Постановление суда № 82007231, 27.05.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"27" травня 2019 р.Справа № 922/3149/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Савченко А.А.

розглянувши справу

за заявою ОСОБА_1 , м. Харків до приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти", м.Харків про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Верифікаційні проекти"; визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 у розмірі 72739416,90 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бондаренка В.А., попереднє засідання суду призначено на 06.02.2019.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 129/2019 від 01.02.2019, у зв`язку з відсутністю повноважень на здійснення правосуддя судді Швидкіна А.О., відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/3149/18.

Повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями справу №922/3149/18 призначено для розгляду судді Савченко А.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2019 усунуто ОСОБА_2 від посади керівника ПрАТ "Верифікаційні проекти". Покладено виконання обов`язків керівника ПрАТ "Верифікаційні проекти" на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Бондаренка В.А. Зобов`язано ОСОБА_2 передати розпоряднику майна протягом трьох днів бухгалтерську, установчу та іншу документацію боржника, печатки і штампи по акту прийому - передачі.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви з розгляду справи в попередньому засіданні з підстав необхідності витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.04.2019 продовжено строк процедури розпорядження майном боржника - приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти" на два місяці - до 12.06.2019. Затверджено в попередньому засіданні реєстр вимог кредиторів приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти". Призначено підсумкове засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнята постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство або ухвалу про відкладення підсумкового засідання суду на 21.05.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2019 оголошено перерву в підсумковому засіданні суду на 30.05.2019.

24.05.2019 розпорядником майна арбітражним керуючим Бондаренком В.А. надано до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 12733), в якій заявник просив суд накласти арешт на нежитлову будівлю літ. " А'-4" , загальною площею 1707,4 кв .м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яку на момент звернення з даною заявою зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ); накласти заборону будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі літ. "А'-4", загальною площею 1707,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної заяви розпорядник майна посилався на те, що ознайомившись з матеріалами справи №922/510/19 за позовом Харківської міської ради до ПрАТ "Верифікаційні проекти" та ОСОБА_2 , йому стало відомо про те, що у власності боржника перебувала нежитлова будівля літ. "А'-4", загальною площею 1707,4 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка на даний час належить ОСОБА_2 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Антьє" № 10 від 22.08.2016 та акту вартості на приймання-передавання нерухомого майна від 22.08.2016.

В своїй заяві про забезпечення позову арбітражний керуючий Бондаренко В.А. повідомив про відсутність можливості надати суду копії документів, що підтверджують перехід права власності на вказану нежитлову будівлю, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 покладеного на нього судом та нормами чинного законодавства обов`язку щодо передачі розпоряднику майна документів фінансово-господарської діяльності боржника.

На думку розпорядника майна, той факт, що власником нежитлової будівлі літ. "А'-4", загальною площею 1707,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , на даний час є фізична особа ОСОБА_2 , а також беручи до уваги те, що перебуваючи на посаді керівника ПрАТ "Верифікаційні проекти" ОСОБА_2 ухилявся від передачі документів фінансово-господарської діяльності боржника, існує вірогідність відчуження вказаного нерухомого майна незаконним шляхом, що, як наслідок, призвело до стійкої неплатоспроможності боржника та порушення справи про банкрутство.

Крім того, розпорядник майна наголошував на тому, що ОСОБА_2 у своєму відзиві на позовну заяву Харківської міської ради в межах справи № 922/510/19 зазначив про наявність відкритих судових справ між ним і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , предметом яких є спір про право власності на нежитлову будівлю літ. " А'-4", загальною площею 1707,4 кв .м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . На думку розпорядника майна існує вірогідність того, що право власності на вказане нерухоме майно перейде до нового власника.

Розглянувши матеріали справи та заяву розпорядника майна про забезпечення позову (вх. № 12733 від 24.05.2019), дослідивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов`язаних з банкрутством суб`єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) правочини (договори), а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.

Господарський суд має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання зазначених обставин, про що виноситься ухвала.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами 1, 3, 4, 11 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Так, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Тобто, положення вказаної статті пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 ГПК України дає підстави стверджувати, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 167887925 від 24.05.2019, наданої розпорядником майна до заяви про забезпечення позову, власником нежитлової будівлі літ. "А'-4", загальною площею 1707,4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Антьє" № 10 від 22.08.2016 та акту вартості на приймання-передавання нерухомого майна від 22.08.2016 є ОСОБА_2 .

Суд зауважує, що доводи заявника щодо можливого порушення прав боржника шляхом незаконного виведення майна, належного йому на праві власності, на користь третіх осіб, ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. До того ж будь-якої заяви про оскарження даного правочину в порядку, встановленому чинним законодавством, визнання його недійсним чи розірвання до суду не надано. Крім того, суд зазначає, що заявником не підтверджено належними доказами тих обставин, що нібито незаконне виведення цього майна з права власності боржника фактично призвело до стійкої неплатоспроможності боржника та порушення справи про банкрутство, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме за рахунок вказаного майна було створено статутний капітал боржника - приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти".

Всупереч приписам ст. ст. 76, 77, 139 ГПК України заява розпорядника майна про забезпечення позову базується лише на власних припущеннях арбітражного керуючого Бондаренка В.А., не містить посилань на доведені обставини, які б свідчили про наявність правових підстав для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви розпорядника майна приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти" арбітражного керуючого Бондаренка В.А. про забезпечення позову (вх. № 12733 від 24.05.2019) відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22-27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 76, 77, 136, 137, 140, 233-235 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви розпорядника майна приватного акціонерного товариства "Верифікаційні проекти" арбітражного керуючого Бондаренка В.А. про забезпечення позову (вх. № 12733 від 24.05.2019) у повному обсязі.

Ухвалу направити розпоряднику майна, боржнику, кредиторам, ОСОБА_2

Ухвала набирає законної сили 27 травня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Савченко А.А.