Решение № 82399607, 10.06.2019, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/3058/18

Провадження №2/173/429/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої – судді Петрюк Т.М.

При секретарі – Рудовій Л.В.

За участю: позивача – Криворотенко Н.А.

Представників позивача: Криворотенко І.В,. адвоката Позднякова В.Г

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності,-

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2018 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , з позовом про визнання права власності в порядку набувальної давності до відповідача Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2018 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 13.02. 2019 року .

13.02.2019 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву. Справу призначено до розгляду на 28.03.2019 року

28.03.2019 року закінчене підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду на 10.06.2019 року

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

10.06.2019 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 ,

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: вона є племінницею її тітки ОСОБА_3 . Її дівоче прізвище ОСОБА_4 .

Її тітка ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті проживала одна за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Бородаїівської сільської ради.

За життя її тітка була одружена з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_5 ,. був власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_5 , будинок був успадкований його дружиною ОСОБА_3 , шляхом фактичного прийняття спадщини. В нотаріальному порядку ОСОБА_6 , спадщину не оформляла.

ОСОБА_3 , склала заповіт відповідно до якого будинок за адресою: АДРЕСА_2 заповіла їй.

Проте отримати свідоцтво про право на спадщину на зазначений будинок вона не має можливості в зв`язку із розбіжностями у написанні прізвищ спадкодавців та відсутності правовстановлюючих документів.

Але ще до смерті тітки вона почала проживати в даному будинку. Та продовжує безперервно проживати в ньому по даний час. Нею проведені необхідні оновлені та ремонтні роботи самої будівлі, господарських споруд, відремонтоване водопостачання, встановлений паркан, пластикові вікна, тощо. Згідно акту депутата Бородаївської сільської ради домоволодіння, в якому вона проживає утримується в належному стані.

Необхідність набуття права власності на вищезазначене нерухоме майно, на підставах передбачених чинним законодавством і стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивачка та представники позивачки позовні вимоги підтримали в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

Відповідачем Бородаївською сільською радою подана заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача, згідно якої будь-яких заперечень проти задоволення позовних вимог не надано..

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Між сторонами виникли правовідносини із права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що з 1987 року по теперішній час позивач зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспорта позивачки

Як встановлено з матеріалів справи власником зазначеного будинку був ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 09.08.1974 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому суд вважає, що свідоцтва про право спадщину належало саме померлому ОСОБА_5 , оскільки власне ім`я та по батькові померлого та спадкоємця за свідоцтвом про право на спадщину є однаковим, а прізвище співзвучним.

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 ,. був одружений з ОСОБА_3 . Шлюб між ними був зареєстрований 20.08.1951 року.

ОСОБА_3 ,. померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до довідки Бородаївської сільської ради від 04.11.2009 року ОСОБА_3 ,. була реєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 1960 року та на момент смерті проживала одна.

Також судом встановлено, що за життя, 10.12.2007 року, ОСОБА_3 , склада заповіт, яким ОСОБА_3 , заповідала зазначений вище будинок позивачу, що підтверджується копією заопвіту.

Проте позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину із-за розбіжностей написання у прізвищах спадкодавців, які зазначені у правовстановлюючих документах на будинок та відсутності правоустанолюючого документу на будинок у спадкодавця ОСОБА_3 ..

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що вона ще до смерті тітки була зареєстрована та проживала у вищевказаному будинку.

Даний факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 ,. та ОСОБА_9 , які в судовому засідання пояснили, що вони проживають по сусідству з ОСОБА_10 яка проживає у домоволодіння по АДРЕСА_1 більше 10 років. Будинок підтримує в належному стані. Проводить ремонт будинку. Доглядає за подвір`ям , городом. На подвір`ї насадила багато квітів. Будинок виглядає доглянутим та охайним. За весь цей час будь-яких спорів з приводу того, що позивач не має право проживати у зазначеному будинку не було.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.321,328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю, (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 4, 5 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що позивач більше 10 років відкрито, безперервно володіє домоволодінням АДРЕСА_1 . Добросовісно заволоділа наявним майном: з дозволу попереднього власника, так як ще за життя ОСОБА_3 ,. вселилась в даний будинок та продовжувала безперервно проживати в ньому.

Крім того попередній власник будинку заповідала означений будинок позивачці, але в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на домоволодіння саме у спадкодавця ОСОБА_3 ,. позивач не має змоги оформити дане володіння як спадкове за заповітом.

В судовому засіданні досліджено копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 № 863/2008 з якої вбачається, що позивач у встановлений шестимісячний строк подала заяву про прийняття спадщини за повітом на зазначений вище будинок. Крім позивачки заяву про прийняття спадщини подав син померлої ОСОБА_11 , а другий син - ОСОБА_12 , подав заяву про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 .

При цьому ОСОБА_11 ,. спадкоємець за законом, подав заяву про прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки та грошових коштів. Тобто на майно, яке не охоплене заповітом. Та в 2009 році отримав свідоцтва про право на спадщину на зазначене вище майно.

Таким чином судом встановлено, що спадкоємці за законом ОСОБА_11 ,. та ОСОБА_12 , не претендують на майно у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, розташоване по АДРЕСА_1 .

З наданих суду документів встановлено, що позивач сплачує земельний податок за вказане вище домоволодіння, оплачує комунальні послуги, а саме за електроенергію, що підтверджується розрахунковими книжками, наданими позивачкою починаючи з 2012 року.

Згідно акту обстеження проживання та реєстрації, складеного депутатом Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області встановлено, що позивач ОСОБА_1 ,. проживає за вищевказаною адресою з 2008 року.

Таким чином позивач володіє даним домоволодінням відкрито, сплачує комунальні послуги та інші платежі, здійснює поточний ремонт будинку. Про дане володіння відоме як працівникам ради, так і сусідам, спадкоємцям померлої за законом, та іншим особам. І будь-які особи не оспорюють володіння позивача даним майном. Володіння є непреривним, так як позивач не покидала зазначене домоволодіння протягом всього цього часу, відповідно наявні всі правові підстави для визнання за нею в судовому порядку права власності на житловий будинок з господарськими спорудами .

Понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача так як відсутня вина відповідача у виникненні даного спору.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Бородаївської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку набувальної давності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_1 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Верхньодніпровським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, 02.08.2002 року), зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 31.1 кв.м. житловою площею 16.00 кв.м.,з господарськими будівлями та спорудами, який розташований та на земельній ділянці площею 3030 кв. м., по фактичному користуванню, за набувальною давністю.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. (сімсот чотири) грн., 80 коп.,. покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ІПН НОМЕР_1 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Верхньодніпровським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області, 02.08.2002 року), зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14.06.2019 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване : 14.06.2019 року

Оприлюднене: 14.06.2019 року

Дата набрання законної сили: 16.07.2019 року