
Справа № 189/791/18
2/189/26/19
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2019 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області
Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чорної О.В., за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 25617,20 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1762,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.02.2009 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У зв`язку з чим позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір.
Позивач посилається на ч.1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими витратами відповідно до умов договору, отже, належним чином зобов`язання за договором не виконував.
Як зазначає позивач у позові, у відповідача станом на 18.04.2018 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25617,20 грн., яка складається з наступного: 1981,54 грн. – заборгованість за кредитом; 21977,70 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. – штраф (фіксована частина); 1207,96 грн. – штраф (процентна складова) (а. с. 3).
В судове засідання сторони не з`явилися, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду належним чином.
Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач жодних заяв та клопотань не подавав, заперечення проти позову відсутні.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки всі умови у сукупності існують, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі, про що постановив відповідну ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.
Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.02.2009 року ОСОБА_1 підписав з позивачем заяву 0914000100087920702 (копія, а. с. 7).
У заяві позивач засвідчує бажання оформити кредитну картку, визначений кредитний ліміт, базова процентна ставка за кредитом зазначена у розмірі 2,5 % на місяць, зазначений номер отриманої відповідачем кредитної картки – НОМЕР_1 (а. с. 7, зворот).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено вимоги ст. ст.1049,1054 ЦК України, в зв`язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту.
Суд встановив, що при виконанні договору з боку позивача, внаслідок порушення ним строків оплати договору, виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користуванням кредиту.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом розмір заборгованості за тілом кредиту за період з 16.02.2009 року по 18.04.2019 року складає 1981,54 грн. (а. с. 5-6).
Відповідно до заяви 0914000100087920702 та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у якій вказані Тарифи банку, базова процентна ставка в місяць складає 2,5 % (а. с. 7,8).
Виходячи зі змісту довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» базова відсоткова ставка на місяць нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік (а. с. 8).
З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік (2,5% в місяць), далі процентна ставка була змінена - 1 вересня 2014 року збільшена до 34,80% та 01 квітня 2015 року збільшена до 43,20%.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Законом України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», який набрав чинності 10 січня 2009 року, ЦК України доповнено статтею 1056-1, у якій встановлено заборону банку збільшувати розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.
Кредитний договір між сторонами укладений 16.02.2009 року, тобто після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 28 Постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз`яснення про те, що при підвищенні процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Водночас, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).
У кредитному договорі, укладеному між сторонами, який складається зі заяви, Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів банку та пам`ятки клієнта не передбачено порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, який повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору; не визначено максимального розміру збільшення процентної ставки. Доказів протилежного позивачем не представлено. Також позивачем не представлено суду доказів письмового повідомлення позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
Крім того, поняттю «базова процентна ставка» не надано визначення в Умовах і правилах надання банківських послуг та таке поняття не може розумітись як початкова процентна ставка, яка може змінюватись банком в односторонньому порядку.
Таким чином у суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.
Суд дійшов висновку, що згідно умов укладеного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою, отже її зміна у в односторонньому порядку не допускається.
Суд також дійшов висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки здійснено кредитором в односторонньому порядку, чим порушено ст. 1056-1 ЦК України, отже дана умова договору (про зміну в односторонньому порядку процентної ставки) є нікчемною.
Суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, представлений представником позивача розрахунок заборгованості за договором від 01.08.2013 року (а. с.7), за період з 16.02.2009 року до 18.09.2014 року. Станом на цю дату (18.09.2014 року) розмір заборгованості відповідача за відсотками складає 0,00 грн. (графа розрахунку 12 «Загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком)», а. с. 6).
Суд виходить з наступного розрахунку заборгованості за процентами за подальший період - з 19.09.2014 року до 18.04.2018 року (дата, станом на яку пред`явлено позовні вимоги): процентна ставка за договором складає 2,5% на місяць, тобто 30% на рік, щоденний процент становить 0,083% (30% розділити на 360 банківських днів).
Заборгованість за тілом кредиту складає за період:
- з 19.09.2014 року по 22.10.2014 року (34 дні) - 1787,02 грн.;
- з 23.10.2014 року по 26.11.2014 року (35 днів) - 1768,66 грн.;
- з 27.11.2014 року по 17.12.2014 року (21 день) - 1930,66 грн.;
- з 18.12.2014 року по 29.12.2014 року (12 днів) - 1883,73 грн.;
- з 30.12.2014 року по 23.01.2015 року (25 днів) - 1819,54 грн.;
- 24.01.2015 року (1 день) - 1981,54 грн.;
- з 25.01.2015 року по 28.02.2015 року (35 днів) - 1939,96 грн.;
- з 01.03.2015 року по 27.02.2018 року (1094 днів) - 1897,41 грн.;
- з 28.02.2018 року по 18.04.2018 року (50 днів) - 1981,54 грн.
Отже, сума заборгованості за процентами за період з 19.09.2014 року по 22.10.2014 року складає: 1787,02 грн. х 0.083% = 1,48 грн/день = 1,48 грн. х 34 дні = 50,32 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період з 23.10.2014 року по 26.11.2014 року складає: 1768,66 грн. х 0.083% = 1,47 грн/день = 1,47 грн. х 35 дні = 51,45 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період з 27.11.2014 року по 17.12.2014 року складає: 1930,66 грн. х 0.083% = 1,6 грн/день = 1,6 грн. х 21 дні = 33,6 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період з 18.12.2014 року по 29.12.2014 року складає: 1883,73 грн. х 0.083% = 1,56 грн/день = 1,56 грн. х 12 дні = 18,72 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період з 30.12.2014 року по 23.01.2015 року складає: 1819,54 грн. х 0.083% = 1,51 грн/день = 1,51 грн. х 25 дні = 37,75 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період 24.01.2015 року (1 день) складає: 1981,54 грн. х 0.083% = 1,64 грн/день = 1,64 грн. х 1 день = 1,64 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період з 25.01.2015 року по 28.02.2015 року складає: 1939,96 грн. х 0.083% = 1,61 грн/день = 1,61 грн. х 35 дні = 56,35 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період з 01.03.2015 року по 27.02.2018 року складає: 1897,41 грн. х 0.083% = 1,57 грн/день = 1,57 грн. х 1094 дні = 1717,58 грн.;
- сума заборгованості за процентами за період з 28.02.2018 року по 18.04.2018 року складає: 1981,54 грн. х 0.083% = 1,64 грн/день = 1,64 грн. х 50 днів = 82 грн.
Разом за період з 19.09.2014 року по 18.04.2018 року заборгованість за відсотками по кредиту складає 50,32 грн. + 51,45 грн. + 33,6 грн. + 18,72 грн. + 37,75 грн. + 1,64 грн. +56,35 грн. + 1717,58 грн. + 82 грн. = 2047,77 грн.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1981,54 гривень та процентами за користування у розмірі 2047,77 гривень.
У той же час, вимоги позивача щодо стягнення комісії та пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
За змістом частини 1 статті 14 ЦК цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред`являються.
Згідно зі статтею 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За правилами, встановленими статтею 1055 ЦК, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частинами 1, 2 статті 207 ЦК, яка регулює правила додержання письмової форми правочинів, визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.
Аналіз документів, які, на думку позивача, є кредитним договором, свідчить про те, що такі підписи містяться лише у заяві позичальника від 16.02.2009 року, яка сама по собі не містить умов щодо пені та штрафів.
На думку позивача, такі положення сторони узгодили в Умовах та правилах надання банківських послуг, доданих до позову.
Така позиція є безпідставною, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач при укладенні кредитного договору ознайомився із цим документом.
У справі, що розглядається, позивачем за допомогою жодного доказу не підтверджено, що відповідач, підписуючи заяву позичальника, розумів саме ті Умови та правила надання банківських послуг, що додано позивачем до позову. При цьому такі Умови відповідачем теж не підписані.
З огляду на викладене, факт ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг не можна визнати доведеним, а самі Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені та штрафів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11.03.2015 року №43098344 (справа №6-16цс15), яка відповідно до статті 263 ЦПК підлягає урахуванню судом.
Крім того, таку ж позицію зайняв і новостворений Верховний Суд, який у постанові від 21.02.2018 року, ухваленій у цивільній справі №203/5497/13-ц (провадження №61-1391св18), постанові від 05.03.2018 року, ухваленій у цивільній справі №192/156/17 (провадження №61-2109св18), дійшов аналогічного висновку з тих самих правовідносин.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача лише суму основного боргу та процентів.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, а саме, сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог в сумі 256,17 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 268, 280, 281 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Цивільний позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 25617,20 грн. за кредитним договором №б/н від 16.02.2009 року – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за кредитним договором б/н від 16.02.2009 року в розмірі 4029,31 (чотири тисячі двадцять дев`ять гривень 31 коп.) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1981,54 гривень, процентів за користування кредитом в розмірі 2047,77 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на користь відповідача, Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати по справі (судовий збір) в розмірі 256,17 (двісті п`ятдесят шість гривень 17 коп.) гривень.
В решті позовних вимог – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складений 27 травня 2019 року.
Суддя Чорна О.В.
Судебное решение № 81995607, Покровський районний суд Дніпропетровської області было принято 27.05.2019. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные данные об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные данные.
то решение относится к делу № 189/791/18. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: