Решение № 81725447, 04.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року

Справа № 160/1511/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання

ОСОБА_2

за участі:

представника позивача

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 до Міністерства юстиції України, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги директора приватного підприємства Фірма «АМН транс» ОСОБА_5 на Комісії 25.01.2019р. – в частині рішення про тимчасове блокування доступу приватному нотаріусу ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяця;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №240/5 від 28.01.2019р. «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині тимчасового блокування доступу приватному нотаріусу ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяця.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані висновок та наказ складено (прийнято) відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства, зокрема порушенням процедури розгляду скарг у частині обов’язку відповідача запросити заінтересовану особу позивача, завчасно надати їй копії скарг та доданих документів і повідомити про дату, час і місце розгляду скарги, відповідачем під час розгляду скарги не досліджено наявність чи відсутність підстав для відповідного реагування, не встановлено склад правопорушення з боку приватного нотаріуса як державного реєстратора, зокрема чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб’єктом оскарження, спірний висновок та наказ Міністерства юстиції України окрім констатації низки порушень з боку позивача та необхідності скасування вищезазначених реєстраційних дій, не містить жодного мотивування щодо необхідності блокування доступу позивача до Реєстру та обґрунтування визначення періоду такого блокування, а тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач надав відзив на позовну заяву та зазначив, що законом регламентовано можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації до Міністерства юстиції України та його територіальних органів. Відтак, комісією було призначено розгляд скарги директора приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» ОСОБА_5 від 12.12.2018р. №12/2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.12.2018 року за №40442-33-18 (із доповненнями до неї від 15.01.2019р. №15/2 та від 22.01.2019р. №22/2, відповідно зареєстрованими в Мінюсті за №2107-33-19 та №2279-33-19) з вимогами провести перевірку правомірності та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2018р. за №44530944, №44531296, №44532559 прийняті приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_4 та рішення від 11.12.2018р.-13.12.2018р., прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 Стверджує, що приватного нотаріуса ОСОБА_4 було повідомлено про розгляд вищезазначеної скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Мінюсту, крім того, нотаріуса було повідомлено поштовим зв’язком. Зазначає, що позивачкою було вчинено реєстраційні дії від 11.12.2018р. з порушенням норм чинного законодавства, а рішення Міністерства юстиції України у вигляді тимчасового блокування приватного нотаріуса ОСОБА_4 від Реєстрів є дискреційним правом органу державної влади і що саме таким рішенням Міністерства юстиції України досягнуто оптимального рішення у справі, максимально повно забезпечуючи досягнення встановлених цілей. Відтак, в задоволенні позову слід відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 cічня 2019 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації відбувся розгляд скарги директора приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» ОСОБА_5 від 12.12.2018р. №12/2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.12.2018 року за №40442-33-18 (із доповненнями до неї від 15.01.2019р. №15/2 та від 22.01.2019р. №22/2, відповідно зареєстрованими в Мінюсті за №2107-33-19 та №2279-33-19), на рішення та дії, пов'язані з проведенням змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно ПП Фірма «АМН транс».

Висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 25.01.2019р. було рекомендовано: задовольнити скаргу приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» від 12.12.2018р. №12/2, з доповненнями до неї від 15.01.2019 та 22.02.2019р у повному обсязі, скасувати оскаржувані рішення про державну реєстрацію від 11.12.2018р. за №44530944, №44531296, №44532559 прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_4 та тимчасово заблокувати доступ приватному нотаріусу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.

На підставі оскаржуваного висновку Міністерством юстиції України 28 січня 2019 року прийнято оскаржуваний наказ №240/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», відповідно до якого, скарги приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» задоволено у повному обсязі, оскаржувані рішення про державну реєстрацію від 11.12.2018р. за №44530944, №44531296, №44532559 прийняті приватним нотаріусом ОСОБА_4 були скасовані, а пунктом 4 цього наказу заблоковано приватному нотаріусу ОСОБА_4 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 4 (чотири) місяці.

Оцінюючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовані Конституцією України, Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок), Положенням про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим наказом Мін'юсту від 12 січня 2016 року № 37/5 (далі - Положення) та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону № 1952-IV нотаріус є державним реєстратором.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено ст. 37 Закону № 1952-IV.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України

Тобто, на час виникнення та існування спірних правовідносин нормами чинного законодавства Мін'юст був уповноважений на розгляд скарг на проведені державним реєстратором реєстраційні дії, за винятком реєстраційних дій, проведених на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Згідно з частиною шостою статті 37 Закону № 1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб’єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

А саме, процедуру розгляду відповідно до норм Закону № 1952-IV скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора прав, суб'єкта державної реєстрації прав, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами, визначено Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі - Порядок).

За змістом пункту 2 Порядку для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пункту 2 розділу І, пунктів 1, 8 розділу ІІІ Положення Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.

Рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у п. 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб'єкта розгляду скарги.

Під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Висновок комісії, на підставі якого суб'єктом розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги, обов'язково містить інформацію про те, що: 1) рішення, дії або бездіяльність суб'єкта оскарження не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації; 2) скарга підлягає задоволенню в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням у якій частині) шляхом прийняття суб'єктом розгляду скарги рішень, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як уже зазначено вище, оскаржуваний наказ відповідачем прийнято на підставі оскаржуваного висновку.

З метою встановлення факту правомірності чи, навпаки, протиправності дій відповідача щодо оформлення та видачі оскаржуваного висновку і наказу, необхідним є дослідження питання дотримання Комісією порядку розгляду скарг.

Суд звертає увагу, що згідно з п.п. 9-11 Порядку, під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб’єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін’юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Враховуючи зазначені приписи, суд критично ставиться до твердження представника відповідача, щодо повідомлення приватного нотаріуса про проведення засідання комісії 25.01.2019 року, враховуючи наступне.

Представник відповідача разом із відзивом на позов надав копію листа МЮУ від 10.01.2019р. на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_4 без надання будь-яких доказів відправлення такого листа на адресу приватного нотаріуса.

Стосовно посилання представника відповідача на роздруківку оголошення з сайту Мін'юсту, суд вважає, що це не є доказом, який підтверджує факт ознайомлення позивача з датою засідання, оскільки з оголошення не вбачається, якою датою, та в якій годині воно було розміщено на сайті. Також судом відхиляються доводи відповідача щодо можливості позивача ознайомитися зі змістом відповідних наказів на офіційному сайті Міністерства юстиції України, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а отже позивач не зобов'язаний здійснювати моніторинг сайту Мін'юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб’єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов’язково приймаються комісією до розгляду.

Як встановлено судом, під час розгляду справи представник відповідача не надав жодних доказів, стосовно надсилання та отримання позивачем документів стосовно поданих скарг та доказів, які б свідчили про ознайомлення приватного нотаріуса ОСОБА_4 із скаргами та датою проведення їх розгляду.

Приймаючи до уваги пояснення представника позивача щодо самостійного виявлення адвокатами приватного нотаріуса інформації про день та час слухання Комісією скарги приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» та фактичної присутності приватного нотаріуса ОСОБА_4 на цьому розгляді, за наведених обставин суд приходить висновку про наявність порушення з боку відповідача процедури розгляду скарг у частині обов'язку відповідача запросити як заінтересовану особу позивача, завчасно надати їй копії скарг та доданих до них документів і повідомити про дату, час і місце розгляду цих скарг.

Згідно з пунктом 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Якщо у скарзі заявлено дві або більше вимог, комісія надає правову оцінку кожній із них, яка включається до висновку комісії.

З пояснень представника позивача та доданих до матеріалів справи документів вбачається, що будучи присутньою на засіданні Комісії, що підтверджено наданими відповідачем до відзиву додатками, приватний нотаріус ОСОБА_4 надала Комісії пояснення та документи на 43 аркушах, відповідно до яких зазначила наступне.

11 грудня 2018 року через ДП «Національні інформаційні системи» позивачці стало відомо, що в період часу з 11:51 до 12:26 11.12.2018р. невідомі особи провели перереєстрацію прав власності на об’єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 230081661101, НОМЕР_1, 926270632224 в результаті несанкціонованого проникнення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно яке було вчинено дистанційно, шляхом несанкціонованого втручання від імені нотаріуса як реєстратора до державних реєстрів, скориставшись її особистим ключем електронного цифрового підпису.

Описані дії були вчинені зокрема стосовно земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада.

Зазначені дії, зокрема рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2018р. за №44530944, №44531296 та №44532559 нотаріусом не вчинялись, заяви про реєстраційні дії за №№31672668, 31673058, 31674526 до неї не надходили.

12 грудня 2018р. позивач особисто в порядку ст. 214 КПК України звернулась до Дніпровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області із заявою про зазначені вище обставини.

Заяву було зареєстровано в Дніпровському відділі поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області 12.12.2018р. відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення.

13 грудня 2018р. позивач звернулась до ДП «Національні інформаційні системи» МЮУ в Дніпропетровській області із листом про блокування її доступу до Єдиних та Державного реєстрів Міністерства Юстиції України за її ключем та про зміну всіх паролів доступу.

Того ж дня, 13 грудня 2018 року позивач звернулась до Придніпровського управління кіберполіції Департаменту кіберполіції Національної поліції України де теж подала відповідну заяву про наведені вище незаконні дії невстановлених осіб.

За заявою від 12 грудня 2018 року Дніпровським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.12.2018р. внесено кримінальне провадження за № 120180404400001790 за ч.1 ст.190 КК України (шахрайство).

За заявою від 13 грудня 2018 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2019р. внесено кримінальне провадження за № 12019040000000021 за ч.1 ст.361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів).

В зазначеному кримінальному провадженні позивачка набула статус потерпілої.

Будучи допитаною в якості потерпілої в цьому кримінальному провадженні, приватний нотаріус ОСОБА_4 повідомила, що не вчиняла жодних реєстраційних дій щодо об’єктів нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада, а ці дії були вчинені від її імені невідомими особами шляхом несанкціонованого он-лайн доступу до її комп’ютеру та ключів до державних реєстрів.

На засіданні Комісії приватний нотаріус ОСОБА_4 надала висновок від ТОВ «Лабораторія комп’ютерної криміналістики» №19/4КТ-1 від 23.01.2019р. щодо дослідження жорсткого диску комп’ютера приватного нотаріуса ОСОБА_4 через який були здійснені незаконні та несанкціоновані дії.

Так, за висновками експерта ТОВ «Лабораторія комп’ютерної криміналістики» ОСОБА_8, який має досвіт у криміналістичній галузі, встановлено, що:

на накопичувачі на жорстких магнітних дисках SeagateST250DM000, s/n9VYHYT04 комп’ютера приватного нотаріуса ОСОБА_4, наявне встановлене програмне забезпечення TeamViewer для віддаленого доступу до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

прихований файл установки програмного забезпечення TeamViewer надійшов на комп’ютер приватного нотаріуса ОСОБА_4 як вкладення у повідомленні електронної пошти ще 06.07.2017 року;

віддалене управління комп’ютером здійснювалось з допомогою програмного забезпечення TeamViewer через сервер infooffice1.com, через сервер 5.154.196.164.98 за допомогою програмного забезпечення RMS через сервер 109.196.164.98;

11.12.2018р. з використанням віддаленого підключення, вилучених паролів доступу, віддаленого підключення апаратного ключа захисту приватного нотаріуса ОСОБА_4 невстановленими особами було здійснено підключення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від імені приватного нотаріуса ОСОБА_4 та в період часу з 11:51 до 12:26 11.12.2018р. з використанням її облікових даних з невстановленого комп’ютера було виконано реєстраційні дії за заявами №№31672668, 31673058, 31673605, 31674526.

У Висновку Комісії з розгляду скарг від 25.01.2019 року зазначено, що оскаржувані приватним підприємством Фірма «АМН ТРАНС» рішення приватного нотаріуса ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2018р. за №44530944, №44531296, №44532559 вчинені на підставі саме заяв за №№31672668, 31673058, 31674526, тобто тих, що вказані й у висновку експерта.

Отже, зазначеним висновком встановлено, що реєстраційні дії з приводу об’єктів нерухомого майна, щодо якого розглядалась скарга директора приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» ОСОБА_5 на Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України 25.01.2019р., приватним нотаріусом ОСОБА_4 не вчинялись, а були здійснені з іншого невстановленого комп’ютера з використанням облікових даних (паролю доступу та електронного ключа) приватного нотаріуса ОСОБА_4, через віддалене управління.

Всі зазначені пояснення та докази в їх обґрунтування позивачка надавала на засіданні Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України 25.01.2019р., але вони в жодній частині не були прийняті або враховані, жодним чином не були навіть зазначені в оскаржуваних висновку та наказі Міністерства юстиції України, їм не було надано жодної оцінки, що не дає можливості такі рішення відповідача визнати вмотивованим.

Суд наголошує на тому, що в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, згідно з якою на останнього покладається обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Крім того, у висновку Комісії та Наказі, не вказано підстави та обґрунтування застосування міри покарання до позивача у вигляді блокування доступу до Реєстру на 4 (чотири) місяці.

Вирішуючи зазначеній спір, суд зазначає, що обрання серед визначених у пункті 2 частини шостої статті 37 Закону № 1952-IV способів реагування, у випадках дійсно встановленого порушення у сфері державної реєстрації речових прав -перебуває у площині дискреційних повноважень відповідача. Разом із цим застосування конкретного способу (способів) такого реагування повинно бути належним чином вмотивоване в конкретному рішенні суб’єкта владних повноважень.

У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тощо.

Суд приходить до висновку, що спірний висновок та наказ, окрім констатації низки порушень з боку позивача та необхідності скасування вищезазначених реєстраційних дій, не містить жодного мотивування щодо встановлення винних дій приватного нотаріуса як реєстратора та необхідності блокування доступу позивача до Реєстру із обґрунтуванням визначення періоду такого блокування.

Слід також зазначити, що згідно з частинами першою, другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В цьому контексті слід послатись на практику Європейського Суду з прав людини, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», згідно з якою принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Отже, незважаючи на дискреційні повноваження в питаннях визначення певного виду санкцій, суд вважає, що таке рішення має прийматися з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, що в даному випадку не дотримано, а визначена позивачу санкція встановлена без урахування вказаного принципу та дійсного вивчення підстав здійснення реєстраційних дій, в результаті чого відповідачем прийняте невмотивоване та необґрунтоване рішення.

Отже, суд дійшов до висновку, що протягом судового розгляду відповідачем не подано до суду будь-яких доказів того, що під час розгляду скарги директора приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» ОСОБА_5А по суті запрошувалась позивачка, що їй повідомлялося про час та місце розгляду скарги, що їй направлялася копія скарг та доданих до них документів. Відповідачем також не подано суду будь-яких доказів в обґрунтування законності рішення Мінюсту щодо притягнення приватного нотаріуса до відповідальності та блокуванні їй доступу до Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з цим суд зазначає, що Висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 25 січня 2019 року, який складений за наслідками розгляду по суті скарги директора приватного підприємства Фірма «АМН ТРАНС» ОСОБА_5 від 12.12.2018р. №12/2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.12.2018 року за №40442-33-18 (із доповненнями до неї від 15.01.2019 та від 22.01.2019р, відповідно зареєстрованими в Мінюсті за №2107-33-19 та №2279-33-19) за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер, містить лише обставини, встановлені в ході перевірки відповідних обставин скарги, а отже, не є обов'язковим для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме у відповідності до цього висновку.

Крім цього, зазначений висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні закону і не створює для особи обов'язків та наслідків за результатами його прийняття.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа..

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.4 наказу Міністерства юстиції України № 240/5 від 28.01.2019р. «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» згідно якого вирішено «заблокувати доступ приватному нотаріусу Дніпровського районного нотаріального округу ОСОБА_4 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 4 (чотири)».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 квітня 2019 року.

Суддя

ОСОБА_1