Постановление суда № 81092807, 11.04.2019, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/511/19

Провадження №2/525/193/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року селище ОСОБА_1

Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Хоролець В.В., розглянувши позовну заяву громадянина ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області та Приватної агрофірми «Агроінвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Матяшівська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області (на стороні позивача) та Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр майнових прав» Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області ОСОБА_4 (на стороні відповідача) про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

До Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява громадянина ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області та Приватної агрофірми «Агроінвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Матяшівська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області (на стороні позивача) та Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр майнових прав» Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області ОСОБА_4 (на стороні відповідача) про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок.

Суддя, розглянувши матеріали вищевказаної позовної заяви приходить до висновку, що є передбачені підстави для відмови у відкритті цивільного провадження у справі, виходячи з таких підстав.

Зі змісту позовної заяви та суб’єктного складу сторін у справі вбачається, що позивачем у справі є громадянин ОСОБА_2, відповідачами визначено ОСОБА_3 районну державну адміністрацію Полтавської області та ПА «Агроінвест».

Громадянином ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги: про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_3 районної державної адміністрації від 02.10.2018 року №№304,305,306 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки» (пункти 2-4); про визнання незаконними та скасування ряду розпоряджень ОСОБА_3 районної державної адміністрації, на підставі яких було укладено відповідні договори оренди землі від 05.11.2018 року строком на 14 років (пункти 5-7); про визнання недійсними ряду договорів оренди землі від 05.11.2018 року (пункти 8-10) та скасування державної реєстрації прав оренди відповідних земельних ділянок (пункти 11-13). При цьому, зі змісту обгрунтування позовної заяви вбачається, що оспорювані в даний час позивачем розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області – тобто відповідного органу державної виконавчої влади як суб’єкта владних повноважень (які позивач просить визнати незаконними і скасувати), не приймалися відносно позивача у справі як учасника земельних правовідносин згідно прийнятих рішень ОСОБА_3 райдержадміністрації Полтавської області.

Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За нормою ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхами, які передбачені пунктами 1-6 частини першої цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин другої та третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78,116,122 ЗК України, коли у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Тільки у такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права користування на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові № 6-2554цс16 від 14 грудня 2016 року.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, змісту заявлених позовних вимог до відповідного органу державної виконавчої влади з приводу виданих ним розпоряджень (заявлені вимоги про визнання незаконним та скасування ряду розпоряджень ОСОБА_3 райдержадміністрації) та того, що оспорювані в даний час позивачем розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області (відповідного органу державної виконавчої влади як суб’єкта владних повноважень), які позивач просить визнати незаконними і скасувати, не приймалися відносно позивача у справі, тому у нього не виникло право цивільне, а спір стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, відповідно, позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи викладені висновки, включення позивачем у справі до складу відповідачів другого відповідача ПА «Агроінвест» не змінює обставини того, що даний спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.19, п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, роз’ясненнями, що викладені в абзаці 1 пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області та Приватної агрофірми «Агроінвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Матяшівська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області (на стороні позивача) та Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційний центр майнових прав» Ялосовецької сільської ради Хорольського району Полтавської області ОСОБА_4 (на стороні відповідача) про визнання незаконними та скасування розпоряджень ОСОБА_3 районної державної адміністрації Полтавської області, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На виконання імперативних норм ч.5 ст.186 ЦПК України роз’яснити позивачу, що даний позов віднесений до юрисдикції адміністративного суду з урахуванням положень п.1.ч.1 ст.19 та ч.2 ст.20 КАС України та підсудний ОСОБА_5 окружному адміністративному суду.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В.В. Хоролець