Решение № 81401489, 22.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/490/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

Секретар судового засідання Шейнцис О.О.,

при розгляді справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Березовської Тетяни Сергіївни (26300, АДРЕСА_1)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Старосілля" (68212, Одеська область, Саратський район, с. Старосілля, вул. Чернова, буд. 15)

про стягнення 34 201,10 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

26.02.2019р. Фізична особа-підприємець Березовська Тетяна Сергіївна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Старосілля", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 24 201,10 грн, штраф у розмірі 10 000 грн, а також витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору №1 від 05.07.2018р. в частині повної та своєчасної оплати наданих сільськогосподарських послуг.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.03.2019р. відкрито провадження у справі №916/490/19, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 27.03.2019р.

20.03.2019р. до канцелярії суду від Приватного акціонерного товариства "Старосілля" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повідомив про погашення 18.03.2019р. суми основного боргу у розмірі 24 201.10 грн, надавши платіжне доручення №732 від 18.03.2019р.

Заперечуючи в іншій часині позовних вимог, відповідач зазначив, що встановлення у договорі штрафу у вигляді твердої суми суперечить приписам ст. 549 ЦК України, згідно якої штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а отже не має застосовуватись.

При цьому, ПрАТ "Старосілля", посилаючись на положення ст.233 ГК України, просить суд зменшити розмір штрафу до 1210,20 грн (5% від суми заборгованості), з огляду на те, що позивачем не заявлено та відповідно не надано доказів наявності у нього збитків у зв'язку із простроченням оплати з боку відповідача, а крім того розмір штрафу непропорційно великий до розміру заборгованості, що існувала у відповідача перед позивачем.

Також у своєму відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки такий розмір неспівмірний із складністю даної справи, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для позивача.

22.03.2019р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд забезпечити його участь у судовому засіданні 27.03.2019р. о 12год.30хв. при розгляді справи №916/490/19 в режимі відеоконференції та доручити її проведення Гайворонському районному суду Кіровоградської області.

Ухвалою суду від 25.03.2019р. клопотання представника Фізичної особи-підприємця Березовської Тетяни Сергіївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, проведення відеоконференції доручено Гайворонському районному суду Кіровоградської області.

У судовому засіданні 27.03.2019р. судом оголошено перерву до 22.04.2019р. о 13 год. 45 хв., про що винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про причини відсутності не повідомив.

Відповідач у судове засідання, призначене на 22.04.2019р. не з'явився, про причини відсутності не повідомив, водночас позиція відповідача в рамках даної справи висловлена у наявному в матеріалах справи відзиві на позовну заяву.

При цьому, суд зазначає, що ухвалою від 27.03.2019р. явка сторін була визнана необов'язковою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 05.07.2018р. між Приватним акціонерним товариством "Старосілля" (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Березовською Тетяною Сергіївною (Виконавець) було укладено договір №1 (а.с.15), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався на території сільськогосподарських угідь Замовника надати сільськогосподарські послуги по збиранню врожаю сільгоспкультур комбайнами методом прямого комбайнування, якістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно до п. 2.1. договору виконавець здійснює збирання врожаю комбайнами із подрібнювачем марки CLASS LEXION в кількості 2 шт. в режимі роботи, яка прийнятна для обох сторін.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що строк надання послуг з 05.07.2018р. по 10.07.2018р.

Згідно розділу 3 договору ціна послуги складає 780 грн за один гектар зібраної площі пшениці (п.3.1. договору). Оплата послуг виконавця здійснюється за фактично виконані роботи протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання актів надання послуг (п.3.2. договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, 13.07.2018р. сторонами по справі було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт (а.с.16), згідно якого Виконавець передав, а Замовник прийняв роботи за договором обсягом 187,37 га та ціною 146 148,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2018р. відповідачем було частково оплачено виконані позивачем роботи на загальну суму 121 947,50 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку (а.с.17). Залишок необхідної до сплати суми у розмірі 24 201,10 грн відповідачем погашена не була.

З метою досудового врегулювання спору, 28.12.2018р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №1/2018 (а.с.21) про сплату заборгованості у сумі 24 201,10 грн., а також штрафу у сумі 10 000 грн., яка залишилась без відповіді та задоволення.

Водночас, 18.03.2019р., після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття судом провадження у справі, ПрАТ "Старосілля" було погашено заявлену до стягнення суму заборгованість у розмірі 24 201,10 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №732 (а.с.51).

Відповідно до п.2 ч. 1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 24 201,10 грн після відкриття провадження у справі, суд, керуючись положеннями ст. 231 ГПК України, закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача 24 201,10 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 10 000 грн, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 5.1. договору у випадку необґрунтованої та безпідставної відмови Замовника від виконання своїх обов'язків за цим договором замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 10 000 грн. та компенсує збитки у повному обсязі.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення відповідачам оплати наданих сільськогосподарських послуг позивачем, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 10 000 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що штраф у вигляді твердої суми не може бути застосований судом, з огляду на положення ч.2 ст. 549 ЦК України, оскільки Господарський кодекс України, яким передбачено можливість стягнення штрафу у твердій сумі, визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, та є таким, що визначає, зокрема, ширше поняття господарських санкції.

Крім того, вимоги про визнання недійсним п.5.3 договору або про його тлумачення в процесі розгляду справи не заявлялися.

При цьому, як було зазначено судом вище, 20.03.2019р. до суду надійшов відзив ПрАТ "Старосілля", в якому останній просив суд зменшити розмір штрафу до 1 210,20 грн., обґрунтовуючи необхідність такого зменшення відсутністю завдання позивачу збитків у зв'язку із простроченням оплати з боку відповідача та непропорційністю такого штрафу розміру залишку заборгованості.

Так, суд вказує, що норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми штрафу до 1210,20 грн, суд враховуючи дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, основне зобов'язання з оплати наданих сільськогосподарських послуг відповідачем було порушено не в повному обсязі, а лише на суму 24 201,10 грн (тобто 16,5 % від загальної суми вартості наданих послуг). При цьому, в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено залишок заборгованості за договором №1 від 05.07.2018р. у повному обсязі.

При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, вимоги про стягнення яких взагалі позивачем не заявлялись, матеріали справи не містять.

Крім того, суд зазначає, що визначений сторонами в п.5.3. договору штраф встановлено не тільки за невиконання грошових зобов'язань, а взагалі за відмову замовника від виконання своїх обов'язків за договором.

При цьому, у відповідності до п.4.1. договору замовник зобов'язаний: перед початком робіт прийняти та по закінченню робіт повернути техніку та навісне обладнання шляхом підписання із представником Виконавця відповідного акту приймання-передачі; щоденно забезпечити присутність свого представника на полях від початку та до закінчення роботи техніки; створювати умови для нормального проживання та харчування представників Виконавця, а також їх перевезення до місця роботи та відпочинку; сприяти виконавця в дрібному ремонті його техніки, забезпечити охорону техніки та навісного обладнання Виконавця, їх навантаження та розвантаження.

Натомість, матеріали справи не містять жодних доказів порушення ПрАТ "Старосілля" своїх зобов'язань за договором, окрім своєчасного здійснення оплати виконаних сільськогосподарських послуг позивача.

Водночас, матеріали справи не містять також і відповідних обґрунтувань відповідача щодо наявності обставин, які зумовлюють можливість беззаперечного зменшення штрафу, зокрема, щодо фінансового стану відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу на 50% до 5 000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги від 11.02.2019р. (а.с.27), укладений між адвокатом Медвідь В.А. та ФОП Березовською Т.С., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом для надання правничої допомоги (а.с.30-31), акт приймання-передачі коштів за надання юридичних послуг від 19.02.219р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру №7 від 19.02.2019р. (а.с.33).

Згідно наявного в матеріалах справи детального опису робіт, адвокатом Медвідь В.А. на попереднє опрацювання матеріалів, підготовку до розгляду справи та процесуальних документів було витрачено 8,5 годин, а вартість таких послуг склала 5 100 грн.

Надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордеру №7 від 19.02.2019р. підтверджує сплату ФОП Березовською Т.С. наданих адвокатом юридичних послуг в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд зазначає про доведеність позивачем факту понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 5 100 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів та процесуальних документів, як кваліфікований фахівець, суд дійшов висновку, що дана справа не є складною та не потребувала затрат значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

При цьому, дана справи розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження, яке призначене для розгляду малозначних справ та справ незначної складності, а явка сторін судом була визнана необов'язковою.

Наявний в матеріалах справи розрахунок позовних вимог не є складним, та відображає лише ціну та обсяг виконаних робі, що встановлені договором, загальну суму виконаних робіт, суму, сплачену відповідачем за такі роботи, а також передбачену умовами договору суму штрафу.

Крім того, суд зазначає, що наявна в матеріалах справи претензія №1/2018 від 27.12.2018р. (а.с.21), що була надіслана позивачем відповідачу, свідчить про формування правової позиції по справі ще до моменту укладання ФОП Березовською Т.С. з адвокатом Медвідь В.А. договору про надання правової допомоги від 11.02.2019р.

З огляду на викладене, враховуючи відповідне клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в частині оплати безпосередньо роботи адвоката є явно завищеними та підлягають частковому зменшенню до 3000 грн.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення штрафу, а також те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, без врахування зменшення штрафу.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Старосілля" (68212, Одеська область, Саратський район, с. Старосілля, вул. Чернова, буд. 15, код ЄДРПОУ 05414700) на користь Фізичної особи-підприємця Березовської Тетяни Сергіївни (26300, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) штраф у сумі 5 000 /п'ять тисяч/ грн., судовий збір у сумі 1921 /одна тисяча дев'ятсот двадцять одна/ грн, витрати на оплату послуг адвоката у сумі 3 000 /три тисячі/ грн.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Старосілля" 24 201,10 грн. - закрити

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 25 квітня 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська