Решение № 81612693, 07.05.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2019 року м. Рівне №460/426/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВолодимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі – відповідач, Володимирецьке ОУПФУ Рівненської області) в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати відповідача призначити позивачу з 31.07.2017 пенсію за віком відповідно до ч.2 ст.40, п.4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених за цей період сум.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що з червня 2000 року позивач отримував пенсію за вислугу років на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», Закону України «Про пенсійне забезпечення». Набувши права на пенсію за віком на загальних підставах у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком. Зазначено, що в такому випадку пенсія за віком призначається вперше, а не здійснюється перехід з одного виду пенсії на інший, а тому слід застосовувати положення пункту 4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме призначити пенсію із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. Сторона позивача вважає протиправними дії пенсійного органу та просила зобов’язати його в судовому порядку здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком у відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, відповідно до пункту 4-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 31.07.2017 з урахуванням раніше виплачених сум.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов. Однак, суд не бере до уваги даний відзив, оскільки судом встановлена відсутність документу, що підтверджує надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, що підтверджується складеним працівниками відділу документального забезпечення (канцелярії) Актом про відсутність вкладень у конверті (пакеті) №87 від 02.05.2019.

Ухвалою суду від 20.03.2019 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Володимирецькому ОУПФУ Рівненської області та з 16.06.2000 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач, набувши права на пенсію за віком на загальних підставах, звернувся 31.07.2017 до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі вказаного відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

14.01.2019 позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення та виплату пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, та провести доплату не виплачених позивачу сум пенсійних виплат з 01.07.2017.

Листом №218/Р-5 від 01.02.2019 позивачу відмовлено у відповідному розрахунку та виплати пенсії за віком на загальних підставах, з покликанням на те, що з 01.10.2017 позивача було переведено на пенсію по віку шляхом застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки в сумі 3764,40 грн. та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % на законних підставах. Зазначено, що оскільки пенсія призначається не вперше, підстав для застосування положень, які регулюють первинне призначення пенсій, в тому числі, застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Не погоджуючись з діями відповідача в частині здійснення розрахунку пенсії без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19, ч. 1 ст. 46 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом норми ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно зі ст. 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 3 ст. 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Такі висновки були викладені Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 (справа № 21-612а14) та від 22.12.2015 (справа № 21-4071а15).

Суд встановив, що у даному випадку із позивачем мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом. Так, позивачу спочатку було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ (пенсію за вислугою років), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV (пенсії за віком) позивач звернувся вперше 30.07.2017.

Аналіз вищенаведених положень Закону у розрізі рішень Верховного Суду України, дає підстави для висновку, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідач повинен був застосовувати положення ч. 2 ст2 40 Закону № 1058-ІV, а не ч. 3 ст. 45 цього Закону.

Відповідно до п. 4-3 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Водночас згідно з п. 4-4 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Оскільки право на пенсію за віком вперше у позивача виникло з 30.07.2017, то згідно з п. 4-4 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV при призначенні пенсії повинна застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час призначення позивачу пенсії за віком відповідно до розд. ІІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем неправомірно застосовано показник величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, а також безпідставно відмовлено у визначенні розміру пенсії із застосуванням показника величини оцінки страхового стажу у розмірі 1,35 %.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимога позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Водночас, відповідачем не доведено правомірності відмови позивачу.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області.

Зобов'язати Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул. Соборна, 28, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, код ЄДРПОУ 40377142) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (м-н. БудівельниківАДРЕСА_1, м. Вараш, Рівненська область, 34403, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з 31.07.2017 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35% відповідно до п.п.4-4 п.4 розділу ХV "Прикінцеві положення", з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (м-н. БудівельниківАДРЕСА_1, м. Вараш, Рівненська область, 34403, ідентифікаційний код НОМЕР_1), за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул. Соборна, 28, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, код ЄДРПОУ 40377142) судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.