Постановление суда № 81549310, 06.05.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/15052/17

н/п 1-кп/640/751/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі суду:

Головуючого - судді Губської Я.В.,

за участю: секретаря Савицької М.В.,

прокурора - Курченко І.Г.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - адвоката Літвінової А.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12017220490003047 від 30.08.2017 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шаракуль Тарановського району Кустанайської області Казахстан, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2009 р.н., офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, останній раз 11.06.2014 року Старобешевським районним судом Донецької області за ч.2, ч.3 ст. 185 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі, 20.03.2017 року звільнений умовно-достроково на 7 місяців 15 днів, зареєстрований: АДРЕСА_2, мешкає: АДРЕСА_1

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Харкова, громадянина України, розлученого, має на утриманні малолітню дитину 2010 р.н., офіційно не працевлаштованого, раніше неодноразово судимого, останній раз 17.01.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 296 КК України до 3 років позбавленні волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_3

з кваліфікацією кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України

встановив:

До Київського районного суду м. Харкова після скасування вироку надійшов обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що відсутні підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п.1-4 ч.2 ст. 314 КПК України, перешкод для призначення судового розгляду немає, підсудність розгляду справи визначена правильно, просив призначити справу до судового розгляду. Інших клопотань до суду не подав.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду, не оспорюючи підсудність розгляду справи, однак заявив, що з речовими доказами та відеозаписами не ознайомився, а тільки підписав на прохання слідчого в СІЗО заяви про ознайомлення.

Обвинувачений ОСОБА_2 просив призначити справу до судового розгляду, вказуючи, що також знайомився лише з письмовими матеріалами кримінальної справи.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Літвінова А.С. в підготовчому судовому засіданні не заперечувала щодо можливості призначення справи до судового розгляду, клопотань не заявила.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 314 КПК України передбачено, що суд у підготовчому судовому засіданні має право, крім іншого, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, або призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Тобто, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Таким чином, обвинувальний акт відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України повинен містити не тільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, але й формулювання обвинувачення.

В порушення цих вимог закону обвинувальний акт відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 не містить формулювання обвинувачення, а в ньому викладено лише фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація їх дій без конкретизації дій кожного з обвинувачених, з визначенням домовленості щодо дій групою осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов*язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом*якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Аналіз змісту указаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред'явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

В порушення вищезазначених вимог закону в обвинувальному акті взагалі відсутнє формулювання обвинувачення відносно кожного з обвинувачених з врахуванням всіх виявлених під час досудового слідства обставин в повному обсязі з дотриманням вимог КПК України, з зазначенням по кожному з обвинувачених його дій, кваліфікації, визначення домовленості групою соіб, ролі кожного, що свідчить про неконкретність пред*явленого обвинувачення та порушує право обвинувачених на захист та в подальшому позбавить суд можливості належним чином роз*яснити обвинуваченим суть обвинувачення відносно кожного з них на виконання вимог ст. 348 КПК України, та розглянути кримінальне провадження в його межах.

Згідно ч.1 ст. 348 КПК України, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз*яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.

Також, суд звертає увагу на те, що обвинувачений повинен знати суть пред*явленого обвинувачення до початку судового розгляду, що також є закріпленим його правом на захист та не може визначатись питанням зміни обвинувачення в суді.

Згідно вимог ст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює обвинувальний вирок, в ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України , під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об*єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов*язків.

Згідно ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст.20 КПК України.

Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження.» (рішення: від 9 березня 2011 року у справі «Жупнік проти України», від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, може бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

Як вказано в рішенні Європейського Суду з прав людини від 26.06.2008 року «Ващенко проти України» - «Обвинувачення для цілей п.1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карною та попереджувального характеру. (п.51).

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.

Наданий до суду обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 2 п.5 ст. 291 КПК України, оскільки фактично не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, так як в даному обвинувальному акті зазначені лише фактичні обставини справи, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, який їм інкримінується.

Тобто, обвинувачені у даному випадку були позбавлені можливості належним чином підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст. 6 Конвенції, адже їх не було належним чином поінформовано про характер і причини обвинувачення через фактичну відсутність формулювання обвинувачення, як окремо визначеного елементу обвинувального акту, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Також, вимогами ст. 290 КПК України передбачено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Згідно вимог ч.12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має право допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Між тим, в підготовчому судовому засіданні обвинуваченими повідомлено суд, що з речовими доказами та відеозаписами по справі вони ознайомлені не були під час відкриття матеріалів досудового розслідування.

Враховуючи повідомлені обвинуваченими даними про те, що вони не змогли в повній мірі реалізувати свої права на ознайомлення з матеріалами справи, суд вважає за необхідне повернути акт прокурору, оскільки всі ці обставини є порушенням права обвинувачених на належний захист та безумовною підставою для повернення акту для дооформлення та виконання вимог КПК України з дотриманням прав підозрюваних на захист.

Таким чином, дослідивши всі представлені до суду дані та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим нормами ст. 291 КПК України, оскільки відсутнє формулювання обвинувачення, а викладені обставини є неконкретними, подані заяви обвинувачених про неповне ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а тому у відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Реалізуючи це право, суд наголошує, що на стадії підготовчого провадження не розглядалися та не вирішувались питання щодо доведеності вини обвинувачених та достатності зібраних для цього доказів, а також не вирішувалось та не з'ясовувалось наперед питання про кваліфікацію дій обвинувачених. Суд лише констатував, що для вирішення цих питань в обвинувальному акті відсутні необхідні відомості, наявність яких вимагає КПК України, встановлені порушення права на захист обвинувачених, а тому відповідно до ч.3 ст.314 КПК України повертає обвинувальний акт прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -

ухвалив:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12017220490003047 від 30.08.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, з кваліфікацією кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України - повернути прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 7 днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Губська Я.В.