Решение № 82254621, 21.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 160/2520/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та рішень суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо вімови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - протиправними;

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке викладене у листі № 276/03-10/26 від 18.02.2019 року протиправним та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 22 травня 2018 року, на підставі документів, що знаходяться у пенсійній справі останнього.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з 28.06.1992 року був отримувачем пенсії по інвалідності, яка була встановлена йому безстроково. У 1997 році ОСОБА_1 , виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. У зв`язку з вибуттям на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, позивачем було здано внутрішній паспорт громадянина України та по прибуттю в Ізраїль його було взято на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль, на підтвердження чого до позову додано копію паспорта громадянина України для виїзд за кордон на ім`я позивача, а також копії довідки про присвоєння ІПН позивачу.

30.11.2017 року Позивачем було видано довіреність на ім`я представника ОСОБА_3 , як на фізичну особу - громадянина, який на теперішній час, як адвокат, на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги, також є представником позивача за даним позовом, на представництво його інтересів в органах Пенсійного фонду України з питання оформлення прав позивача на пенсійне забезпечення, з правом підпису від його імені необхідних заяв та документів, яка була посвідчена 30.11.2017 року Першим секретарем з консульських питань Посольства України в Державі Ізраїль Роман І.М. та зареєстрована в реєстрі за № 570/1176.

До виїзду на постійне місце проживання до Держави Ізраїль позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

22.05.2018 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю звернувся до відповідача із заявою про поновлення позивачу пенсії. Однак, листом за № 343/02.13-11 від 04.06.2018 року Інгулецьким відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який є структурним підрозділом відповідача, повідомив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про повернення поданої заяви, оскільки вона підписана представником за довіреністю, та вказав на необхідність особистого подання до відділу заяви ОСОБА_1 за його підписом. Позивач доправив на адресу представника аналогічну заяву за своїм особистим підписом та уклав з представником, як з адвокатом, також договір про надання правової (професійної правничої) допомоги.

22.06.2018 року представник Позивача ОСОБА_3 , повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення позивачу пенсії, яка була підписана особисто позивачем.

Листом від 05.07.2018 року за № К9833-18 Інгулецьким відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено представника позивача про те, що така заява повинна бути подана особисто позивачем. Також до заяви про поновлення виплати пенсії було додано і заяву про виплату пенсії або грошової допомоги на банківський рахунок.

У зв`язку з чим 30.07.2018 року позивач через свого представника звернувся до суду за оскарженням вищевказаних дій відповідача щодо відмови у розгляді заяв про поновлення виплати пенсії позивачу.

Відповідно до Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року по справі №0440/5768/18 було вирішено визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 22.05.2018 року та від 22.06.2018 року про поновлення виплати пенсії, які були подані представником за довіреністю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяви ОСОБА_1 від 22.05.2018 року та від 22.06.2018 року про поновлення виплати пенсії.

Представник позивача - ОСОБА_3 знову звернувся до відповідача з проханням виконати вищевказане рішення суду.

Листом від 18.02.2019 року за № 276/03-10/26 відповідач повідомив представника позивача про те, що оскільки позивачем та його представником не наданого жодного документу, що підтверджував би проживання або реєстрацію позивача на території України, то обґрунтованих підстав для поновлення виплати пенсії не має.

У зв`язку з повторною відмовою у поновленні виплати пенсії позивач через представника ОСОБА_3 19.03.2019 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року відкрито провадження у справі № 160/2520/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.04.2019 р. на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає з позовні вимоги з наступних підстав. Позивачем при поданні заяви порушено вимоги Закону України «Про загальнобовязкове державне пенсійнестрахування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, відповідно до якого передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Також відповідач зазначає, що серед інших умов є реєстрація особи за місцем проживання на території України.

У відзиві йдеться також про те, що п 1.5 Порядку № 22-1, передбачено подання заяви про поновлення виплати пенсії особисто пенсіонером або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Відповідач зазначає, що на данний час Україною підписані міжнародні договори з 21 країною, однак угода про соціальне забезпечення між урядами Ізраїлю та України не укладено. За таких обставин призначити та виплачувати пенсію позивачу немає законних підстав.

Дослідивши всі матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 08.02.2001 року.

З 28.06.1992 року був отримувачем пенсії по інвалідності відповідно до матеріалів пенсійної справи.

До 1997 року позивач мешкав в Україні за адресою: АДРЕСА_1.

У 1997 році ОСОБА_1 , виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

22.05.2018 року представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю звернувся до відповідача із заявою про поновлення позивачу пенсії.

Листом за № 343/02.13-11 від 04.06.2018 року Інгулецький відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який є структурним підрозділом відповідача, повернув подану представником позивача заяву, оскільки вона підписана представником за довіреністю, та вказано на необхідність особистого подання до відділу заяви ОСОБА_1 за його підписом.

22.06.2018 року представник Позивача ОСОБА_3 , повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення позивачу пенсії з особистим підписом позивача.

Листом від 05.07.2018 року за № К9833-18 Інгулецьким відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено представника позивача про те, що така заява повинна бути подана особисто позивачем.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року по справі №0440/5768/18 позовну заяву було задоволено, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяви ОСОБА_1 від 22.05.2018 року та від 22.06.2018 року про поновлення виплати пенсії.

Листом від 18.02.2019 року за № 276/03-10/26 відповідач повідомив представника позивача про те, що оскільки позивачем та його представником не наданого жодного документу, що підтверджував би проживання або реєстрацію позивача на території України, то обґрунтованих підстав для поновлення виплати пенсії не має.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не поновлення виплати пенсії прийнятим рішенням представник позивача звернувся до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачується в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У ст. 51 Закону № 1058-IV визначено, що в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

У рішенні від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 Конституційним Судом України було встановлено, що громадяни України, які виїхали на постійне місце проживання до інших держав, мають рівні права з іншими громадянами України на пенсійне забезпечення. Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Згідно зі ст. 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тобто, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2235-III документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

У ст. 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У п.п. 1.1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п. 1.7 даного Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

п 1.5 Порядку № 22-1, передбачено подання заяви про поновлення виплати пенсії особисто пенсіонером або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав і, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

При цьому, заява про поновлення виплати пенсії може бути подана особою через її законного представника.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року по справі № 127/20588/17

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р. та у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, викладена правова позиція, відповідно до якої позбавлення громадянина, який виїхав на постійне місце проживання за кордон права на пенсійне забезпечення в Україні, де він набув відповідний стаж і сплачував страхові внески, та/або обмеження такого права є порушенням принципу недискримінації, визначеного у ст. 14 Конвенції, та порушенням права особи мирно володіти своїм майном, визначеним у Протоколі першому до Конвенції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, хоч і проживає постійно за кордоном, однак є громадянином України, а тому має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України і пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 22 травня 2018 року, на підставі документів, що знаходяться у пенсійній справі останнього.

Згідно ст. ст. 1, 2, 6 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у тому числі пенсій, у випадку порушення строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого органу, які виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, ... а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

У пункті 145 рішення у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".

Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат, в тому числі і пенсійних на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Оскільки відповідачем не враховано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 року по справі №0440/5768/18 та вдруге відмовлено у поновлені виплати пенсії з 22.05.2019 року (з дати першого звернення з поновленням виплати пенсії), суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є зобов`язання ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 22 травня 2018 року.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІНН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій та рішень суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке викладене у листі № 276/03-10/26 від 18.02.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 22 травня 2018 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський