Окрема думка судді № 82074695, 30.05.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

О К Р Е М А Д У М К А

судді Брегея Р.І. щодо розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами судового рішення від 16 липня 2018 року у справі П/811/1579/18 за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – Управління) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії

30 травня 2019 року справа № 811/1579/18

Обставини справи.

17 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління з заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01 жовтня року, що минув, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, на підставі припису частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон) (а.с.16-18).

20 квітня 2018 року Управління прийняло рішення про відмову у задоволенні заяви (а.с.23).

Управління пояснило, що дія згаданої норми права поширюється лише на військовослужбовців, які визнані особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.

Позивач ліквідовував наслідки аварії на ЧАЕС, набувши захворювання, яке призвело до інвалідності, під час проходження військових зборів у складі військової частини (а.с.21-22).

На час прийняття Управлінням рішення норма права, якою регулювались спірні правовідносини, передбачала наступне.

«Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб – з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Ця норма Закону застосовується з 01 жовтня 2017 року відповідно до припису пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня того ж року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 27 листопада того ж року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову (а.с.98-101, 134-135).

Суди зробили висновок, що Управління правильно трактує вимогу Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону.

У рішенні зазначено, що неконституційна частина норми права втрачає чинність з дня ухвалення рішення.

Після прийняття рішення Конституційним Судом України норма права, якою регулюються спірні правовідносини, передбачає наступне.

«Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб – з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

08 травня 2019 року позивач подав заяву про перегляд у зв`язку з виключними обставинами рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду (а.с.137-140).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року позов задоволено частково.

Суд зобов`язав Управління провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до приписів частини 3 статті 59 Закону з 25 квітня 2019 року.

Не погоджуюсь з рішенням суду та заявляю окрему думку.

Мотивація незгоди з рішенням суду.

Так, приписами пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України встановлено, що підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Отже, ця підстава складається (виникає) з сукупності обставин: рішення Конституційного Суду України про неконституційність закону; рішення суду, яке зобов`язувало відповідача вчинити певні дії (у тому числі стягнення коштів); на час подання заяви про перегляд рішення суду останнє не виконане.

У даному випадку така сукупність відсутня.

Рішення суду, яке позивач просить переглянути, не підлягало виконанню (вчиненню певних дій, у тому числі стягненню коштів).

Таким чином, не існувало підстави щодо перегляду рішення суду за виключними обставинами.

Розтлумачивши сутнісний зміст згаданої норми КАС України у певний спосіб, суд фактично зробив правовий висновок, що і держава має право просити про перегляд рішення суду, яким відмовлено їй у задоволенні позову про стягнення коштів з особи або вчинення дій, за наявності певного рішення Конституційного Суду України.

Це пояснюється тим, що суб`єкти владних повноважень мають право подати заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами відповідно до приписів статті 362 КАС України без жодних обмежень.

Однак, законодавець, приймаючи припис пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, позбавив державу такого права.

Рішення Конституційного Суду України вирішило публічно-правовий спір між особою і державою.

У даному випадку вирішило на користь особи.

За таких обставин у неї виникло право на відшкодування шкоди, яку спричинила держава в особі законодавчої влади.

Держава встановила, що дія закону, котрий визнали неконституційним, може спричинити шкоду особі, яка підлягає відшкодуванню.

Так, приписами частини 3 статті 152 Конституції України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

У правовідносинах між ОСОБА_1 і державою спричинена матеріальна шкода, яка полягає у недоотриманні пенсії у період з 01 жовтня 2017 року по 24 квітня 2019 року.

Відсутність спеціального закону про стягнення шкоди, яка спричинена дією акту, котрий визнано неконституційним, упродовж 13 років не є підставою у відмові у задоволенні позову про її стягнення.

Такий висновок суд зробив, проаналізувавши припис частини 4 статті 6 КАС України.

Цією нормою права встановлено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Приписами частини 1 статті 151-2 Конституції України визначено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Приписами частини 1 статті 98 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що за невиконання рішень та недодержання висновків Суду настає відповідальність згідно із законом.

Отже, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим для Пенсійного фонду України (далі – Фонд) і його територіальних підрозділів.

З 25 квітня 2019 року у територіальних підрозділів Фонду виник обов`язок врахувати рішення Конституційного Суду України щодо заяв пенсіонерів про призначення пенсії на підставі приписів частини 3 статті 59 Закону, які подані до згаданої дати і у їх задоволенні відмовлено.

У територіальних підрозділів Фонду виник обов`язок переглянути попередні рішення, задовільнивши заяви і провівши перерахунок за період з 25 квітня 2019 року.

У разі ж невиконання такого обов`язку Управлінням позивач має право звернутися до суду з відповідним позовом та ініціювати питання про притягнення винних осіб до відповідальності за невиконання рішення суду.

Підсумовуючи, роблю висновок, що у задоволенні заяви позивача суду належало відмовити, роз`яснивши усі правові наслідки рішення Конституційного Суду України стосовно правовідносин до і після 25 квітня 2019 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.І. Брегей