Решение № 81637005, 02.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року Справа № 160/2856/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправною діяльність Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018 року; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року з урахуванням компенсації втрати частини доходів; в порядку судового контролю зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України; звернути до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виплату пенсії протиправно було зупинено у лютому 2018 року без повідомлення причин. Не отримавши поточну пенсію, позивач звернувся із заявою про виплату пенсії за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року, однак було відмовлено у виплаті. Призупинення виплати пенсії за віком з лютого по травнь 2018 року включно, позивач вважає протиправним оскільки такі дії суперечать вимогам частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 03.04.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

08.04.2019 року Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі та копію позову разом із копіями доданих до нього документів.

15.04.2019 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проти позову заперечує. Зазначає, що на даний час позивачу не виплачена пенсія за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року у сумі 30194,12 грн., проте, виплата нарахованих сум за минулий період буде проведена за умови прийняття окремого порядку Кабінетом Міністрів України. Будучи суб`єктом владних повноважень, Управління повинно здійснювати власну діяльність на підставі чинного законодавства та у спосіб передбачений законом і не може на власний розсуд нараховувати та виплачувати пенсію.

22.04.2019 року від Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

Так, Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області проти позову заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримував пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа до травня 2018 року. 04.05.2018 року було отримано запит відділу питань призначення та перерахунків пенсії №22 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №09/03-26/21 від 06.04.2018 року на направлення пенсійної справи позивача. 11.05.2018 року відповідно до супровідного листа від 11.05.2018 року № 6170 пенсійну справу ОСОБА_1 було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тому вважає що він є неналежним відповідачем. Щодо виплати заборгованості по пенсії зазначає, що виплата нарахованих сум за минулий період повинна проводитись за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 19.03.2012 року є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 .

З серпня 2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно довідки від 07.03.2018 року № 246 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 .

07.03.2018 року позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з проханням зробити запит його пенсійної справи з Селидовського управління Пенсійного фонду України Донецької області. В заяві позивачем зазначено, що він пенсією задоволений по 31.01.2018 року.

Відповідно протоколу №5 від 20.03.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , перебуває на обліку в управлінні соціального захисту з 20.11.2015 року. Фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 . Потребує відновлення пенсії за віком з моменту її припинення. Згідно акту обстеження фактичного місця проживання громадянин ОСОБА_1 дійсно проживає за вищевказаною адресою. Було вирішено призначити (відновити) соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам, зокрема ОСОБА_1

28.03.2018 року Дніпровським приміським відділом з обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено електронного листа на адресу Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на запит пенсійної справи ОСОБА_1

Розпорядженням від 08.05.2018 року Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області пенсійну справу позивача було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №22. Зі змісту супровідного листа від 11.05.2018 року про направлення пенсійної справи позивача вбачається інформація щодо здійснення виплати пенсії станом по 31.01.2018 року.

В червні 2018 року ОСОБА_1 взято на облік у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та розпочато виплату пенсії.

Пенсія за пероід з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року відповідно до атестату у сумі 30194,12 грн. позивачеві виплачена не була.

08.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про виплату пенсії за період з 01.02.2018року по 31.05.2018 року.

Листом від 04.12.2018 року № 1801/04-25-58 позивачу було відмовлено у виплаті пенсії. Також повідомлено, що пенсія за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року буде виплачена за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Вважаючи дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Отже, суть позову полягає у протиправних, на думку позивача, діях відповідачів щодо припинення з 01 лютого 2018 року виплати пенсії, призначеної за віком та протиправної бездіяльності, щодо невиплати заборгованості за чотири місяці.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини.

Правова позиція з даного питання викладена в рішенні Верховного Суду в зразковій справі №Пз/9901/20/18 (805/402/18) від 03.05.2018, відповідно якого визначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач: 1) є громадянином України; 2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи; 3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV. Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем. Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправними дій Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018 року, суд встановив та зазначає наступне.

Так, аналіз наведених норм пенсійного законодавства дає підстави суду стверджувати, що припинення виплати пенсії можливе виключно у випадках зазначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду України.

В даному випадку, Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, як територіальним органом Пенсійного фонду України, не приймалось рішення про зупинення виплати пенсії позивачу.

Будь-яких мотивів вчинення дій по припиненню з 01 лютого 2018 року пенсійним органом виплати позивачу пенсії, а також посилання на встановлену законом підставу для припинення виплати пенсії відповідачем не зазначено.

В свою чергу, судом встановлено, що саме з 01 лютого 2018 року по 31 травня 2018 року Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було призупинено здійснення пенсійних виплат ОСОБА_1 .

Таким чином, суд вважає протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати нарахованих пенсійних виплат позивачу за період лютий -травень 2018 року включно, оскільки припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, не дотримуючись порядку вчинення таких дій, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, припинення виплати пенсії позивачу зі сторони Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області було здійснено не у спосіб, передбачений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм суд доходить висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

З огляду на зазначене, суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року.

При цьому, суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

В даному випадку листом від 04.12.2018 року № 1801/04-25-58 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено у виплаті пенсії та повідомлено, що пенсія за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року буде виплачена за умови прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Отже, на переконання суду мали місце саме дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року на підставі його заяви про здійснення таких виплат, які і мають бути визнані протиправними судом.

Окрім того, суд звертає увагу, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Отже, саме на Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області лежить обов`язок щодо здійснення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року.

Вирішуючи питання про компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених стоків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії позивачу у звязку з порушенням строків її виплати з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

При цьому, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Крім того, пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для допущення до негайного виконання рішення суду у межах стягнення за один місяць.

За таких обставин, суд приходить до висновку про повне задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення адміністративного позову, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових, а саме, судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Героїв Праці, 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 41247274), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2018 року по 31.05.2018 року, з урахуванням компенсації втрати частини доходів.

Допустити до негайного виконання рішення суду у межах стягнення на користь ОСОБА_1 пенсії за віком за один місяць.

Стягнути з Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 02 травня 2019 року.

Суддя С.І. Озерянська