Решение № 81690843, 02.05.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/78/19Господарський суд Одеської області у складі:

судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/78/19

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ"(кімната 406, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1, м. Київ, 01004)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-7" (вул. Хімічна, буд. 1/23, м. Одеса, 65031)

про стягнення 2 255 000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: до Господарського суду Одеської області з позовом (вх.№83/19 від 10.01.2019р.) до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-7" звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" і просить суд стягнути на його користь 2 255 000 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" є юридичною особою зареєстрованою відповідно до діючого законодавства України, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис 1 070 102 0000 048017 від 06.11.2012.

Впродовж 2016-2017 років в ході своєї господарської діяльності підприємство уклало договори поворотної фінансової допомоги з ТОВ "ТЕРМІНАЛ 7".

Як зазначає позивач, 07.12.2016 року між ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" (надалі - Позикодавець, Кредитор) та ТОВ "ТЕРМІНАЛ - 7" (надалі - Позичальник, Боржник) був укладений договір поворотної фінансової допомоги №ФП07/12/201б на суму фінансової допомоги, яка була перерахована за договором у розмірі 2 255 000,00 грн., із визначенням строку повернення таких коштів до 06.12.2017 року.

Із посиланням на приписи ЦК України, що регулюють питання надання займу та відповідальності за порушення зобов`язань, позивач вказує, що Позичальник проігнорував встановлені договором строки повернення фінансової допомоги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка може стягуватись в судовому порядку.

Позивач вказує, що з метою мирного врегулювання конфлікту та забезпечення належного виконання зобов`язань за договорами фінансової допомоги відповідачу була направлена претензія- вимога вих.№16/10/2018-1 від 16.10.2018, відповідь на яку Відповідачем не надано.

На думку позивача, вищевикладене свідчить про ухилення ТОВ "ТЕРМІНАЛ -7" від виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

15.01.2019р. ухвалою Господарського суду Одеської області у зв`язку із ненаданням позивачем доказів сплати судового збору та порушення приписів ч.3 ст. 162 ГПК України позовна заява була залишена без руху, а позивачу було надано строк на усунення недоліків.

18.01.2018р. від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№1066/19), проте з матеріалами справи представник відповідача не ознайомився.

11.02.2019р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№2-614/19), разом з якою позивач надав суду докази оплати судового збору.

18.02.2019р. ухвалою Господарського суду Одеської області було відкрито провадження у справі №916/78/19 та розгляд справи призначено у підготовчому засіданні суду.

14.03.2019р. в судовому засіданні від представника позивача надійшло клопотання про проведення наступного судового засідання у режимі відеоконференції, яке судом було задоволено, про що була постановлена відповідна ухвала.

Того ж числа, підготовче провадження у справі було закрито і справа була призначена до розгляду в судовому засіданні по суті на 28.03.2019р.

25.03.2019р. від позивача надійшла заява (вх.№5665/19) про долучення доказів до матеріалів справи, які підтверджують перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 2 255 000 грн.

З урахуванням приписів ст.ст.2, 15ГПК України судом долучено до матеріалів справи, докази, перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 2 255 000 грн. надані позивачем суду.

27.03.2019р. від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання (вх.№5962/19) про відкладення розгляду справи, яке було підписане ЕЦП, та відповідно до якого відповідач просить суд відкласти розгляд справи, призначений на 28.03.2019р. та надати можливість його представнику ознайомитись із матеріалами справи.

В судовому засіданні, яке відбулося 28.03.2019р. представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача, проте, з урахуванням принципів, викладених у ст.ст.2, 13,14, 15 ГПК України, судом клопотання відповідача було задоволено, в судовому засіданні було оголошено перерву до 16.04.2019р.

11.04.2019р. від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7204/19) в якому відповідач просить суд визнати підстави пропущення строків для подання відзиву на позов поважними та відновити їх й прийняти відзив на позовну заяву.

Керуючись нормами ст. ст.2, 15 ГПК України, суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяв та додані до нього докази.

Як вбачається із відзиву, відповідач проти позову заперечує виходячи з наступного.

Відповідач зазначає, що 07.12.2016 року у м. Київ між ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" (Позикодавець) та ТОВ "ТЕРМІНАЛ - 7" (Позичальник) дійсно було укладений Договір №ФП07/12/2016 про надання поворотної фінансової допомоги, предметом якого у п.1.1, п.1 зазначено, що Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані гроші в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 2.1 даного Договору зазначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті у розмірі 3 000 000,00 (три мільйони гривень) 00 коп. Без ПДВ.

Пунктом 2.4, пункту 2 вказано, що зазначена поворотна фінансова допомога використовується для реконструкції складських приміщень Позичальника, геологічно - геодезичних вишукувань, проектування реконструкції або будівництва, встановлення покриття на території розташування складів Позичальника.

Відповідач не заперечує, що на підставі платіжних доручень №178200059 від 21.12.2016 р., №178200064 від 23.12.2016 р. та №178199994 від 07.12.2016 р. йому було перераховано загальну суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 2 255 000,00 грн.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не виконані усі взяті на себе зобов`язання за Договором про надання поворотної фінансової допомоги від 07.12.2016 р. за №ФП07/12/2016.

Посилаючись на п. 4.1 Договору в якому зазначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором відповідно до чинного законодавства. Відповідач зазначає, що оскільки позивачем не виконані у повному обсязі взяті на себе зобов`язання за договором, то у нього не виникає права вимагати повернення поворотної фінансової допомоги.

Пунктом 3.1 зазначено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню по 06.12.2017 року включно.

Відповідно до частини 1 статті 1046 ЦК України зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вказує відповідач, на виконання взятих на себе зобов`язань ним частково була погашена заборгованість за Договором поворотної фінансової допомоги, що підтверджується платіжними дорученнями.

Однак, 30.11.2017 р. у м. Києві укладено трьох сторонній договір про Заміну Боржника у Зобов`язанні (переведення зобов`язань) між ТОВ "ТЕРМІНАЛ - 7" (Боржник -1), ТОВ "ГРАНУМ ІНВЕСТ" (Боржник-2) та ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" (Кредитор) за яким у Договорах поворотної фінансової допомоги, а саме: Договорі про надання поворотної фінансової допомоги №ФП 10/04/2017 від 10.04.2017 р., договорі про надання поворотної фінансової допомоги №ФП 17/10/2016 від 17.10.2016р; Договорі про надання поворотної фінансової допомоги №ФП 07/12/2016 від 07.12.2016р. та договорі про надання поворотної фінансової допомоги №ФП 24/03/2017 від 24.03.2017р., укладений між Боржником -1 (ТОВ "ТЕРМІНАЛ - 7") та Кредитором (ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ") було замінено боржника ТОВ "ТЕРМІНАЛ-7" на нового боржника – ТОВ "ГРАНУМ ІНВЕСТ", який прийняв на себе зобов`язання з оплати ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" суми поворотної фінансової допомоги за вище переліченими договорами поворотної фінансової допомоги в загальному розмірі 7 710 500 грн. та погодився сплатити Кредитору таку суму в строк до 31.05.2018 року.

Отже, відповідач зазначає, що з моменту укладання Договору про заміну Боржника від 30.11.2017 року, боржником перед кредитором є ТОВ "ГРАНУМ ІНВЕСТ".

Відповідно до статті 520 ЦК України, встановлено, що заміна боржника у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення) боргу лише за згодою кредитора.

Таким чином, з урахуванням наведеного, відповідач вважає, що сторонами дотримано усі вимоги законодавства України щодо укладення правочину із заміни боржника у зобов`язанні, та підписано трьох сторонню угоду.

Пунктом 3.3 Договору про заміну боржника у зобов`язанні зазначено, що внаслідок виконання Боржником - 2 перед Кредитором зобов`язань, передбачених п.2.2 Договору, до Боржника - 2 переходять всі права Кредитора, в тому числі, право вимоги від Боржника -1 сплати суми поворотної фінансової допомоги за Договорами фінансової допомоги.

Враховуючи вище наведене, відповідач вказує, що з 30.11.2017 року Боржником по сплаті поворотної фінансової допомоги перед ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" є ТОВ "ГРАНУМ ІНВЕСТ".

Із посиланням на п.3.3 Договору про заміну боржника, відповідач вказує, що у нового боржника - ТОВ "ГРАНУМ ІНВЕСТ", право вимагати повернення боргу поворотної фінансової допомоги виникне лише у випадку сплати його у повному обсязі кредитору ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ".

Відповідач зазначає, що позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази того, чи сплачувалися будь - які платежі в рамках взятих на себе зобов`язань за Договором про заміну боржника від 30.11.2017 року, у яких розмірах, за якими Договорами.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.04.2019р. в режимі відеоконференції, судом було встановлено, що представник позивача в судове засідання в Жовтневий районний суд м. Запоріжжя не з`явився, з невідомих суду підстав, у зв`язку із чим суд вирішив продовжувати судове засідання в звичайному режимі із аудіофіксацією судового процесу.

Представником відповідача в судовому засіданні було подано суду для огляду оригінал договору про Заміну Боржника у Зобов`язанні (переведення зобов`язань) від 30.11.2017р., а також клопотання (вх.№7579/19) щодо визнання підстав пропуску строку на подання відзиву поважними та поновлення його.

Судом у задоволені клопотання було відмовлено виходячи з наступного. Відповідно до приписів ч.8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем ухвали Господарського суду від 18.02.2019р., якою було відкрите провадження у справі № 916/78/19 та запропоновано відповідачу у відповідності до приписів ст.165 ГПК України надати відзив на позов, суд, з урахуванням пояснень представника відповідача, викладених у клопотанні щодо визнання підстав пропущення строку на подання відзиву поважними та про відновлення його, доданих до клопотання доказів, дійшов до висновку, що відповідачем не було пропущений 15-ти денний строк на подання відзиву на позов, передбачений у ч.8 ст. 165 ГПК України.

Саме з підстав прийняття судом відзиву на позов від відповідача та з урахуванням того, що в судове засідання, яке було призначене на 16.04.2019р. представник позивача не з`явився, з метою надання останньому можливості реалізувати свої процесуальні права щодо можливості ознайомитись із змістом відзиву, суд голосив в судовому засіданні перерву у розгляді справи до 26.04.2019р., ухвалою суду від 16.04.2019р. повідомив позивача про час та місце наступного судового засідання та доручив Жовтневому районному суду м. Запоріжжя забезпечити проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції.

26.04.2019р. в судовому засіданні після з`ясування того, що судом було прийнято відзив відповідача на позов, представником позивача було заявлено про упередженість судді та про те що він заявляє судді відвід.

Керуючись ст.2 ГПК України, з метою надання представнику позивача можливості реалізувати свої процесуальні права, судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 02.05.2019р. для надання представнику позивача можливості оформити заяву про відвід у відповідності до приписів ст. 38 та ч. 2 ст. 169 ГПК України.

26.04.2019р. від позивача до канцелярії суду була надана заява (вх.№8424/19) про надання можливості його представнику ознайомитись із матеріалами справи та зняти відповідні копії. Заява була розглянута та задоволена судом.

Окрім того, 26.04.2019р. від позивача на адресу суду надійшла заява від 23.04.2019р. (вх.№2-1974/19) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та зобов`язати Жовтневий районний суд м. Запоріжжя забезпечити проведення відеоконференції з Господарським судом Одеської області по справі.

В судове засідання 02.05.2019 року ані представник позивача, ані представник відповідача не з`явилися по поважність підстав неявки представники суд у встановленому законом порядку не повідомили, хоч про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчить протокол судового засідання від 26.04.2019р.

Позивач заяву про відвід судді від розгляду справи суду не надав.

В судовому засіданні судом було розглянуто клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 23.04.2019р. і в його задоволені судом було відмовлено з підстав того, що ухвалою суду від 16.04.2019р. було вирішено проводити судове засідання, призначене на 26.04.2019р. в режимі відеоконференції за ініціативою суду та було доручено Жовтневому районному суду м. Запоріжжя забезпечити проведення судового засідання по справі № 16/78/19 в режимі відеоконференції.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивач позов підтримує, наполягає на його задоволені.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов,

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Саме до таких висновків прийшов ВС КГС в своєї Постанові у справі № 911/1163/17 від 03.03.2018р.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судове засідання, призначене на 02.05.2019р., відсутність будь-яких клопотань від учасників справи та строки розгляду справи по суті, суд розглянув справу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 20.03.2018р. судом було закінчено розгляд справи по суті та складено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Згідно ч.2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" (позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМІНАЛ-7" (позичальник) був укладений Договір №ФП 07/12/2016 поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), відповідно до п.1.1. Договору якого позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п.2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 3 000 000 грн без ПДВ.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається позикодавцем частинами або повністю.

Відповідно до п.3.1. Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню по 06.12.2017р. включно. Позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу позикодавцю. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця. Фінансова допомога вважається повернутою з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок позикодавця.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що він вступає в дію з моменту перерахування грошових коштів на рахунок позичальника та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором. Договір може бути розірваний за домовленістю сторін. Всі зміни та доповнення до Договору укладаються у письмовій формі та підписуються обома сторонами (п.7.2. Договору).

У період з 07.12.2016р. по 23.12.2016р. включно позикодавцем на виконання умов Договору було перераховано позичальнику грошові кошти у загальному розмірі 2 255 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №178199994 від 07.12.2016р., №178200059 від 21.12.2016р. та № 178200064 від 23.12.2016р., а також копіями виписок по рахунку позивача за 07.12.20156р., 21.12.216р. та за 23.12.2016р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов`язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, і однією з таких підстав є договір.

Згідно зі ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Одним з видів заміни особи у зобов`язанні є переведення боргу, наслідком якого є вибуття первісного боржника із зобов`язання і вступ у зобов`язання нового боржника, тобто відбувається заміна суб`єктного складу зобов`язання із збереженням первісного змісту такого зобов`язання.

Статтею 521 ЦК України унормовано, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, за приписами якої правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

30.11.2017 р. між ТОВ "ТЕРМІНАЛ - 7" (Боржник -1), ТОВ "ГРАНУМ ІНВЕСТ" (Боржник-2) та ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" (Кредитор) був укладений договір про Заміну Боржника у Зобов`язанні (переведення зобов`язань), пунктом 1.1. якого сторони погодили, що цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язань (переведенням зобов`язань) наступних договорів про надання поворотної фінансової допомоги (надалі- договори фінансової допомоги):

1.1.1. договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФП 10/04/2017 від 10.04.2017 р., укладений між Боржником -1 (ТОВ "ТЕРМІНАЛ - 7") та Кредитором (ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ"); 1.1.2. договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФП 17/10/2016 від 17.10.2016 р., укладений між Боржником -1 (ТОВ "ТЕРМІНАЛ - 7") та Кредитором (ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ"); 1.1.3. договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФП 07/12/2016 від 07.12.2016 р., укладений між Боржником -1 (ТОВ "ТЕРМІНАЛ - 7") та Кредитором (ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ"); 1.1.4. договір про надання поворотної фінансової допомоги №ФП 24/03/2017 від 24.03.2017 р., укладений між Боржником -1 (ТОВ "ТЕРМІНАЛ - 7") та Кредитором (ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ").

Відповідно до п. 2 Договору Боржник-1 переводить на Боржника-2 зобов`язання з перерахування Кредитору:

2.1.1. суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 2 255 000,00 грн. (два мільйони двісті п`ятдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.), що виникло у Боржника - 1 на підставі Договору №ФП 07/12/2016; 2.1.2. суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 2 630 000,00 грн. (два мільйони шістсот тридцять тисяч гривень 00 коп.), що виникло у Боржника - 1 на підставі Договору №ФП 17/10/2016; 2.1.3. суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 2 155 500,00 грн. (два мільйони сто п`ятдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.), що виникло у Боржника - 1 на підставі Договору №ФП 10/04/2017; 2.1.4. суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 670 000,00 (шістсот сімдесят тисяч гривень 00 коп.), що виникло у Боржника - 1 на підставі Договору №ФП010/04/2017, що разом складає 7 710 500 грн.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що Боржник -2 приймає від Боржника - 1 вищезазначені зобов`язання з оплати Кредитору суми поворотної фінансової допомоги в загальному розмірі 7 710 500,00 грн та погоджується сплатити Кредитору таку суму в строк до 31.05.2018 року.

Кредитор та Боржник-2 погоджуються, що підставою сплати Боржником-2 суми поворотної фінансової допомоги в загальній сумі 7 710 500 грн є договори фінансової допомоги та даний договір про Заміну Боржника у Зобов`язанні (переведення зобов`язання) (п.2.3. договору).

Згідно п.3.1. договору в результаті вищезазначеного переведення зобов`язань, Кредитор та Боржник-2 погоджуються встановити термін повернення загальної суми фінансової допомоги за договорами фінансової допомоги у розмірі 7 710 500 грн до 31.05.2018р. Таким чином, зобов`язання Боржника-2 щодо сплати Кредитору суми поворотної фінансової допомоги за договорами фінансової допомоги у розмірі 7 710 500 грн підлягає виконанню з дати підписання цього договору до 31.05.2018р.

Внаслідок виконання Боржником-2 перед Кредитором зобов`язань, передбачених п.2.2. договору, до Боржника-2 переходять всі права Кредитора, в тому числі, право вимагати від Боржника-1 сплати суми поворотної фінансової допомоги за договором фінансової допомоги у розмірі 7 710 500 грн. Боржник-1 та Боржник-2 погоджуються встановити термін повернення Боржником-1 на поточний рахунок Боржника-2 загальної суми поворотної фінансової допомоги за договорами фінансової допомоги у розмірі 7 710 500 грн до 31.05.2018р. (п.3.3. договору).

Згідно з п.5.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Після підписання цього договору усі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу (п.5.4. договору).

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, у вказаній нормі закріплено положення про заміну боржника у зобов`язанні винятково за згодою кредитора, але не визначено ані форми, в якій має бути надана така згода, ані способу її вираження. При цьому, згода кредитора не є правочином, а також не є навіть частиною правочину щодо зміни боржника у зобов`язанні.

16.10.2018р. представником позивача – адвокатом Гришином Я.В., на ім`я відповідача разом із описом вкладення, була направлена претензія за вих.№16/10/2018-1 від 16.10.2018р., в якій було зазначено, зокрема, що впродовж 2016-2017р.р. між позивачем та відповідачем були укладені договори поворотної фінансової допомоги на загальну суму 8 330 500 грн.; частково сума поворотної фінансової допомоги була повернута, у зв`язку із чим розмір заборгованості на день написання претензії складає 7 610 500 грн. Із посиланням на пункти договорів поворотної фінансової допомоги, представник позивача зазначив, що за відповідачем рахується загальний борг в сумі 11 404 391, 60 грн, з яких: основний борг 7 610 500 грн; заборгованість за відсотками річних – 1 385 393, 20 грн; заборгованість за пенею 1 652 747, 47 грн; заборгованість за штрафом (неустойкою) 380 525, 00 грн та заборгованість з інфляційних втрат 375 225, 92 грн, які він запропонував відповідачу сплатити впродовж трьох робочих днів з дня отримання претензії на рахунок позивача. До претензії представник позивача надав розрахунки заборгованості до претензії від 12.10.2018р. (текст претензії від 12.10.2018р. в матеріалах справи відсутній).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між учасниками судового процесу, суд врахував наступне.

Згідно зі ст. 97 ЦК України та ст. 89 ГК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як встановлено судом на час вчинення правочину про переведення боргу від 30.11.2017р. керівником позивача – ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" була ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.96-100).

Враховуючи, що чинним законодавством форма надання згоди кредитора на переведення боргу не встановлено, суд дійшов до висновку, що підписання директором ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" Договору про заміну боржника у зобов`язані від 30.11.2017р. є підтвердженням надання кредитором згоди на переведення боргу і рішення загальних зборів учасників товариства кредитора або підпис директора кредитора на будь-якому іншому документі, яким надається згода кредитора на переведення боргу, не потрібен.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В процесі розгляду справи судом вживалися всі заходи для надання учасникам процесу можливості реалізувати свої процесуальні права щодо надання доказів по справі, обґрунтування доводів та заперечень на підтвердження своїх правових позицій.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, зазначає наступне.

Згідно з ч. 3,4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Так, в рішеннях ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України", справі "Руїз Горіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовують свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, з урахуванням вищенаведенного, враховуючи те, що у зв`язку із укладанням 30.11.2017р. договору про заміну боржника у зобов`язанні (переведення боргу), який на час розгляду справи в суді є чинним, суд вважає, що у позивача саме з моменту підписання зазначеного договору припинилося право вимагати від відповідача повернення суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 2 255 000 грн. у зв`язку із переведенням цього боргу на іншого боржника саме за згодою позивача.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких підстав, виходячи з матеріалів справи, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" є незаконними, не підтвердженими доказами, наявними в матеріалах справи, у зв`язку з чим, на думку суду, позовна заява ТОВ "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову – відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.05.2019р.

Суддя О.В. Цісельський