Постановление суда № 82037295, 29.05.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

У Х В А Л А

29 травня 2019 року Справа № 923/1493/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву ліквідатора ПФ "Тавріда" арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про забезпечення позову у справі

за заявою: Херсонської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області

до боржника: Приватної фірми "Тавріда", м.Херсон

про банкрутство

в с т а н о в и в:

В провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа №923/1493/15 про банкрутство Приватної фірми "Тавріда", м.Херсон.

В межах провадження у справі про банкрутство розглядається заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновника і керівників боржника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

28.05.2019р. до господарського суду надійшла заява ліквідатора арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про забезпечення позову, в якій заявник, з посиланням на приписи ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Таким чином, позивач повинен зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. Це є обов`язком заявника зазначити в заяві про забезпечення позову конкретний захід зустрічного забезпечення, який може бути застосований судом.

Натомість, заява про забезпечення позову не містить повного найменування заявника, а також пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Крім того, в заяві відсутні будь-які відомості, потрібні для забезпечення позову (перелік майна, розрахункові рахунки тощо).

Також відповідно до ч.5 ст.139 ГПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В даному випадку до заяви про забезпечення позову ліквідатором банкрута не подано доказів сплати судового збору за подання означеної заяви.

В той же час, ліквідатором арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В. заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю грошових коштів на рахунках боржника. Разом з тим, заявник, з посиланням на ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02.01.2018р. №489/2481/16 зауважує, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду і має переслідувати законну мету.

Дослідивши означене клопотання, суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", останній справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1921 гривня.

Таким чином, за подання заяви про забезпечення позову у даній справі заявник має сплатити судовий збір у розмірі 960,50 грн.

Ліквідатором боржника не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. В прохальній частині заяви останній просить звільнити його від сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати викладені в статті 8 Закону України "Про судовий збір".

За приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, перелік підстав звільнення від сплати судового збору у відповідності до приписів наведеної норми, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

На заявника не поширюються приписи статті 8 Закону України "Про судовий збір", а тому клопотання про звільнення від сплати судового збору ліквідатора боржника арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. не підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція щодо відсутності підстав для звільнення або відстрочення арбітражному керуючому сплати судового збору викладена Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в ухвалах від 15.03.2019р. у справі №904/3388/15, від 25.04.2019р. у справі №5/33/2011/5003.

Крім цього суд зауважує, що відмова у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у даній справі не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За приписами ч.7 ст.140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 139 ГПК України в частині її змісту, оскільки не містить повного найменування заявника, відомостей щодо пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, відомостей, потрібних для забезпечення позову, до заяви не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З огляду на вищевикладене, заява про забезпечення позову має бути повернута заявнику.

Керуючись ст. 139, 140, 141, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання ліквідатора Приватної фірми "Тавріда" арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову відмовити.

2. Заяву ліквідатора Приватної фірми "Тавріда" арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 29.05.2019р.

Суддя М.Б. Сулімовська