Постановление суда № 82196823, 31.05.2019, Тростянецький районний суд Вінницької області

Тростянецький районний суд

Вінницької області

справа № 147/558/19

номер провадження № 2-о/147/26/19

У Х В А Л А

31 травня 2019 року cуддя Тростянецького районного суду Вінницької області Дудіков А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ознайомившись із матеріалами заяви, суддя прийшов до наступного висновку.

Положеннями ч.1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

При цьому відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту зазначених норм права, а також роз`яснень, наданих судам у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

В заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 зазначено, що шляхом встановлення факту його поранення при виконанні обов`язку військової служби 17.08.2014 року в районі селища Хрящувате Краснодонськго району Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, він має на меті визначити статус, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених Конвенцією та іншими нормами міжнародного права.

Разом з тим, з заяви ОСОБА_1 не убачається який передбачений законом факт породжує певні юридичні наслідки (виникнення, зміну або припинення особистих та майнових прав особи) та виключає подальше вирішення спору про право, що підвідомче судовим органом, не визначено установу, на вимогу якої потрібно надати рішення про встановлення відповідного факту.

Також, ОСОБА_1 слід уточнити для встановлення якого юридичного факту він звернувся до суду, для встановлення факту поранення чи факту збройної агресії Російської Федерації, внаслідок якої він отримав поранення.

Недоліки заяви ОСОБА_1 унеможливлюють вирішення судом питання чи дійсно встановлення даного юридичного факту потрібно для охорони прав та законних інтересів заявника або чи є встановлення факту, який не має юридичного значення, безпредметним. Оскільки у відсутність вказаних відомостей суд позбавлений можливості прийняти рішення щодо наявності підстав для відкриття провадження за заявою, поданою ОСОБА_1 , а тому суд вважає за необхідне застосувати положення ст.185 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин подана позовна заява підлягає залишенню без руху.

Крім того, суд пропонує заявнику вирішити питання щодо залучення до участі в розгляді справи в якості заінтересованої особи - Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, оскільки одним із покладених на Міністерство завдань є вжиття заходів щодо захисту прав та законних інтересів осіб, які порушені внаслідок збройного конфлікту та/або тимчасової окупації частини території України, що передбачено Положенням про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 за №376

Керуючись ст.ст. 185, 293, 294, 315 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення указаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Попередити ОСОБА_1 , що у разі невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк, її позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала оскарженню не підлягає (за виключенням вимог щодо сплати судового збору).

Суддя: