, що мають ознаки регуляторного характеру, підпадають під сферу дії Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» в цілому, та потребують обов`язкової установленої цим законом процедури погодження.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наведені критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрацію податкової накладної може бути зупинено.

На це прямо вказує зміст підпункту 3 пункту 13 Порядку №117, відповідно до якого у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

За відсутності належним чином встановлених критеріїв ризиковості, процедура зупинення реєстрації податкових накладних не може бути реалізована, адже підставами для такого зупинення є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості здійснення операції (пункт 7 Порядку №117).

Критерії ризиковості платника податку та/або критерії ризиковості господарської операції є важливим елементом порядку визначення об`єкту оподаткування ПДВ, оскільки безпосередньо впливають на суму податкових зобов`язань платника податків-покупця. Відповідно, такі критерії повинні затверджуватися у порядку, визначеному чинним законодавством.

Суд зауважує, що Державна фіскальна служба України - це центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.92 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На реалізацію норми Конституції України та положень зазначеного Указу Президента України, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 цього Положення, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. При цьому, як встановлено пунктом 3 цього ж нормативного правового акту, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають не персоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії(постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Отже, якщо певний документ, виданий центральним органом виконавчої влади, містить норми права, він підлягає обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Суд зазначає, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів господарювання. Отже, документ, який визначає подібні критерії, містить норми права, а тому підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення, Міністерства, центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог, нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Своєю чергою, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 03.10.92 №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За відсутності належним чином затвердженого компетентним органом і зареєстрованого в Мінюсті нормативно-правового акту, жодні приписи щодо критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних не можуть бути визнані обов`язковими для виконання будь-яким із платників податку, оскільки відповідні норми не можуть вважатися такими, що набрали чинності.

З урахуванням викладеного, лист ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 щодо критеріїв ризикованості, який по суті містить норми права, не може вважатися чинним нормативно-правовим актом, оскільки не погоджений Міністерством фінансів України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.

Жодного іншого нормативно-правового акту, який би визначав критерії ризиковості як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, законотворцем не прийнято.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.18 № 117, критеріїв ризиковості теж не встановлені.

Окремо слід наголосити на тому, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в обов`язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної від 12.10.2018 даних про розрахунковий показник критерію (їв) ризиковості платника податку немає.

Повідомлений у квитанції в якості додаткового показника такий показник, як: «D»=.006336799531935078539969978127178422468759, «P»=92931.95, не є прийнятним.

По-перше, за правилами пункту 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто до внесення змін постановою № 936 від 24.10.2018), значення показників D та P, порівнюється одночасно, а у квитанції зазначені дані лише одного показника D.

А, по-друге, розрахункові величини D та P - є ознаками, відповідно до яких перевіряються подані на реєстрацію податкові накладні саме до початку проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації. Тобто ці величини ні за яких умов не можуть вважатися показниками критеріїв ризиковості платника податку.

Також у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної.

Слід зазначити, що у пункті 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 (у відповідній редакції) зазначено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Пунктами 18-21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018 року №117, передбачено наступне: письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Як встановлено судом, ПН № 12409 від 24.09.2018, сформована позивачем на суму ПДВ, на дату відвантаження товару для покупця, що повністю узгоджується з умовами Договору №5 від 11.01.2018 року.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 15 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Судом встановлено, що позивачем надано контролюючому органу повідомлення щодо подачі документів з поясненнями, яких було цілком достатньо для прийняття комісією ГУ ДФС у Рівненській області рішення про реєстрацію ПН № 12409 від 24.09.2018.

Рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації в особі ГУ ДФС у Рівненській області №970229/36016172 від 30.10.2018 року відмовлено в реєстрації податкової накладної №12409 від 24.09.2018 року, виписану на Покупця – ПП «Влад» на суму 10 900,00 грн., у т.ч. ПДВ 1816,67 грн.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №12409 від 24.09.2018 року з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме залізничної накладної, довіреності, та розрахункових документів про оплату зі сторони ПП «Влад» суд вважає неприйнятним, виходячи з того, що як засвідчується актом звірки взаємних розрахунків, що додавався позивачем станом на дату подання документів та пояснень така оплата зі сторони ПП «Влад» була відсутня.

На підтвердження реальності придбаного портландцементу позивачем було надано договір, видаткову накладну та документи про оплату, сертифікат якості, які засвідчують реальність придбання портландцементу у ПАТ «Івано-Франківськцемент».

Ненадання залізничної накладної на думку суду не може бути безумовною підставою для відмови у реєстрації податкової накладної №12409 від 24.09.2018 року, так само як і не надання довіреності від ПП «Влад», адже видаткова накладна скріплена печаткою ПП «Влад» та містить підпис уповноваженої особи на отримання товару від ТОВ «Волинь-Бетон».

Судом встановлено, що позивачем надано вичерпний перелік документів, які були наявні у позивача і які передбачені Порядком №117, та які були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №12409 від 24.09.2018 року.

За наведених обставин, спірне рішення відповідача 1 про відмову у реєстрації ПН № 12409 від 24.09.2018 в ЄРПН, є протиправним та такими, що належать до скасування, оскільки при прийнятті таких рішень не дотримано критеріїв, встановлених статтею 2 КАС України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №12409 від 24.09.2018.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази «передбачено законом» є наступні: будь-яка норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд уважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі «Чуйкіна проти України» (заява №28924/04) констатував: «що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачами будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд уважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і шляхом зобов`язання відповідача зареєструвати вказану вище податкову накладну.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі «Обермейєр проти Австрії»; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі «Гранд Стівенс проти Італії»).

Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову позивача в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 960,50грн. - за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Рівненській області та в розмірі 960,50грн. – за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Державної фіскальної служби України. Сума судового збору сплачена відповідно до платіжного доручення від 12.04.2019 №12572, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

16.05.2019 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу в якому просив присудити на його користь 5000грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із нормами частин 1, 3, 4, 5 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що позивачем долучений договір про надання правової допомоги від 15 січня 2019 року № 15/01/19, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання Волинь-Бетон», в особі директора Гоменюка Ігоря Степановича і Адвокатським об`єднанням «ПРИЩЕПА І ПАРТНЕРИ» в особі голови Прищепи Олега Степановича. Предметом вказаного Договору є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в тому числі у процесі захисту прав та представництва інтересів Клієнта при оскарженні рішень Державної фіскальної служби України та її територіальних органів.

Також до матеріалів справи разом із клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, долучений акт приймання-передачі наданих послуг №3 від 13.05.2019 року, рахунок на оплату послуг №13/05/19-3 від 13.05.2019, платіжне доручення № 12584 від 16.05.2019 на суму 5000грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1421 від 27.07.2018 року.

Дослідивши надані докази, суд зазначає, що в кожному із перерахованих документів міститься детальний опис усіх наданих послуг саме у цій справі, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати кожну надану послугу та прослідкувати взаємний зв`язок із даними спором.

Вказані докази є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у загальній сумі 5000грн.

Зазначений розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, суд також враховує значення справи для сторін та звертає увагу на те, що результат вирішення вказаного спору міг вплинути на репутацію позивача як суб`єкта господарювання.

З врахуванням викладеного в його сукупності, суд дійшов висновку, що надані суду докази повністю доводять факт понесення підприємством витрат на правову допомогу саме в адміністративній справі №460/886/19, тому стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 5000грн належить до задоволення, зокрема, в розмірі 2500 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Рівненській області та в розмірі 2500 грн. 00 коп. – за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" (35705, м. здолбунів, вул. 8-го березня, 35; код ЄДРПОУ 36016172) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023; код ЄДРПОУ 39543187) та Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, місто Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Рівненській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 жовтня 2018 року №970229/36016172 щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" у реєстрації податкової накладної від 24 вересня 2018 року №12409 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" від 24 вересня 2018 року №12409, у день її подання на реєстрацію.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" суму судового збору у розмірі 960,50грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Рівненській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" суму судового збору у розмірі 960,50грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2500,00грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Рівненській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Волинь-Бетон" судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2500,00грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 18 червня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.