Решение № 82451649, 14.06.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/11303/18

Провадження № 2/200/3211/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Гургули В.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, -

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказав, що він є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ним у вказаній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 . Відповідач у вказаній квартирі фактично з дня прописки не проживав і не проживає до цього часу. Реєстрація відповідача у спірній квартирі порушує права позивача, оскільки він змушений сплачувати за відповідача комунальні послуги, крім того, позивач є пенсіонером та має право на субсидію, але із-за реєстрації відповідача у спірній квартирі, позивачу відмовляють у наданні субсидії.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та примусово зняти його з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 06 вересня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, та визначено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач надав суду заяву, в якій вказав, що визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.11.1997 року, квартира за адресою АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Зазначене також підтверджується листом КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 06.03.2019 року, який надійшов до суду на виконання ухвали суду від 17.01.2019 року про витребування доказів.

Відповідно до акту про непроживання від 05.06.2018 року, складеного сусідами позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , - ОСОБА_2 , ніколи не проживав у квартирі АДРЕСА_3 та не проживає в цей час.

У відповідності до ст. 191 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.

Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на власний розсуд.

У відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

З огляду на зазначене, факт тривалого не проживання власника в квартирі, яка є його власністю, не тягне за собою втрату права користування власника вказаним майном, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог як про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, так і зняття його з реєстраційного обліку у спірній квартирі.

З огляду на викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску