Решение № 81362337, 22.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 квітня 2019 року м. Рівне №460/781/19Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, відповідача: представник ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про зобов’язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Ухвалою від 08 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22 квітня 2019 року з викликом сторін.

Інші процесуальні дії у справі суд не здійснював.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні, свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 25 березня 2010 року відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідач наклав арешт на нерухоме майно ОСОБА_1, зокрема на квартиру АДРЕСА_1. Про існування арешту вона дізналася у поточному році, коли звернулася до нотаріуса за консультацією з приводу відчуження квартири. Підставою для накладення арешту був виконавчий лист виданий Рівненським районним судом у справі за позовом ВАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Оскільки заборгованість перед банком погашена, позивач звернулася до відповідача із заявою про зняття арешту з належного нерухомого майна. Відповідач відмовив у знятті арешту, накладеного 25 березня 2010 року, посилаючись на те, що з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна неможливо ідентифікувати, хто та з яких підстав виносив постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а паперові матеріали знищені, оскільки минув термін їх зберігання. Позивач зазначає, що у Рівненському районному відділі ДВС на даний час відсутні виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_1 У Рівненському районному суді не перебувають на розгляді цивільні справи, відповідачем по яких є ОСОБА_1, а тому вважає, що накладення арешту на майно не могло бути проведене в порядку забезпечення позову. За вказаних обставин сторона позивача, посилаючись на положення статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, вважає що відсутні законні підстави для арешту нерухомого майна, а накладений арешт підлягає зняттю. Опираючись на свою позицію позивач просить: зобов’язати Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1, накладений згідно постанови відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.03.2010 і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна; судові витрати просить стягнути з відповідача.

Відповідач, Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, відзиву на позовну заяву не подав. В судовому засіданні представник відповідача вказав, що на виконанні у Рівненському районному відділі ДВС на даний час відсутні виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_1 Що стосується виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Рівненським районним судом у справі за позовом ВАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, то воно завершене у зв’язку з повним виконанням. На даному етапі немає можливості перевірити, чи в межах даного виконавчого провадження був накладений такий арешт, позаяк воно знищене за закінченням терміну зберігання.

З’ясувавши обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача та докази, якими вони підтверджуються, оцінивши докази, які є у справі на предмет їх належності, допустимості, достатності у їх сукупності та взаємозв’язку, проаналізувавши правові норми, які належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов до наступних висновків.

Суд встановив, що 20 січня 2010 року рішенням Рівненського районного суду позов ВАТ КБ "Надра" до ОСОБА_1 (позивача по цій справі), ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено; стягнуто на користь банку 30805,30 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати (а.с.15).

Як вбачається із заяви адресованої Рівненському районному суду, ВАТ КБ "Надра" 18 березня 2010 року отримав виконавчий лист по справі за позовом банку до ОСОБА_1, ОСОБА_4 для звернення до примусового виконання у органи ДВС (а.с.16).

ОСОБА_5 довідки №156917093 від 20 лютого 2019 року з Державного реєстру речових прав на неруоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, вбачається наявність обтяження - арешт нерухомого майна належного позивачу по справі. Арешт зареєстровано 25 березня 2010 року за №9659553 Рівненською філією ДП "ОСОБА_5 центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, б/н, 25.03.2010, відділу державної виконавчої служби Рівненського Районного управління юстиції (а.с.14).

Як встановлено із відповіді на адвокатський запит від 12 березня 2019 року №8603, у Рівненському районному відділі ДВС на виконанні не перебувають виконавчі провадження, боржником по яким є позивач ОСОБА_1 (а.с. 12).

У Рівненському районному суді станом на 03 квітня 2019 року цивільних справ, по яких відповідачем є ОСОБА_1, не має, що вбачається із відповіді Рівненського районного суду від 03.04.2019 № 1-10/182 2019 на адвокатський запит (а.с.17).

07 березня 2019 року позивач звернулася із заявою до Рівненського районного відділу ДВС із заявою про зняття арешту із їй належного майна, оскільки заборгованість перед банком погашена повністю. Із відповіді відповідача від 22 березня 2019 року №10531 вбачається, що паперові матеріали на підставі яких накладено арешт на майно позивача ОСОБА_1 знищено, у зв’язку із закінченням терміну зберігання (а.с.10-11). Цією ж відповіддю відповідач повідомив ОСОБА_1, що не вбачає можливим зняття арешту з нерухомого майна позивача, посилаючись на те, що арешт був накладений до відкриття виконавчого провадження №18231576 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського районного суду від 05.03.2010 №2-1830.

Отже, виходячи із наведених обставин, суд встановив, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов’язані із примусовим виконанням рішення суду, які регулюються як нормами Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, так і нормамаи Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, яке діяло на час накладення арешту на майно позивача.

Статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (у відповідній редакції) регулювалася процедура відкриття виконавчого провадження, а саме державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносив постанову про відкриття виконавчого провадження. Частиною шостою цієї статті передбачено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження мав право накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Арешт на майно боржника міг накладатися державним виконавцем у встановлений статтею 55 цього Закону спосіб, зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 , у разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону (стаття 24 зазначеного Закону).

Як зазначено у пункті 8 частини першої статті 37 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Наслідками закінчення виконавчого провадження на підставі статті 38 цього закону є припинення чинності арешту майна боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках, як передбачено у частині п’ятій статті 59 зазначеного вище Закону, арешт може бути знятий за рішенням суду.

За правилами статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. В свою чергу, за вимогами пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до пункту 8.19 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008, завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передаються і підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання. Строк зберігання завершених виконавчих проваджень переданих на зберігання, відповідно до п.9.9. цього Порядку, становить 3 (три) роки.

Як встановив суд, арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження був накладений державним виконавцем Рівненського районного відділу ДВС на підставі відкритого виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду, в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999. Однак, паперові матеріали виконавчого провадження знищені, що дає підстави дійти висновку про завершення виконавчого провадження на підставі якого накладено арешт на майно позивачки. За даними Єдиного реєстру виконавчих проваджень, виконавче провадження з виконання виконавчого листа Рівненського районного суду №2-1830 від 05.03.2010 про стягнення на користь ВАТ КБ "Надра" з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором завершено. При цьому, виконавче провадження №18231576 з виконання цього виконавчого листа відкрите 26.03.2010 завершене 31.05.2010 у зв'язку з поверненням виконавчого документу до суду. А виконавче провадження №32248073, повторно відкрите 19.04.2012 - закінчене 14.08.2013 у зв'язку з фактичним повним виконанням (а.с.31-32).

Будь-яких інших виконавчих проваджень щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, боржником у яких була б ОСОБА_1 і для забезпечення виконання яких накладався арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, судом не виявлено (за даними ЄДРСР та ЄДРВП). Цивільних справ, у яких відповідачем є ОСОБА_1, і у яких в порядку забезпечення позову накладався б арешт на майно ОСОБА_1, на час подання позову до суду не має.

За наведеного, на даний час відсутні будь-які підстави для того, щоб продовжувало свою дію обтяження у вигляді арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладеного постановою державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС №б/н від 25.03.2010.

У відповідача, через відсутність на виконанні відповідного виконавчого документа, відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, і зняття арешту з майна боржника за правилами частини першої статті 40 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене суд вважає, що існування незнятого арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження порушує права позивача ОСОБА_1

Таким чином арешт, накладений постановою державного виконавця Рівненського районного відділу ДВС №б/н від 25.03.2010 підлягає скасуванню судом відповідно до частини п’ятої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, не зважаючи на відсутність факту протиправності у діях та рішеннях відповідача у даній справі.

За правилами частини четверної статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Позивач позбавлена права звернутися до суду з цивільним позовом у порядку частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (позаяк мала статус боржника) або ж зняти арешт у порядку частини третьої, четвертої цієї статті. Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.

При вирішенні даної справи суд застосовує норми статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, на яку покликалася позивач у заявленому позові. Також суд застосував положення статей 39, 59 цього Закону, Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008. Крім того суд застосував при вирішенні цієї справи положення статей 24, 37, 40, 55 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача присудженню підлягає сплачений судовий збір відповідно до квитанції № 20 від 04.04.2019 у розмірі 768 грн 40 коп. (а.с.4) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (с. Великий Олексин, вул. Паркова, буд. 29, Рівненський район, Рівненська область, 35302, РНОКПП НОМЕР_1) до Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (м.Рівне, вул. Петра Могили, буд. 22 б, 33001, код ЄДРПОУ 35007151) задовольнити повністю.

Зобов’язати Рівненський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), накладений постановою Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №б/н від 25.03.2010 (реєстраційний номер обтяження 9659553, зареєстроване 25.03.2010 Рівненською філією ДП "ОСОБА_5 центр" Міністерства юстиції України) і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 22 квітня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.