Решение № 81532519, 02.05.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/498/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гомельчука С.В.,

при секретарі Воронцовій К.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Біленко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання надати дозвіл,

встановив:

У березні 2019 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач), в якій просила визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, яка викладена у листі від 28.01.2018 року № 32/0-184/0/95-19, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області із земель, наданих у постійне користування голові Фермерського господарства «Анастасія» - ОСОБА_4, з кадастровим № НОМЕР_2, із зобов'язанням відповідача надати відповідний дозвіл ОСОБА_3

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач будучи членом Фермерського господарства "Анастасія", звернулась до відповідача із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області із земель, наданих у постійне користування голові Фермерського господарства «Анастасія» - ОСОБА_4, проте оскаржуваним рішенням ГУ Держгеокадастру в Херсонській області позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з підстав не передбачених ч. 7 ст. 188 ЗК України, чим порушено, на її думку, права, передбачені ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство", що є неправомірним. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправною оскаржуваної відмови, зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення їй у власність бажаної земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства.

18.03.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 04.04.2019 року.

Ухвалою від 04.04.2019 року, за клопотанням представника відповідача, вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 02.05.2019 року.

04.04.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що підставою для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_5 стало те, що ця земельна ділянка належить на праві постійного користування ОСОБА_4 на підставі державного акта, виданого 07.12.1999 року, та має визначений кадастровий номер. У зв'язку з цим, позивачу не може надаватись дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні іншої особи.

У судове засідання, призначене на 02.05.2019 року, сторони з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею, виданого 07.12.1999 року, НОМЕР_3, ОСОБА_4 надана у постійне користування земельна ділянка площею 25.30 га, що розташована на території Великолепетиської селищної ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 205.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 03.05.2017 року № 21- 2007/18-17-СГ ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність, із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Згідно зі статутом ФГ "Анастасія" та протоколом № 1 загальних зборів його членів від 24.10.2018 року, позивач є членом цього фермерського господарства.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області із земель, наданих у постійне користування голові Фермерського господарства «Анастасія» - ОСОБА_4 з кадастровим № НОМЕР_2, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області прийнято рішення про відмову в її задоволенні, у зв'язку із тим, що ця земельна ділянка належить на праві постійного користування голові ФГ, а тому позивачу не може надаватись дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні іншої особи.

Позивач вказує на те, що у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України, їй протиправно не виділено бажану земельну ділянку, що і стало підставою для звернення до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Що стосується вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області, яка викладена у листі від 28.01.2018 року № 32/0-184/0/95-19 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області із земель, наданих у постійне користування голові фермерського господарства «Анастасія» ОСОБА_4, з кадастровим НОМЕР_2, суд зазначає.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 КАС України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Статтею 121 КАС України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській обрості від 28.01.2018 року № 32/0-184/0/95-19, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), оскільки земельна ділянка надавалась у користування ОСОБА_4, право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) згідно ст. 32 Кодексу має лише ОСОБА_4

Суд зазначає, що лист відповідача 28.01.2018 року не можна розглядати в якості мотивованої відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначена відмова не передбачена чинним законодавством.

Суд наголошує, що відповідно положень до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, єдина законна підстава для відмови у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою - це невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а також прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тощо. В той же час, у листі відповідача не вказано, вимогам яких саме законів чи прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, про яку йдеться у клопотанні позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач є членом Фермерського господарства «Анастасія», головою якого є ОСОБА_4, і просить надати їй земельну ділянку, яка є складовою частиною земельної ділянки, що знаходиться на праві постійного користування у ОСОБА_4

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що дії відповідача, які полягають у ненаданні позивачу мотивованого рішення за його клопотанням є протиправними.

Також суд переконаний у тому, що в даному випадку ефективним способом правового захисту є не тільки визнання вказаної відмови у задоволенні заяви (клопотання) неправомірною, а зобов'язання відповідача (ГУ Держгеокадастру у Херсонській області) задовольнити вказане клопотання з наступних підстав.

Конструкція норми статті 118 Земельного кодексу України не містить положень про наявність дискреції у діях органу, який приймає рішення про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Зокрема в законодавстві дискреція у повноваженнях державного органу зазвичай визначається словами «може», «має право», тощо, які свідчать про можливість свободи поведінки суб'єкта прийняття рішення, який може керуватися власними переконаннями, власними уявленнями про доцільність, а також обґрунтованим за певної ситуації адміністративним розсудом.

В той же час, норма частини 7 статті 118 Земельного кодексу України визначає, що відповідний орган «розглядає клопотання і дає дозвіл» або відмовляє у видачі дозволу з підстав передбачених вказаною нормою.

Отже, в конструкції вказаної норми чітко передбачені конкретні дії суб'єкта владних повноважень у конкретній юридичній ситуації, без надання йому права дискреції (власного розсуду) у питаннях на які землі і яким особам доцільно чи недоцільно надавати дозволи на розроблення проекту землеустрою.

Разом з тим, відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу-надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Отже завданням суду є не лише суто захист прав і свобод людини, але такий захист, який би призвів до ефективного поновлення порушеного права.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод закріплено право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатньо належних і достовірних доказів в обґрунтування своєї позиції, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області із земель, наданих у постійне користування голові фермерського господарства «Анастасія» ОСОБА_4, з кадастровим № НОМЕР_2, є ефективним засобом правового захисту прав ОСОБА_3, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року в справі № 812/1557/17.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанції від 14.03.2019 року № 38 в сумі 768,40 грн.

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у сумі 768,40 грн.

В судовому засіданні 02.05.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 136 а, код ЄДРПОУ 39766281), яка викладена у листі від 28.01.2019 року № 32/0- 184/0/95-19, у наданні ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства "Анастасія" ОСОБА_4 (кадастровий номер НОМЕР_2).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 136 а, код ЄДРПОУ 39766281) надати ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великолепетиської селищної ради Великолепетиського району Херсонської області із земель наданих у постійне користування голові фермерського господарства "Анастасія" ОСОБА_4 (кадастровий номер НОМЕР_2).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 136 а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) грн. 40 коп., шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06 травня 2019 р.

Суддя Гомельчук С.В.

кат. 109020100