Постановление суда № 81276366, 15.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

15 квітня 2019 року м. Київ № 320/1717/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

Головного управління ДФС у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГЕНТО УКРАЇНА»

про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГЕНТО УКРАЇНА" та просить суд:

- визнати реєстраційні документи ТОВ «Аргенто Україна» (код ЄДРПОУ 39621144) недійсними з моменту реєстрації ОСОБА_1, як єдиного засновника;

-припинити юдидичну особу ТОВ «Аргенто Україна» (код ЄДРПОУ 39621144).

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд виходить з такого.

Відповідно до положень частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, керівник юридичної особи має право на звернення до суду від її імені лише на підставі документів, що безпосередньо підтверджують його повноваження.

Пунктом 1 частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Частиною шостою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Відповідно до частини восьмої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Отже, сторона у справі має право на звернення до суду із позовною заявою через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Судом встановлено, що позовна заява від імені Головного управління ДФС у Київській області підписана представником – ОСОБА_2

На підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано копію довіреності від 11.02.2019 № 32/10-36-10-11 за підписом начальника ОСОБА_3, засвідчену самим же довіреним ОСОБА_2, що суперечить вимогам чатини п’ятої статті 59 Кодексу адмніістратвиного судочинства України, оскільки відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді або у визначеному законом порядку.

Слід зазначити, що до позовної заяви не додано доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_3, зокрема, й на підписання довіреності від імені Голоавного управління ДФС у Київській області, а також не підтверджено оригіналом відповідної довіреності, або належним чином засвідченої довіреності що саме ОСОБА_2 уповноважений діяти від імені та в інтересах ГУ ДФС у Київській області, тобто, позов подано невстановленою особою, яка не має права його підписувати.

Крім того, в переліку додатків до позовної заяви також відсутня інформація щодо долучення до позову доказів на підтвердження повноважень особи, яка його підписала, що є безумовним доказом відсутності в матеріалах позовної заяви таких документів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені Головного управління ДФС у Київській області не підтверджено у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 19.02.2018 в адміністративній справі № 820/4389/17, від 21.03.2018 в адміністративній справі № 826/13365/17.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "ОСОБА_4 проти України" (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про повернення позивачеві позовної заяви разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду з подібним позовом після того, як перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГЕНТО УКРАЇНА» про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи, - повернути позивачу.

2. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.