Решение № 81481407, 28.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Справа № 160/420/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кучми К.С. при секретарі судового засідання – Трайдук С.В. за участю: представника позивача – ОСОБА_1 представника відповідача – ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради “Міськводоканал” до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесене 24 вересня 2018 року №0239411228 про застосування до КВП КМР “Міськводоканал” штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 28 525,01 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесене 24 вересня 2018 року №0239391228 про застосування до КВП КМР “Міськводоканал” штрафних санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 243 865,15 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що передумовою винесення спірних податкових повідомлень-рішень є акт камеральної перевірки №49774/04-3612-28-09/33855098 від 05.09.2018 року. Проте під час проведення камеральної перевірки з питання порушення термінів сплати (перерахування) земельного податку позивачем зафіксовано порушення останнім п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України в частині порушення термінів сплати грошового зобов'язання з земельного податку, з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірки. При проведенні розрахунку штрафних санкцій в акті перевірки, безпідставно нараховано штраф за затримку платежів за березень, червень, липень та вересень 2017 року, оскільки вони були сплачені в законодавчо встановлені строки платіжними дорученнями №5297 від 28.04.2017 р., №6232 від 28.07.2017 р., №6522 від 30.08.2017 р. та №7169 і №3 від 27.10.2017 р. відповідно.

Станом на 01.01.2017 року дебіторська заборгованість становила 95 093 000 грн., а станом на 01.07.2017 року вона вже досягла 108 862 000 грн. Станом на 01.01.2017 року кредиторська заборгованість становила 202 560 000 грн., а станом на 01.07.2017 року вона вже досягла 225 685 000 грн. А отже, при винесенні оскаржуваних рішень, відповідачем не було враховано того, що позивач на початок 2017 р. мав постійно зростаючу дебіторську та кредиторську заборгованість, невідповідність діючого тарифу собівартості послуги, велику зношеність у процесі щоденного використання мереж водопостачання і водовідведення та необхідність їх постійного ремонту. Ці обставини спричинили системне погіршення фінансового стану підприємства, а тому податкові повідомлення-рішення №0239411228 та №0239391228 від 24.09.2018 р., прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнав та зазначив, що законодавчо закріплено правові підстави для визначення порушень термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань під час проведення камеральних перевірок, а отже податковий орган, під час проведення перевірки позивача діяв в межах закону. Станом на 01.01.2017 року у позивача в інтегрованій картці платника податку обліковувався податковий борг з земельного податку у розмірі 502 315, 97 грн. Посилання позивача про безпідставність нарахування штрафу за затримку платежів за березень, червень, липень та вересень 2017 року є необґрунтованими, тому що суми сплачені за платіжними дорученнями №5297 від 28.04.2017 р., №6232 від 28.07.2017 р. №6522 від 30.08.2017 р., №7169 від 27.10.2017 р. та №3 від 27.10.2017 року відповідно до норм законодавства спрямовувалися в рахунок погашення податкового боргу. За таких обставин, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку КВП КМР «Міськводоканал» (код ЄДРПОУ 33855098) з питання порушення термінів сплати (перерахування) земельного податку.

Порушення, виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті №49774/04-36-12-28-09/33855098 від 05.09.2018 року, а саме: порушення КВП КМР «Міськводоканал» сплати узгодженого грошового зобов’язання по земельному податку.

На підставі висновків зазначеного акту, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0239411228 від 24.09.2018 р., яким застосовано до КВП КМР «Міськводоканал» з посиланням на норму п.287.3. ст.287 ПК України та на підставі статті 126 ПК України, штраф у розмірі 28 525,01 грн. та податкове повідомлення-рішення №0239391228 від 24.09.2018 р., яким застосовано до позивача з посиланням на норму п.287.3. ст.287 ПК України та на підставі статті 126 ПК України, штраф у розмірі 243 865,15 грн.

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до ДФС України, яке своїм рішенням від 14.12.2018 р. №40521/6/99-99-11-06-01-25 залишило скаргу позивача без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 24.09.2018 р. за номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акциз накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акциз накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до ст.76 ПК України, Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

В силу п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14,1.156 п. 14.1 ст.14 Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

В силу п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.31.1 статті 31 Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавство. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасне.

Згідно з п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.285.1 ст.285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з п.285.2 ст.285 ПК України, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 87.9 ст.87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно положень п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, відповідач, самостійно визначив суму податкового зобов'язанню, що підлягає сплаті в бюджет.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, судом встановлено, що станом на 01.01.2017 року за КВП КМР «Міськводоканал» в інтегрованій картці платника податку обліковувався податковий борг з земельного податку у розмірі 502 315, 97 грн.

Відповідно п.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тому посилання позивача про безпідставність нарахування штрафу за затримку платежів за березень, червень, липень та вересень 2017 року є необґрунтованими, тому що суми сплачені за платіжними дорученнями №5297 від 28.04.2017 р., №6232 від 28.07.2017 р., №6522 від 30.08.2017 р., №7169 від 27.10.2017 р. та №3 від 27.10.2017 р. відповідно до норм законодавства спрямовувалися в рахунок погашення податкового боргу.

Згідно з п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до вимог п.31.1 ст.31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 38.1 ст.38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

При цьому, п.87.9 ст.87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п.110.1 ст.110 ПК України платники податків несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. А за приписами п.126.1 ст.126 ПК України встановлено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Так, згідно п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівним частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Аналізуючи норми вищевказаного податкового законодавства щодо строків сплати самостійно узгодженого грошового зобов’язання по земельному податку, можна дійти висновку, що земельний податок повинен бути сплачений платником такого податку кожного місяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, при цьому, за наявності у платника такого податку податкового боргу за інші періоди, сума сплаченого грошового зобов’язання спрямовується контролюючим органом на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податку. Окрім того, платник податку несе відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань у вигляді застосування до такого платника штрафу, який розраховується у відсотковому відношенні від погашеної суми податкового боргу залежно від кількості днів такої затримки.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналізуючи викладене суд доходить висновку, що відповідач під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 24.09.2019 року №0239411228, від 24.09.2018 року №0239391228 , діяв на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб’єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову КВП КМР “Міськводоканал” до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250 КАС України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального виробничого підприємства Кам’янської міської ради “Міськводоканал” до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 08.04.2019 року.

Суддя ОСОБА_3