Постановление суда № 82090033, 27.05.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9348/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого Лемак О.В., суддів Іванова А.П., Тхір О.А., за участю секретаря Сухан Н.В., прокурора Сочка О.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого – адвоката Субота М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012070010000027 від 23.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 120 та ч.3 ст. 153 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12012070010000027 від 23.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 120 та ч.3 ст. 153 КК України

До початку судового розгляду головуючим суддею Лемак О.В. подана заява про самовідвід у вказаному кримінальному провадженні.

Самовідвід суддею Лемак О.В. мотивовано тим, що головуючим суддею розглядалися матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на постанову від 31.03.2016 року про закриття кримінального провадження № 42015070000000164 від 09.06.2015 року. За наслідками розгляду скарги було постановлено ухвалу, яку в подальшому було скасовано ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 03.11.2016 року

Прокурор в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення заяви про самовідвід.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Субота М.І. залишили вирішення питання щодо самовідводу на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши заяву про самовідвід, матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Згідно ч. 3 ст. 82 КПК України у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) одного чи кількох суддів із складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») вимога «безсторонності» характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий -у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін. Тобто, наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критерієм.

Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.

Сам факт недовіри особи може створити враження необ`єктивності та неупередженості суддів розгляді даної справи, а відтак в майбутньому стане причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Враховуючи вищенаведене, вивчивши зміст заяви про самовідвід, колегія суддів приходить до висновку, що вищевикладені обставини можуть викликати сумніви у неупередженості судді та є підставою для задоволення заяв про самовідвід.

Керуючись ст.ст. 75, 80-82, 369, 371, 372 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву головуючого судді Лемак О.В. про самовідвід при розгляді кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12012070010000027 від 23.11.2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 120 та ч.3 ст. 153 КК України – задовольнити.

Матеріали справи №308/9348/16-к передати до канцелярії суду відповідно до положень ст.35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Лемак

Судді А.П. Іванов

О.А. Тхір