Решение № 81428090, 25.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 квітня 2019 року м. Рівне №460/2899/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Даліс ОСОБА_2" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Даліс ОСОБА_2" (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.10.2018 №0009541406 та №0009551406.

В обґрунтування позову зазначає, що підставою для призначення перевірки позивача слугував лист Всесвітньої митної організації №189NL0213-YN від 05.09.2018, відповідно до якого конденсатори (радіатори) та випаровувачі установок для кондиціонування повітря, призначених для використання в моторних транспортних засобах, класифікуються в товарній позиції 8418 99. Зазначена думка Всесвітньо митної організації має інформаційний або довідковий характер, при цьому, відповідач не обґрунтував обов'язковості врахування такої інформації, в тому числі й позивачем під час митного оформлення товарів за вищезазначеними митними деклараціями, адже митне оформлення відбувалось протягом липня-серпня 2018 року, а лист Всесвітньо митної організації датований 05.09.2018, тобто після митного оформлення товару. За таких обставин фактичною підставою для проведення вказаної перевірки і, як наслідок, прийняття оскаржуваних рішень, слугувала зміна відповідачем підходів до класифікації товару “Радіатор кондиціонера”, а не наявність ознак порушення ТОВ "Даліс ОСОБА_2" законодавства з питань державної митної справи. Таким чином, позивач вважає, що документальна невиїзна перевірка є безпідставно, а спірні рішення винесені за результатами даної перевірки є протиправними. Позивач вважає, що в даному випадку не може йти мова про наявність обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, адже класифікація товарів за 8708 УКТ ЗЕД на момент митного оформлення товарів не вважалась порушенням. Фактично зміна відповідачем підходу до класифікації товару призводить до того, що законні на момент їх вчинення дії вважаються порушенням декларантом законодавства України за яке декларант повинен нести відповідальність, що є недопустимим.

Отже, вказана зміна відповідачем підходів до класифікації товару, раніше застосованих

органами доходів і зборів, та застосування до позивача санкцій на цій підставі, є порушенням

принципу “належного урядування”. Відповідно до акта перевірки та наявних документів наказ №2306 про проведення документальної невиїзної перевірки винесено 12.09.2018, повідомлення про початок перевірки надіслано 12.09.2018, лист з повідомленням про початок перевірки та копією вказаного наказу позивач отримав 25.09.2018, а перевірка розпочата 13.09.2018. Таким чином, на час проведення перевірки 13-19 вересня 2018 року позивачем не отримало ні копії наказу, ні повідомлення про дату початку проведення такої перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку проведення перевірки, та свідчить про протиправність дій ДФС щодо проведення перевірки. Отже, контролюючий орган провів перевірку з грубим порушення процедури, передбаченої нормами законодавства, з порушенням законних прав та інтересів порушення. Відповідач в акті перевірки від 02.10.2018 не вказує жодних заперечень щодо невідповідності товару “радіатор кондиціонера” вимогам Основних правил інтерпретації. На думку органу ДФС товар “радіатор кондиціонера» слід було класифікувати у підкатегорії 8418 99 10 00 групи 84 “Реактори ядерні, котли, машини, обладнання і механічні пристрої; їх частини”. Висновок відповідача щодо помилковості класифікації товару за 8708 УКТ ЗЕД базується лише на порівнянні роботи кондиціонера в моторному транспортному засобі з роботою холодильного обладнання що суперечить основним правилам. Таким чином, товар “радіатор кондиціонера” можна класифікувати за товарною позицією 8415 “установки для кондиціонування повітря призначені для використання в моторних транспортних засобах, їх частини” (ставка мита 0%) або за товарною позицією 8708 “радіатор” групи “Транспортні засоби, устаткування та пристрої, пов'язані з транспортом” (ставка мита - 0%) але не за товарною позицією 8418 “холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання, електричне або інших типів; нові насоси, крім установок для кондиціонування повітря товарної позиції 8415” (ставка 6%). Позивач вважає, що в даному випадку мав місце складний випадок, оскільки наявні суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД між декларантом та контролюючим органом. Означений товар з достатнім рівнем обґрунтування можна класифікувати як мінімум за трьома кодами в різних товарних позиціях 8708, 8418, 8415. Крім того, підтвердженням складності випадку є той факт, що Державна фіскальна служба для визначення коду товару вимушена була звернутись до Всесвітньої митної організації для надання інформації щодо класифікації установок для кондиціонування повітря в моторних транспортних засобах. На підставі викладеного позивач зазначає, що до нього протиправно застосовано штрафні санкції та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначає, що Державною фіскальною службою України на запит щодо класифікації частин установок для кондиціонування повітря, призначених для використання в моторних транспортних засобах, отримано відповідь від Всесвітньої митної організації листом № 18NL0213-YN від 05.09.2018. Згідно з отриманим листом конденсатори (радіатори) та випаровувачі установок для кондиціонування повітря, призначених для використання в моторних транспортних засобах, класифікуються в товарній підпозиції 8418 99. З огляду на зазначене, та з урахуванням правил 1,6 ОПІ, примітки 2 (е) до Розділу XVII, примітки 2 (а) до Розділу XVI УКТ ЗЕД, “радіатор кондиціонера” класифікується в товарній підкатегорії 8418 99 10 00 УКТЗЕД. Даний факт свідчить про невірну класифікацію позивачем товару “Запасні частини для автомобілів: Радіатор кондиціонера”, що призвело до застосування заниженої ставки мита 0% для

товарів з кодом УКТ ЗЕД 8708 91 35 00 замість ставки мита 6% для товарів з кодом УКТ ЗЕД 8418 99 10 00. Висновки перевірки базуються на вимогах УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19.09.2013 №584-VII “Про митний тариф”, з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД та

визначальних для класифікації характеристик товару і статті 69 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI. Наведене вище спростовує наведену у позовній заяві позицію позивача щодо відсутності у контролюючого органу заперечень щодо невідповідності задекларованого товару зазначеним умовам. Чинне законодавство України встановлює різні умови, підстави та порядок проведенні невиїзних митних та податкових перевірок. Позивачем у позовній заяві вірно наведено норми Митного кодексу України, що встановлюють умови та порядок проведення невиїзної документальної перевірки, саме з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Саме направлення керівнику підприємства рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, є умовою, яку слід виконати контролюючому органу для того, щоб розпочати перевірку. Водночас позивач невірно застосовує у даному випадку позицію Верховного суду України від 2015 року та Верховного Суду 2018 року, яка стосується порядку проведення невиїзних перевірок з питань податкового законодавства, умови та порядок яких визначено Податковим кодексом України. Жодних причин вважати даний випадок класифікації товару складним у контролюючого органу не має. Чиним законодавством чітко визначено алгоритм особи, яка декларує ввезення на митну територію України товарів, у тому числі, визначення коду класифікації товару. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач у відповіді на відзив позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою від 09.04.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДАЛІС ОСОБА_2” (далі - ТОВ “ДАГ”) зареєстроване як юридична особа 17.02.2017; взяте на облік як платник податків 17.02.2017; взяте на облік, як особа, яка здійснює операції з товарами, в митних органах з 26.01.2018; основний вид діяльності6 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки та сторонами не заперечується (аркуш акта 2, а.с.23).

У період з липня по серпень 2018 року позивач на підставі трьох митних декларацій здійснював ввезення (імпорт) на територію України запасні частини для автомобілів, в тому числі радіатори кондиціонери (а.с.11-17).

Митне оформлення вказаного товару позивач здійснював за кодом 8708 91 35 00 згідно з УКТЗЕД, ставка ввізного мита при розмитненні товарів за цим кодом становить 0%.

В усіх випадках митний контроль був завершений без жодних зауважень з боку органів доходів і зборів, у тому числі й щодо визначення коду товару, товари випущені у вільний обіг.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 13.09.2018 по 19.09.2018 на підставі наказу від 12.09.2018 №2306 та повідомлення від 12.09.2018 №780/17-00-14-06 (а.с.18, 19), відповідно до пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, уповноваженими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена документальна невиїзна перевірка ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ДАЛІС ОСОБА_2” (код ЄДРГІОУ 41160309) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товару “Запасні частини для автомобілів. Радіатор кондиціонера» ввезеного в режимі імпорту за МД №UA205090/2018/058231 від 23.07.2018, №UA205090/2018/060407 від 30.07.2018 та №UA205090/2018/061826 від 03.08.2018.

За результатами перевірки складено акт від 02.10.2018 №2053/8/17-00-14-06-06/НОМЕР_1 (а.с.22-31), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

вимог Закону України “Про Митний тариф України” від 19.09.2013 №584-VII (застосування Правила 1, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, примітки 2 (е) до Розділу XVII, примітки 2 (а) до Розділу XVI УКТ ЗЕД) при класифікації товарів, частини 1, пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, в частині невірної класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні (митне оформлення здійснено у товарній підкатегорії 8708 91 35 00 (ставка ввізного мита 0 %), необхідно було зазначити код товару 8418 99 10 00 (ставка ввізного мита 6,0%), у зв’язку з чим занижено податкове зобов’язання з ввізного мита на загальну суму 40360,32грн., в тому числі по МД: від 23.07.2018 №UA205090/2018/058231 (Товар №1 в МД) на суму 16440,79грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України; від 30.07.2018 №UA205090/2018/060407 (Товар №1 в МД) на суму 20463,91грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України; від 03.08.2018 №UA205090/2018/061826 (Товар №1 в МД) на суму 3 455,62 грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України;

пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1. статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість на суму ввізного мита, у зв’язку з чим підприємством занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 8072,06 грн., в тому числі по МД: від 23.07.2018 №UA205090/2018/058231 (Товар №1 в МД) на суму 3288,16грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України; від 30.07.2018 №UA205090/2018/060407 (Товар №1 в МД) на суму 4092,78грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України; від 03.08.2018 №UA205090/2018/061826 (Товар №1 в МД) на суму 691,12грн., яка підлягає перерахуванню до державного бюджету України.

В результаті вищевказаних порушень ТОВ “ДАГ” занижено податкові зобов’язання на загальну суму - 48 432,38 грн., з них: по ввізному миту - на суму 40 360,32 грн.; по податку на додану вартість - на суму 8 072,06 грн.

Сума грошових зобов'язань самостійно визначена контролюючим органом відповідно до пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

18.10.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі акта перевірки від 02.10.2018 №2053/8/17-00-14-06-06/НОМЕР_1 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0009541406, яким ТОВ “ДАТ” збільшено суму грошових зобов'язань за платежем “мито на товари, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності” на загальну суму 50450,40грн., в тому числі по податковому зобов’язані на 40360,32грн. та по штрафних (фінансових) санкціях на 10090,08грн.;

№0009551406, яким ТОВ “ДАГ” збільшено суму грошових зобов’язань за платежем “податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів” на загальну суму 10090,08грн., в тому числі по податковому зобов’язанні на 8072,06 грн. та по штрафних (фінансових) санкцій на суму 2018,02грн. (а.с. 34, 35).

Вважаючи вказані рішення протиправними позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, яка складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Згідно з частиною п'ятою статті 69 Митного кодексу України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

В силу приписів частини шостої статті 69 Митного кодексу України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Статтею 345 Митного кодексу України передбачено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 354 Митного кодексу України в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов'язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

У справі, що розглядалась, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу правильності визначення коду товару, що ввозився позивачем, згідно з УКТЗЕД, а також розміру митних платежів, що підлягають сплаті до Державного бюджету у зв'язку з розмитненням даного товару.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19.092013 №584-VII "Про Митний тариф України".

Митний тариф України містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється відповідно до УКТЗЕД, Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з урахуванням Пояснень до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, приміток до розділів і груп та визначальних для класифікації характеристик товару.

Згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами.

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила:

(a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості;

(b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов'язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач здійснював ввезення товарних виробів, що мають назву – “Запасні частини для автомобілів: радіатори: радіатор кондиціонер”.

За своїми властивостями цей товар може використовуватися виключно як частина кондиціонера автомобіля конкретної марки. Цей товар не може бути використаний за призначенням поза автомобілем як частина окремого виробу чи товару для кліматичного контролю.

Як вже зазначав суд, позивач визначив код товару “Запасні частини для автомобілів: радіатори: радіатор кондиціонер” за товарною підкатегорією 8708 91 35 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з урахуванням Пояснень до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, приміток до розділів і груп та визначальних для класифікації характеристик товару це означає:

Група 87. Засоби наземного транспорту, крiм залiзничного або трамвайного рухомого складу, їх частини та обладнання:

8708 частини та пристрої моторних транспортних засобів товарних позицій 8701-8705 (трактори (8701); моторні транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія (8702); автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі (8703); моторні транспортні засоби для перевезення вантажів (8704); Моторні транспортні засоби спеціального призначення, крім призначених головним чином для перевезення людей або вантажів (наприклад, автомобілі вантажні для аварійного ремонту, автокрани, автомобілі пожежні, автобетономішалки, автомобілі прибиральні для доріг, автомобілі поливомийні, автомобілі-майстерні, радіологічні автомобілі)):

8708 9- інші частини та приладдя:

8708 91- - радіатори та їх частини:

8708 91 35 00- - - - радіатори.

Код вказаного товару, що визначений органом доходів і зборів (8418 99 10 00) згідно з УКТ ЗЕД означає:

Група 84. Реактори ядернi, котли, машини, обладнання i механiчнi пристрої; їх частини:

8418 Холодильники, морозильники та iнше холодильне або морозильне обладнання, електричне або iнших типiв; тепловi насоси, крiм установок для кондицiонування повiтря товарної позицiї 8415:

8418 9- частини:

8418 99- - iншi:

8418 99 10 00- - - - випаровувачi та конденсатори, крiм тих, що використовуються у побутових холодильниках.

Суд вказує, що при проведенні перевірки позивача орган доходів і зборів порушив вимоги Основних правил інтерпретації УКТЗЕД з точки зору послідовного застосування правил інтерпретації, невірно з'ясував основну споживчу властивість радіатора кондиціонера для автомобілів як комплектного чи завершеного виробу, а також не застосував правило 3 (а) Основних правил інтерпретації УКТЗЕД щодо переваги для цілей класифікації товарної позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Так, назва товару “Запасні частини для автомобілів: радіатори: радіатор кондиціонер” містить посилання на зібраний (комплектний, завершений) виріб - автомобіль, для реалізації “основної властивості” якого (тобто для функціонального призначення якого) необхідним є радіатор кондиціонера (товарна позиція 8708 91 35 00 згідно з УКТЗЕД). Це правило порушуватиметься, якщо радіатор кондиціонера легкового автомобіля класифікувати за товарною позицією 8418 (Холодильники, морозильники та iнше холодильне або морозильне обладнання, електричне або iнших типiв; тепловi насоси).

Крім того, суд зазначає, що ні в назві товарної позиції, ні в назві категорії, ні в назві підкатегорії 8418 не згадується поняття «радіатор» в якості опису товару.

Це означає, що орган доходів і зборів невірно класифікував вказаний товар згідно з УКТЗЕД, що призвело до прийняття незаконних рішень з приводу донарахування податкових зобов'язань.

Суд також зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо тощо.

Як вже зазначалось, позивач здійснював ввезення товару “Запасні частини для автомобілів: радіатори: радіатор кондиціонер” , визначав його код за товарною підкатегорією 8708 91 35 00 згідно з УКТ ЗЕД. При цьому, в усіх випадках розмитнення товару відбулось на підставі митних декларацій, під контролем з боку митних органів за відсутності зауважень з приводу визначеного декларантом коду товару, повноти наданих документів чи правильності їх оформлення.

Це означає, що позивач під час розмитнення товару і після завершення митного оформлення діяв добросовісно і мав упевненість у тому, що його дії є правомірними.

У той же час, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем митного законодавства на підставі листа Всесвітньої митної організації №189NL0213-YN від 05.09.2018, доведено до відома територіальних управлінь листом ДФС від 17.09.2018 №28847/7/99-99-14-04-02-17, відповідно до якого конденсатори (радіатори) та випаровувачі установок для кондиціонування повітря, призначених для використання в моторних транспортних засобах, класифікуються в товарній позиції 8418 99 (а.с.84-85).

При цьому, в якості підстави для додаткових нарахувань податкових платежів ДФС України відступила від положень Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, Пояснень до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД і вдалася до маніпуляцій з інформацією про фізику процесів роботи радіаторів автомобільних кондиціонерів і побутових холодильників, як фізичного явища, що об'єднує зазначені товари в межах однієї товарної групи згідно з УКТЗЕД, штучно створивши ознаки для висновків про порушення митного законодавства.

Так, в акті перевірки посадові особи відповідача послалися на лист Всесвітньої митної організації №189NL0213-YN від 05.09.2018 та зазначили, що "схема роботи кондиціонера в моторному транспортному засобі принципово не відрізняється від роботи холодильного обладнання”. Таким чином, вчинена ДФС України маніпуляція з характеристиками товару створила підстави для проведення перевірок необмеженого кола суб'єктів, що здійснювали ввезення таких товарів, та зміни класифікації цих товарів за УКТЗЕД у такий, спосіб, що призводить до збільшення податкових платежів.

Суд наголошує, що зроблений посадовими особами відповідача аналіз законів фізики і принципів роботи автомобільних кондиціонерів для порівняння їх з роботою побутового холодильника не має жодного відношення до класифікації товару.

Суд також звертає увагу й на те, що в силу приписів частини другої статті 69 Митного кодексу України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У справі, що розглядалась, контролюючий орган здійснював перевірку правильності класифікації позивачем товарів після завершення митного контролю, тобто вдруге. При цьому, як встановлено із змісту наказу від 12.02.2018 №2306 перевірка позивача була позаплановою та документальною невиїзною.

Підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який застосовується до спірних правовідносин поряд з положеннями статей 345, 351 Митного кодексу України, передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення

Відомостей про неподання позивачем документів, що необхідні для визначення коду товару під час його митного оформлення, подання недостовірних документів або про факти протиправних дій чи бездіяльності з боку посадових осіб митниць, що здійснювали митний контроль, відповідач суду не надав.

Таким чином, при призначенні перевірки позивача відповідач вийшов за межі визначених законом повноважень, діяв не у спосіб, що передбачений законом.

Щодо використання листа Всесвітньої митної організації №189NL0213-YN від 05.09.2018 для визначення коду товару “Запасні частини для автомобілів: радіатори: радіатор кондиціонер”, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 69 Митного кодексу України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Жодних експертиз чи досліджень товару контролюючі органи ані під час митного оформлення товару, ані під час перевірки поза межами митного оформлення не проводили, висновки посадових осіб відповідача базуються виключно на інформації, що наведена у листі Всесвітньої митної організації №189NL0213-YN від 05.09.2018.

В силу приписів пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України в разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Це означає, що в умовах складного випадку класифікації товарів, який відбувається після завершення митного оформлення товару, за відсутності ознак недобросовісної поведінки з боку платника податків рішення на підставі положень пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України повинно бути прийнято на користь платника податків.

Також суд зазначає, що статтею 69 Митного кодексу України у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 № 1085/21397; далі - Порядок), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з цим Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Розділом ІІІ вказаного Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних “Класифікаційні рішення” програми “Інспектор 2006” ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів “а” та “б” абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом “а” абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом “б” абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами “б”, “в” абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Відповідно до частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №808/1341/14.

Як встановили суди, підставою для проведення позапланової перевірки позивача відповідач зазначає частину 2 статті 351 Митного кодексу України. Однак, всупереч положень частини другої статті 77 КАС України ДФС не надала докази на підтвердження наявності наведених у частині 2 статті 351 Митного кодексу України підстав. Тоді як імпортований позивачем товар, щодо правильності декларування кодів якого стосувалась документальна перевірка, пройшов митне оформлення. Митні декларації, в яких позивач задекларував до ввезення на митну територію України вище вказаний товар за кодом УКТ ЗЕД 8708 91 35 00, були прийняті митним органом, а імпортований товар випущений у вільний обіг

За таких обставин, суд зазначає, що документальна невиїзна перевірка була проведена митним органом безпідставно.

За наведених обставин адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, на користь позивача підлягаю стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1762,00грн., сплаченого згідно з платіжним дорученням від 20.11.2018 №506, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Даліс ОСОБА_2" (35500, Рівненська область, місто Радивилів, вулиця Івана Франка, 29б; код ЄДРПОУ 41160309) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 18.10.2018 №0009541406 та №0009551406.

Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Даліс ОСОБА_2" (код ЄДРПОУ 41160309) за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1921,00грн. (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 25 квітня 2019 року.

Суддя Щербаков В.В.