Постановление суда № 81569293, 07.05.2019, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2-ві/447/3/19 Справа №453/505/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючо го –судді Карбовнік І. М.

при секретарі Данилів О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про відвід судді Павліва В.Р.,-

встановив:

В провадженні Миколаївського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у Сколівському районі Львівської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування висновку.

27.03.2019 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 подано до суду заяву про відвід судді Павліва В.Р., мотивуючи тим, що при прийнятті ухвали від 07 грудня 2018 року про прийняття справи до свого провадження суддя Миколаївського районного суду Львівської області Павлів Володимир Романович безпідставно не застосував п. 1 ч. 1 та ч. З ст. 31 ЦПК України, які мав застосувати, а послався на дії Сколівського районного суду Львівської області щодо передачі цивільної справи № 453/505/16-ц на розгляд Миколаївського районного суду Львівської області, які є незаконними. Найбільш територіально наближеним до Сколівського районного суду Львівської області є Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Таким чином, Сколівський районний суд Львівської області, в супереч вимогам ч. 4 ст. 31 ЦПК України, передав дану цивільну справу № 453/505/16-ц на розгляд Миколаївського районного суду Львівської області, тобто суду, що не є найбільш територіально наближеним до Сколівського районного суду Львівської області.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду заяви в судове засідання не зявилися.

Згідно з ч.1ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною 1 ст. 36 ЦПК України визначенні підстави для відводу (самовідводу) судді.

Згідно з частиною 5 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, серед іншого є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або обєктивності судді.

Право позивача на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема, в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобовязані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Незалежність та недоторканність суддів гарантують статті 126 і 129 Конституції України, якими встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Законом України Про судоустрій і статус суддів визначено умови виконання професійних обовязків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.

Офіційне тлумачення положень Конституції України стосовно незалежності і недоторканності суддів та заборони впливу на суддів у будь-який спосіб надано Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу.

Відповідно до частини другої статті 47 Закону суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

Конституційний Суд України в Рішенні від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 У справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України Про Вищу раду юстиції встановив, що надання оцінки вчинених суддею процесуальних дій до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить Конституції України.

Частина пята статті 47 Закону зобовязує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а також фізичних і юридичних осіб та їх обєднання поважати незалежність судді і не посягати на неї. З огляду на це будь-які незаконні втручання або вплив на суд чи суддів, хоч би від кого вони виходили та яку мету переслідували, є неприпустимими і мають одержувати належну правову оцінку.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що викладені у заяві про відвід підстави для відводу не викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, що розглядає справу, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись п.5 ч.1 ст. 36, ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст.40, ст.260, 353 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про відвід судді Павліва В.Р. відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Карбовнік І. М.