Постановление суда № 82134206, 31.05.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6881/18

1-кп/295/257/19

УХВАЛА

31.05.2019 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Гулак Н.А.

секретар судового засідання Савенко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018060020000891 від 26.02.2018 р. стосовно ОСОБА_1 по обвинуваченню за ст. 185 ч. 3 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора Бондар М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Паламар К.І.,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження дії строку запобіжного заходу обвинуваченому на 60 днів, оскільки розгляд справи продовжується, а термін дії попередньої ухвали закінчується, підстав для зміни запобіжного заходу немає, продовжують існувати ризики.

Обвинувачений та захисник не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора.

Судове засідання по розгляду кримінального провадження призначено на 09.07.2019 року для виклику потерпілих та свідків, термін дії попередньої ухвали закінчується 16.06.2019 року.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченому, у сукупності із даними про особу, а також вірогідність переховуватися від суду, суд вважає доцільним продовжити дію запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 діб.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу - тримання під вартою - на строк 60 днів - по 30 липня 2019 року (включно).

Суддя