Решение № 82338012, 07.06.2019, Господарський суд Закарпатської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.06.2019 м. Ужгород Справа № 907/214/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/214/19

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Паливторг», м. Львів до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення суми 130634,16грн.

.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливторг», м. Львів звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 130.634,16грн. заборгованості по оплаті за придбаний природний газ за договорами на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №104 від 12.04.2018, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 42 Конституції України, ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, 218, 220 Господарського кодексу України щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасності оплати поставленого газу..

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого газу, чим порушив вимоги ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, внаслідок чого в нього виникла та рахується заборгованість за поставлений товар, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом складає суму 130634,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/214/19, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.04.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.06.2019 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 19.04.2019 року надіслав 10.05.2019 року відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечує, з підстав наведених у відзиві. З посиланням на ст.48 Бюджетного кодексу України, вказує, що платіжне доручення не приймається органами Казначейства до виконання у разі перевищення показників, затверджених у кошторисах, планах асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком наданих кредитів з державного бюджету), планах надання кредитів із загального фонду державного бюджету, планах спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планах використання бюджетних коштів розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів), на підставі чого рахунок-фактура № СФ-0000201 б/д на суму 130634,16 грн. за 10.174 тис.куб.м. обсягу використаного газу за січень місяць, що перевищує обсяг передбачений Договором № 104 (5,796 тис.куб.м.) та суму передбачену Договором № 104 (74420,64грн), не міг бути зареєстрованим в органах Казначейства, а тим самим оплаченим Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області. Водночас, зазначає, що у зв`язку з цим, 04.03.2019 року на адресу відповідача надійшли рахунки -фактури № СФ-0000201 на суму 56213,52грн та № СФ-00201/1 на суму 74420,64грн, при цьому 28.02.2019 відповідно до додаткової угоди № 11 від 31.01.2019 року дія Договору №104 була закінчена.. а 01.03.2019 оприлюднено звіт про виконання договору згідно ст.10 Закону України «Про публічні закупівлі», а отже знято з реєстрації в органах Казначейства, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ТзОВ «Паливторг» і Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області.

Поряд з цим, відповідач заперечує доводи позивача щодо залишення вимоги про стягнення від 03.04.2019 року без відповіді та задоволення, оскільки вважає, що позивачем не надано часу для відповіді, враховуючи подання позовної заяви до суду 09.04.19. Звертає увагу суду на те, що 05.04.2019 до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області електронною поштою від ТзОВ «Паливторг» (без вищезазначеної Вимоги про стягнення коштів) було надіслано скановані копії первинних документів за січень (оригінали яких були потім надіслані разом з Вимогою від 03.04.2019 поштою) для підписання; у відповідь на що, 09.04.2019 року Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області, скановані копії підписаних первинних документів були надіслані на електронну адресу ТзОВ «Паливорг».

Відповідач зазначає, що протягом усієї дії Договору Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області рахунки, що надавались Позивачем оплачувались належним чином. протиправності в діях Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області не було, так як розрахунки по оплаті не були здійснені з вини Постачальника, а саме Позивача.

Позивач, у поданій відповіді на відзив на позов, надісланій до суду 21.05.2019 проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов заперечує, з мотивів, викладених в ній. Зокрема вказує, що відповідач спожив більше природного газу ніж це передбачено договором на 4.378куб.м. в розмірі 56 212,52 грн., що також підтверджується видатковою накладною та Актом приймання-передачі природного газу № РН-0000201 від 31.01.2019 р.; вказані первинні документи підписані Відповідачем, отже Відповідач ГТУЮ у Закарпатській обл.. визнає, що споживав природний газ, який постачався ТзОВ «Паливторг» в січні 2019р. Зазначає, що Акт приймання-передачі природного газу № РН- РН-0000201 від 31.01.2019 р. на 4.378 куб.м. в розмірі 56 213,52 грн. з ПДВ підписані сторонами 31.01.2019р., таким чином обов`язок оплати поставленого газу у відповідача виник з 01.02.2019р., однак заборгованість станом на день подання позову так і не була погашена, що стало підставою для звернення з вказаним позовом до суду.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив на позов у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

З огляду на наведене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважних представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Паливторг», м.Львів (позивачем) та Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород (відповідачем) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 104 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язується передати у власність відповідача у 2018 році природний газ, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1. Договору).

Річний максимальний обсяг постачання газу - 60000 куб.м. (п. 1.2).

Обсяги закупівлі газу можуть бути зменшені залежно від потреб та реального фінансування видатків споживача. (п. 1.6).

Постачання газу здійснюється за умови наявності діючого між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу газу; підтвердження в установленому порядку оператором ГРМ місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення споживача (об`єктів споживача) (п. 2.2).

Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку (п. 2.9): за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ; на підставі отриманих від споживача даних та\або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника; споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Загальна вартість договору (визначається за результатами процедури відкритих торгів на підставі тендерної пропозиції Учасника) становить 507600,00 грн. з ПДВ. Ціна газу (у відповідності до тендерної пропозиції) становить 7050,00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1410, сього з ПДВ 8460,00 (п. 3.1).

Ціна, зазначена в п. 3.2. цього договору, може змінюватись протягом дії договору в порядку, встановленому діючим законодавством України. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, урахуванням вимог ст.36 Закону України від 25.12.15 «Про публічні закупівлі» №922-VIII(п. 3.3).

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (п. 3.4).

Постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газу відповідно до умов цього договору (п. 5.1).

Пунктом 5.2.1 та 5.2.5 договору визначено, що постачальник зобов`язується забезпечувати постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених цим договором, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору газу та розрахунків за його постачання (п. 5.2.1); складати та підписувати акт приймання-передачі газу у порядку, визначеному цим договором (п. 5.2.5).

Споживач має право отримувати природний газ в обсягах та на умовах, визначених цим договором (п. 5.3).

Споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість газу на умовах визначених цим договором (п. 5.4.2).

Зміна постачальника може бути здійснена за наступних умов: споживачем укладено договір постачання газу з новим постачальником, сторони попередньо призупинили дію цього договору в частині постачання газу або розірвали цей договір, відсутність у споживача простроченої заборгованості за цим договором (п. 8.1).

З метою забезпечення безперебійного постачання газу, постачальник за цим договором постачає газ споживачу до останнього дня терміну дії (чи до дня призупинення) існуючого договору постачання газу, а договір постачання газу з новим постачальником, набирає чинності з наступного дня після розірвання (призупинення) договору з діючим постачальником, але за умови, що у споживача не буде простроченої заборгованості за цим договором (п. 8.4).

Фактичне постачання газу новим постачальником може починатись виключно з першого числа розрахункового періоду, наступного за тим, у якому з новим постачальником було укладено договір на постачання, та за умови включення споживача до підтвердженої номінації нового постачальника в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи (п. 8.6).

Згідно пункту 11.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.10.2018 до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

22.12.2018 року сторонами укладено додаткову угоду №9, якою сторони виклали п.1.1 та п.11.1 договору в іншій редакції, змінивши строки передачі природного газу – у 2018 та у 2019 роках та строк дії договору, відповідно 01.10.2018 до 28.02.2019.

Згідно з додатковою угодою від 24.01.2019 № 10 до договору на постачання природного газу № 104 сторони погодили викласти пункти договору в наступній редакції :плановий обсяг постачання газу на 2018 рік - до 28,981 тис. куб. м., плановий обсяг постачання газу на 2019 рік - до 5,796 тис. куб. м.» (п.1.2); Загальна вартість Договору становить 495 224,76 грн. (чотириста дев`яносто п`ять тисяч двісті двадцять чотири грн. 76 коп.) з ПДВ, в т.ч. 74 420,64 грн. - сума визначена відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Ціна газу становить 10 700,00 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 2 140,00 грн., всього з ПДВ - 12 840,00 грн.» (п.3.1); загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором і становить 495 224,76 грн. з ПДВ, в т.ч. 74420,64 грн. - сума визначена відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (п.3.5), а також внесено зміни до строку дії договору з 01.10.18 по 31.01.2019 та додатку 1 до договору.

31.01.2019 року сторонами укладено додаткову угоду в №11, якою сторонами узгоджено викласти п.1.1 та п.11.1 договору в іншій редакції, змінивши строки передачі природного газу – у 2018 та у 2019 роках та строк дії договору, відповідно 01.10.2018 до 28.02.2019.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу №РН-0000201 від 31.01.2019 р в розмірі 56213,52 грн з ПДВ (видаткова накладна від 31.01.2019 № РН-0000201) та №РН-00201/1 від 31.01.2019 року в розмірі 74420,64 грн. з ПДВ (видаткова накладна від 31.01.2019 № РН-0000201/1).

Вказані акти та видаткові накладні складені на підставі договору від 12.04.2018 № 104, підписані представниками двох сторін та скріплені їх печатками.

Таким чином позивач, виконав свої зобов`язання відповідно до нормативних актів та укладеного Договору, здійснивши поставку природного газу, а відповідач отримував природний газ від позивача.

Згідно п. 4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості відібраного обсягу газу сплачується до 10 числа місяця, що слідує за звітнім. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Порушуючи умови договору, відповідач не здійснив повну оплату за отриманий газ, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 130634,16 грн. за поставлений газ.

З метою належного погашення заборгованості, позивач 03.04.2019 звернувся до відповідача з вимогою за вих. №03/04-19 від 03.04.2019 про сплату заборгованості, проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого газу, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 130634,16 грн. основного боргу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №104 від 12.04.2018 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем газ, згідно видаткової накладної від 31.01.2019 № РН-0000201 на суму 56213,52 грн. та №РН-00201/1 від 31.01.2019 року на суму 74420,64 грн. з ПДВ, який отриманий відповідачем згідно актів приймання-передачі природного газу №РН-0000201 від 31.01.2019 р та №РН-00201/1 від 31.01.2019 року , внаслідок чого Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород виникла заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю “Паливторг”, м. Львів у розмірі 130634,16 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання е його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин е вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила правочин.

Тобто, даною статтею Цивільного кодексу України встановлено загальне правило, за яким боржник несе відповідальність за порушення зобов`язання за наявності його вини. Випадки, в яких боржник взагалі не несе відповідальності, визначені, зокрема, статтею 617 Цивільного кодексу України, статтею 218 Господарського кодексу України, та пов`язані з невиконанням зобов`язання через випадок чи непереборну силу тощо.

Натомість, визначення наявності чи відсутності вини боржника в розумінні статі 614 Цивільного кодексу України здійснюється саме через доведення боржником та з`ясування судом тих обставин, що боржником було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання зобов`язання.

Відповідач, заперечуючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог вказуючи на відсутність можливості здійснення оплати за поставлений газ, у зв`язку з перевищенням запланованих обсягів постачання, а також заняттям з реєстрації в органах Казначейства та оприлюдненням звіту про виконання договору, згідно ст.10 Закону України «Про публічні закупівлі», вважає позовні вимоги безпідставними.

З огляду на вищенаведене, враховуючи наявні обставини справи, дослідивши матеріали справи в їх сукупності суд констатує, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати за поставлений газ, а доводи, наведені в спростування підставності позовних вимог з є необґрунтованими та протирічать положенням укладеного договору, оскільки позивачем в повній мірі надано, а відповідачем отримано поставлений газ на суму 130634,16 грн., що підтверджується підписаними актами приймання-передачі, видатковими накладними, а також актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 04.04.2019, відтак у відповідача виник обов`язок щодо сплати отриманого газу на вказану суму. Доводи відповідача не спростовують наявність обов`язку у відповідача щодо оплати за отриманий газ, у відповідності до умов договору, відтак судом відхиляються. Інші доводи відповідача не спростовують вищенаведених висновків суду та встановлених в ході розгляду справи обставин.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем наявної заборгованості перед позивачем у сумі 130634,16 грн. Відтак, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми 130.634,16грн. заборгованості по оплаті за придбаний природний газ за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №104 від 12.04.2018 року повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 1959,52 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, мУжгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДУПОУ 34888449) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Паливторг”, (79035, м.Львів, вул.Зелена, 115ж/42, код ЄДРПОУ 40220890) суму 130634,16 грн. (сто тридцять тисяч шістсот тридцять чотири гривні 16 копійок) заборгованості за поставлений газ за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №104 від 12.04.2018 року, а також суму 1959,52 грн.(одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 52 копійки) – у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.06.2019

Суддя О.Ф. Ремецькі