Решение № 81144240, 04.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Справа № 160/905/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з позовними вимогами про:

- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виключення з загального стажу позивача страхового стажу - періодів роботи членом фермерського господарства «Росток» з 18.04.1991р. по 03.01.1992р. та з 01.04.1993р. по 14.04.2004р. неправомірними;

- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням трудового стажу у період роботи членом фермерського господарства «Росток» з 18.04.1991р. по 03.01.1992р. та з 01.04.1993р. по 14.04.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком, з 05.03.2013р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1. ОСОБА_2 вказує, що в результаті незаконного вилучення із загального трудового стажу періоду роботи у фермерському господарстві «Росток» Пенсійним органом з 01.09.2019р. було зменшено розмір його пенсії з 2629,00 грн. до 2143,00 грн. З такими діями відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019р. прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.02.2019р. представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на адміністративний позов (вх.№ 9373/19), в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що у відповідності до довідки управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі від 09.0.42013р. № 3240/05-16, звіти до управління не надавались, дані про сплату страхових внесків господарством «Росток» відсутні. Дані про страховий стаж відносно позивача за період роботи у господарстві «Росток» в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні, у зв'язку з чим зарахувати період роботи з 18.04.1991р. по 03.01.1992р., з 01.04.1993р. по 14.04.2004р. у фермерському господарстві «Росток», на думку відповідача, немає законних підстав.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, з 05.03.2013р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.

22 червня 2018 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до абзацу 3 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до частини 4 статті 28 Закону України «Про фермерське господарство».

Листом від 25.07.2018р. за № 497/0323-12 відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_2, що при проведенні детального аналізу його пенсійної справи було виявлено, що під час призначення йому пенсії за віком по Списку № 1 до загального стажу роботи було безпідставно зараховано період роботи у фермерському господарстві «Росток» з 18.04.1991р. по 03.01.1992р. та з 01.04.1993р. по 31.12.2003р., оскільки не були надані документи про підтвердження сплати внесків на соціальне страхування.

Листом від 10.08.2018р. №14800/Р-11 Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України ОСОБА_2 повідомлено про те, що при призначенні йому пенсії Пенсійним органом безпідставно зараховано до страхового стажу періоди роботи у фермерському господарстві «Росток», оскільки відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі дані про сплату страхових внесків вказаним підприємством відсутні.

Окрім цього, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.08.2018р. за №Р13431-18 позивача повідомлено, що в ході перевірки його пенсійної справи при призначенні пенсії до загального стажу безпідставно зараховано періоди роботи у фермерському господарстві «Росток» з 18.04.1991р. по 03.01.1992р. , з 01.04..1993р. по 31.12.2003р., оскільки фермерським господарством не сплачувались внески на соціальне страхування.

Позивач вказує, що в результаті незаконного вилучення з його загального трудового стажу періодів роботи у фермерському господарстві «Росток» відповідач зменшив розмір пенсії з 2629,00 грн. до 2143,00 грн. з 01.09.2018р. Означені дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 вважає протиправними та незаконними, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту Закон України № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом статті 20 Закону України № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Відтак, фактично внаслідок невиконання фермерським господарством «Росток» обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному господарстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

В даному випадку, несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом, а пенсійні органи не вжили дієвих заходів для забезпечення гарантованого державою права на пенсію.

Як встановлено судом, спірний період роботи ОСОБА_2 з 18.04.1991р. по 03.01.1992р., з 01.04.1993р. по 14.04.2004р. у селянському господарстві «Росток» підтверджується записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_2.

Положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16)), від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а), від 20 березня 2019р. (справа №688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).

Отже, аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти висновку, що неперерахування селянським господарством «Росток» за позивача страхових внесків не є підставою для не врахування спірного періоду роботи до загального страхового стажу, що дає право на трудову пенсію, оскільки відповідно до статті 62 Закону України № 1058-IV основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виключення з загального стажу ОСОБА_2 страхового стажу - періодів роботи членом фермерського господарства «Росток» з 18.04.1991р. по 03.01.1992р. та з 01.04.1993р. по 14.04.2004р. є протиправними, та задля належного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням трудового стажу у період роботи членом фермерського господарства «Росток» з 18.04.1991р. по 03.01.1992р. та з 01.04.1993р. по 14.04.2004р.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позивача не спростовано в повній мірі, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 19279292 від 29.01.2019 р.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виключення з загального стажу ОСОБА_2 страхового стажу - періодів роботи членом фермерського господарства «Росток» з 18.04.1991р. по 03.01.1992р. та з 01.04.1993р. по 14.04.2004р. протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням трудового стажу у період роботи членом фермерського господарства «Росток» з 18.04.1991р. по 03.01.1992р. та з 01.04.1993р. по 14.04.2004р.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), сплачені згідно квитанції № 19279292 від 29.01.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник