Решение № 8230821, 02.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.02.10 р.                     Справа № 39/29                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Бахрамовій А.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м. Вугледар

про стягнення 3601,40грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Костюк С.В. – за довіреністю;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м. Вугледар, про стягнення 3601,40грн., з яких 2727,16грн. – пеня, 340,93грн. – 3% річних, 533,31грн. – інфляційні.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № ПР134 від 05.01.2009 р., специфікацію на поставку продукції від 19.03.2009 р. до договору купівлі-продажу № П134 від 05.01.2009 р., специфікацію на поставку продукції від 23.03.2009 р. до договору купівлі-продажу № П134 від 05.01.2009 р., специфікацію на поставку продукції від 20.01.2009 р. до договору купівлі-продажу № П134 від 05.01.2009 р., рахунки № 012901 від 29.01.2009 р. № 031901 від 19.03.2009 р., № 032301 від 23.03.2009 р., акти приймання-передачі від 29.01.2009 р., від 19.03.2009 р., від 23.03.2009 р., накладні № 012901 від 29.01.2009 р., № 031901 від 19.03.2009 р., № 032301 від 23.03.2009 р., податкові накладні № 012901 від 29.01.2009 р., № 031901 від 19.03.2009 р., № 032301 від 23.03.2009 р., угоду про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічної однорідної вимоги від 12.08.2009 р., розрахунок.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, через канцелярію суду надав відзив на позов від 01.02.2010 р., згідно якого повідомив, що не заперечує проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд”.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

05.01.2009 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” м. Донецьк (Продавець), та відповідачем, Державним підприємством “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м. Вугледар (Покупець), укладено договір купівлі-продажу № ПР 134, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору Продавець зобов’язався передати у власність Покупця, а Покупець – прийняти та оплатити у відповідності до умов цього Договору продукцію, найменування, кількість, строки оплати та умови поставки якої зазначаються в специфікаціях, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно специфікацій від 20.01.2009 р., 19.03.2009 р., 23.03.2009 р. до договору купівлі-продажу № ПР 134 від 05.01.2009 р. сторони погодили поставку на умовах СРТ (Інкотермс 2000) наступної продукції

концентрат залізорудний у кількості 19 тн на загальну суму 28500,00грн. – січень 2009 р.;

концентрат залізорудний у кількості 5 тн на загальну суму 7500,00грн. – березень 2009 р.;

концентрат залізорудний у кількості 10 тн на загальну суму 15000,00грн. – березень 2009 р.;

На виконання умов Договору позивач згідно накладних № 012901 від 29.01.2009 р., № 031901 від 19.03.2009 р., № 032301 від 23.03.2009 р. поставив відповідачеві визначену укладеними до договору специфікаціями продукцію на загальну суму 51000,00грн., що також підтверджується актами приймання-передачі матеріальних цінностей від 29.01.2009 р., від 19.03.2009 р., від 23.03.2009 р., підписаних та скріплених печаткою з боку обох сторін без зауважень та заперечень.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві продукції на суму 51000,00грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з п. 3.4 Договору розрахунки з продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок Продавця у строк, встановлений у специфікаціях до цього Договору. При цьому положення наведеного вище пункту визначають, що за погодженням сторін можливі й інші форми оплати.

Згідно укладеної між сторонами до договору купівлі-продажу № ПР134 від 05.01.2009 р. специфікації, оплата вартості поставленої продукції здійснюється протягом 90 днів по факту поставки продукції.

На оплату вартості поставленої продукції позивачем було виставлено рахунки № 012901 від 29.01.2009 р. № 031901 від 19.03.2009 р., № 032301 від 23.03.2009 р.

Як встановлено судом, зобов’язання відповідача щодо оплати вартості отриманого за договором купівлі-продажу № ПР 134 від 05.01.2009 р. в порядку ст. 601 ЦК України припинено лише 12.08.2009 р., шляхом підписання сторонами угоди про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

Таким чином, за висновком суду відповідачем було допущено порушення умов п. 3.4. Договору, та укладеної сторонами специфікації до Договору в частині термінів оплати вартості поставленої за договором купівлі-продажу № ПР 134 від 05.01.2009 р. продукції.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати вартості поставленої продукції за умовами п. 5.4 Договору тягне за собою відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені в сумі 2727,16грн., нарахованої за період з 30.04.2009 р. по 12.08.2009 р., суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 2573,27грн. за арифметичним розрахунком суду (28500грн * 24% / 100% * 47днів / 365днів) + (28500грн * 22% / 100% * 4дні / 365днів) + (36000грн * 22% / 100% * 4дні / 365днів) + (51000грн * 22% / 100% * 50днів / 365днів), оскільки розмір подвійної облікової ставки з 15.06.2009 р. встановлений на рівні 11%.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов’язку з оплати вартості поставленої продукції, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 340,93грн., нарахованих за період з 30.04.2009 р. по 12.08.2009 р. та інфляційні в сумі 533,31грн., за період з травня по червень 2009 р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних, з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати вартості поставленої продукції, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню

3% річних частково в сумі 340,89грн. за арифметичним розрахунком суду (28500грн * 3% / 100% * 51день / 365днів) + (36000грн * 3% / 100% * 4дні / 365днів) + (51000грн * 3% / 100% * 50днів / 365днів).

інфляційні частково в сумі 457,57грн., з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобов’язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги щодо сплати суми боргу, нарахування інфляції на суму заборгованості в розмірі 28500грн. за квітень 2009р., на суму заборгованості в розмірі 51000грн. – за червень 2009 р. суд вважає безпідставним.

Представлений позивачем розрахунок 3% та інфляційних судом до уваги не береться, з огляду на арифметичну необґрунтованість.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, 601, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” м. Донецьк – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м. Вугледар (85670, Донецька область, м. Вугледар, пр. Леніна, 11; ЄДРПОУ 34032208; р/р 26003301786784, філія ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” м. Донецьк (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66; ЄДРПОУ 34828746) пеню в сумі 2573,27грн., 3% річних в сумі 340,89грн., інфляційні в сумі 457,57грн., витрати за державним митом в сумі 95,50грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 220,95грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя