Решение № 8235730, 02.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.10 р.                     Справа № 13/40                               

Суддя господарського суду Донецької області Темкіжев І.Х.

при секретарі судового засідання Третяк А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка,

до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк,

про стягнення 799грн.69коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Бичков О.Є., доручення № 11/18/02 від 05.01.10р., заст. начальника юр. відділу,

від відповідача: Манерова Ю.В., довіреність № Н-01/1726 від 19.05.2008р.– юрисконсульт.

Відкрите акціонерне товариство „Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка, звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, про стягнення вартості втраченої продукції в розмірі 799грн.69коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір ДУК-01/07-19р/34/08 ОС від 07.12.2007р. з додатками, претензію №11/25/137 від 14.12.2009р., накладну № 45775436, комерційний акт АР 233279/18/54 від 18.08.2009р., розрахунок вимог, посвідчення № 714, рахунок-фактуру №СФ-71641 від 20.08.2009р., реєстр вагонів до акту №А-71641 від 20.08.2009р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, надав відзив на позовну заяву, в якому просить з посиланням на ст. 24 Статуту залізниць України в позовних вимогах відмовити, оскільки вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Крім того, вантаж завантажений засобами вантажовідправника без участі залізниці. Витребуваний акт загальної форми не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до договору № ДУК-01/07-19р/34/08 ОС від 07.12.2007р., укладеного між ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (покупець) та ТОВ „МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ”, м.Донецьк (постачальник), вантажовідправником – ВАТ “Павлоградвугілля” за залізничною накладною № 45775436 на адресу позивача було відвантажене вугілля кам’яне марки Г – газове.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

За даними залізничної накладної № 45775436 на станції Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці вагон 66188301 був прийнятий з вагою нетто 69т.

Комерційним актом № АР 233279/18/54 від 18.08.2009р. з посиланням на акт загальної форми №7 від 18.08.09р. зафіксовано, що завантаження маркіроване, рівномірне, порушено, вагон технічно справний. У вагоні 66188301 над 2-3 вивантажувальними люками з правого боку за рухом прямування є виїмка у розмірі, встановленому актами. При комісійному переважуванні зазначеного вагону на справних 150-тонних електронних вагах виявилася недостача вантажу проти даних, зазначених у залізничній накладній, а саме, у вагоні 66188301 у кількості 3100кг. Комерційний акт у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправників.

Згідно ст. 110 Статуту та ст. 25 Закону України „Про залізничний транспорт” перевізник несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Частиною 2 ст. 23 цього Закону передбачена відповідальність залізниць за незбереження (втрату, недостачу, псування, пошкодження) прийнятого ними до перевезення вантажу у розмірі фактично завданої шкоди, якщо останні не доведуть, що втрата, недостача, псування, пошкодження відбулось не з вини залізниці. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-71641 від 20.08.2009р. вартість 1 тонни вугілля без урахуванням знижок/приплат становить 258грн.33коп. без ПДВ. Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, сума недостачі з урахуванням норми природної втрати маси вантажу та граничного розходження у визначенні маси нетто, з урахуванням знижок/приплат, складає 799грн.69коп. без ПДВ. Відповідач заперечень проти розрахунку не надав.

Направлена позивачем претензія № 11/25/137 від 14.12.2009р. з вимогою погасити вартість недостачі була залишена без відповіді та задоволення.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються, оскільки посилаючись на ст. 24 Статуту залізниць України відповідач не врахував встановлені актами сліди доступу до вантажу, поглиблення над люками у спірному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в вищенаведеному комерційному акті своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу в сумі 799грн.69коп. підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 24, 110, 111, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 25, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Донецьк, до Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк, про стягнення суми втраченої продукції в розмірі 799грн.69коп., задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Відкритого акціонерного товариства „Авдіївський коксохімічний завод” (86065, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ЄДРПОУ 00191075) суму втраченої продукції в розмірі 799грн.69коп., витрати по сплаті держмита у сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236рн.00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 02.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 09.03.2010р.

Суддя