Решение № 82040901, 25.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 160/1796/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі судового засідання - Чорній М.В. за участю: позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Крейса Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови вприйнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про відмову у прийнятті митної декларації та митному оформленні, оформлене у вигляді картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2019/00126 від 11.02.2019 року протиправним та скасувати його, визнати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA 110150/2019/200041/1 від 11.02.2019 року протиправним та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було жодних законних підстав визначати митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції, що був заявлений позивачем у ЕМД № UA110150/2019/203543 від 25.01.2018 року, подану ним до Дніпропетровської митниці ДФС для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість. Документи не містили в собі розбіжностей, та не мали наявних ознак підробки, навпаки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за товар. На думку позивача, всі зауваження відповідача не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Таким чином, позивач вважає, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2019/00126 від 11.02.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів від № UA 110150/2019/200041/1 від 11.02.2019 року, прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні позивач пред`явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити з викладених в ньому підстав та з урахуванням відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача пред`явленні позовні вимоги не визнала та зазначила, що митна вартість товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ за результатом зведеного обчислення, з урахуванням наданих декларантом відомостей щодо ціни транспортного засобу згідно рахунку, відомостей щодо вартості транспортування, враховуючи дані цінової бази митних органів, автоматичної системи управління ризиками та довідкових ресурсів за маркою авто, моделі, року випуску та іншими характеристиками за ЕМД від 25.01.2019 р. №UА204010/2019/202675 та розраховується на рівні 12 950 євро/шт. Таким чином, позивачем безпідставно зазначається про порушення відповідачем послідовності застосування методів визначення митної вартості. За таких обставин, представник відповідача зазначила, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2019/00126 від 11.02.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів від № UA 110150/2019/200041/1 від 11.02.2019 року, прийняті відповідачем є цілком законними та вірними, а тому вона просила суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.01.2019 року позивачем було придбано у ЗАТ «Рівалдас», Литовська республіка, на підставі договору купівлі-продажу серії RPP № 1901016 від 24.01.2019 року, укладеного між позивачем та ЗАТ «Рівалдас», легковий автомобіль VW Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 .

26.01.2019 року позивачем було ввезено даний автомобіль на митну територію України, що підтверджується митною декларацією від 26.01.2019 року та актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26.01.2019 року, з відмітками Волинської митниці ДФС.

25.01.2019 року представником позивача - ФОП ОСОБА_3 через систему електронного декларування було подано декларацію серії UA110150/2019/203543 для митного оформлення легкового автомобілю VW Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , із задекларованою вартістю 8 800 євро, до якої було додано копії вищевказаного договору купівлі-продажу від 24.01.2019 року, квитанції про сплату коштів за покупку авто (квитанція про приймання грошей серії RPK №009 від 24.01.2019 року), документи, що посвідчують особу позивача, квитанцію про сплату митних платежів у розмірі 95 540 грн. та інше.

04.02.2019 року представником позивача через систему електронного декларування було подано митну декларацію серії UA110150.2019.205777 щодо митного оформлення легкового автомобілю VW Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , з аналогічним пакетом документів та квитанціями про сплату митних платежів, а також сертифікатом відповідності транспортного засобу та іншим, в якій було заявлено вартість у сумі 8 900 євро. У зв`язку з коригуванням заявленої митної вартості, 04.02.2019 року позивачем було сплачено ще 1 360 грн. в рахунок сплати митних платежів.

Судом також встановлено, що 11.02.2019 року відповідачем було відмовлено у митному оформленні автомобіля VW Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , згідно із митною декларацією серії UA110150/2019/205777 від 04.02.2019 року через прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості, про що ним було складено картку відмови № UA 110150/2019/00126 у прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. 11.02.2019 року відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110150/2019/200041/1 від 11.02.2019 року, відповідно до якого відповідачем було визначено митну вартість автомобіля VW Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , у 12 950 євро.

11.02.2019 року представник позивача подав заяву про завершення митного оформлення та подання декларації UA110150/2019/208176 від 11.02.2019 року, а позивач вніс 37 015 грн. фінансової гарантії для випуску автомобілю. Після випуску автомобілю відповідачем було надано посвідчення про реєстрацію ТЗ від 13.02.2019 року.

Правомірність та обґрунтованість картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2019/00126 від 11.02.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110150/2019/200041/1 від 11.02.2019 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.4 та 5 статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.6 ст.53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, об`єктом митного оформлення у даній справі є легковий автомобіль VW Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , право власності на який було набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу серії RPP № 1901016 від 24.01.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Рівалдас», що підтверджується копією даного договору, копіями рахунку-фактури серії RVF № 1901019 від 24.01.2019 року, квитанцією про сплату коштів (квитанція про приймання грошей серії RPK № 009 від 24.01.2019 року) та експортною митною декларацією.

Дійсна вартість транспортного засобу підтверджується в повному обсязі документами, поданими до відповідача, а саме: договором купівлі-продажу серії RPP №1901016 від 24.01.2019 року; рахунком-фактурою серії НОМЕР_3 від 24.01.2019 року; квитанцією про сплату коштів (квитанція про приймання грошей серії RPK № 009 від 24.01.2019 року); експортною митною декларацією.

Із матеріалів справи видно, що дійсна вартість автомобіля не спростовується і висновком експерта № ГО-320 від 08.02.2019 року за результатами проведення автотоварознавчого дослідження, вартість легкового автомобіля VW Passat, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , станом на 08.02.2019 року дорівнює 8 878,86 євро.

Що стосується доводів відповідача про різницю у вазі транспортного засобу в документах, то під час митного оформлення надавалися з даного приводу пояснення про те, що під час митного оформлення було допущено описку, а у всіх документах номер кузова, найменування та рік випуску транспортного засобу співпадають.

В ході розгляду справи було встановлено, що під час митного оформлення автомобіля позивачем було надано в паперовому вигляді в наступних документах: рахунок -фактура № 1901019 від 24.01.2019 року; договір купівлі-продажу № 1901016 від 24.01.2019 року; експортна митна декларація від 24.01.2019 року; інформація з інтернету від 04.02.2019 року (декларація про походження товару); акт митного огляду від 26.01.2019 року; технічний паспорт № НОМЕР_4 від 16.06.2015 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару - квитанція про приймання грошей серії RPK № 009 від 24.01.2019 року; довідку від 04.02.2019 року щодо транспортних витрат; договір про надання послуг митного брокера №48 від 18.01.2019 року; копію паспорту позивача; довідку про підтвердження пробігу автомобіля від 02.02.2019 року; переклад документів від 05.02.2019 року; розшифровку з системи SCHWACKE від 18.01.2019 року, яка не спростовувала заявлену вартість; заяву про надання додаткових документів від 07.02.2019 року; платіжні доручення щодо сплати митних платежів; сертифікат відповідності на автомобіль; закордонний паспорт; висновок експерта № ГО-320 від 08.02.2019 року за результатами проведення автотоварознавчого дослідження.

Враховуючи те, що митна вартість товару, якою, відповідно до ст.58 МКУ, є ціна, що фактично була сплачена, була чітко визначеною у договорі купівлі-продажу від 24.01.2019 року, то у відповідача не було будь-яких підстав для її коригування в сторону збільшення.

Згідно з ч.1 ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г") резервний.

Відповідно до частини 2 даної статті МКУ, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МКУ передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МКУ).

Згідно із ч.5 вказаної статті МКУ, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МКУ).

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.

Таким чином, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості товару. За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку що при винесенні спірної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2019/00126 від 11.02.2019 року та рішення коригування митної вартості товарів № UA 110150/2019/200041/1 від 11.02.2019 року відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Захаровою М.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1847 від 26.05.2008 року) було укладено договір про надання юридичних послуг від 20.02.2019 року та від 28.03.2019 року. (а.с.18).

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з актами виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 20.02.2019 року та від 28.03.2019 року, розмір плати, що була нарахована адвокатом за послуги, передбачені договором за звітний період складає 2500 грн. та 1100 грн., відповідно.

В силу п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат оцінює рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За викладених обставин суд доходить висновку, що оцінка наданої юридичної допомоги у розмірі 3 600 грн. є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг та виконаних робіт, тому суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 600 грн. та 1 536,80 грн. судового збору, а всього 5 136,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110150/2019/00126 від 11.02.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 110150/2019/200041/1 від 11.02.2019 року.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 5 136,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 06.05.2019 року.

Суддя К.С. Кучма