Решение № 81042617, 15.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року Справа № 160/288/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лозицьколї І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на работі за період з 06.02.2018 року по 31.12.2018 року, в сумі 99951,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вимоги постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року у справі № 804/3843/16, яка набрала законної сили 31.01.2017 року, якою зобов'язано Головне управління Держспоживслужби у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держспоживслужби у Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, а також, стягнуто з Головного управління Держспоживслужби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2016 року по 18 жовтня 2016 року, відповідачем залишаються не виконаними. Посилаючись на приписи ст. 236 КЗпП України позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на работі за період з 06.02.2018 року по 31.12.2018 року, в сумі 99951,37 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався; ухвала про відкриття провадження отримана 25.01.2019 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до положень ст.258, ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/3843/16, адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області про скасування рішення та поновлення на посаді задоволено частково, а саме, суд:

- визнав протиправним та скасував наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 01.06.2016 року №47-к про звільнення ОСОБА_1;

- зобов'язав Головне управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області;

- стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2016 року по 18 жовтня 2016 року (а.с.16-21).

Вищевказана постанова набрала законної сили 31 січня 2017 року.

17 березня 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним, судом видано позивачу виконавчі листи у справі № 804/3843/16.

10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про примусове виконання рішення у справі №804/3843/16.

11.05.2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевим Є.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу - "виконавчий лист №804/3843/16, виданий 17.03.2017 року" та зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.

Листом від 12.06.2017 року №11/6493 Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомило Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про неможливість виконання рішення суду по справі №804/3843/16, оскільки, в структурі Головного управління, затвердженою Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 13.03.2017 року, в тому числі, в Управлінні захисту споживачів, така посада та відділ, який позивач займав до звільнення (начальник відділу контролю у сфері послуг), відсутні.

02 серпня 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку судового контролю - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області щодо невиконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року у справі №804/3843/16, в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав у Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області. В іншій частині заяви відмовлено.

Листом від 22.01.2018 року за № 11.2/1801102 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомлено позивача щодо поновлення на роботі, а саме, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 р. по справі № 804/3843/16 Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області зобов'язано поновити заявника на роботі за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, з якої звільнено з Держспоживінспекції у Дніпропетровській області.

Згідно трудової книжки заявника, останній займав посаду начальника відділу контролю у сфері послуг Держспоживінспекції у Дніпропетровській області.

Однак, відповідно структури та штатного розпису на 2016 і 2017 роки, затверджених Головою Держпродспоживслужби, посада, яку займав в Державній інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, відсутня, а затверджена посада начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг управління захисту споживачів, яка укомплектована з 05.05.2016р.

Відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VII1 «Про державну службу», посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців, остання з яких складається із загальних та спеціальних вимог. Галузь знань спеціальних вимог до посади державної служби категорій «Б» та «В» в управлінні захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, на яку претендує, не передбачає спеціальність та кваліфікацію ОСОБА_1

Звернуто увагу заявника, що на його звернення стосовно працевлаштування було запропоновано наявні вакансії в Держпродспоживслужбі Дніпропетровської області на час звернення (вих. №01/75 від 12.05.2016 р.). Питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, може бути вирішено за результатом рішення адміністративного суду по справі № 804/8042/17, яке набере законної сили.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 804/8042/17 позов задоволено частково, стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18.10.2016 року по 05.02.2018 року, в сумі 92054,16 грн., без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17 - змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1, визначивши її у розмірі: 120904 (сто двадцять тисяч дев'ятсот чотири гривні 48 копійок).

Стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час невиконання рішення про поновлення на роботі за період з 06.02.2018 року по 31.12.2018 року, є предметом даного спору.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, судом встановлено період, за який з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі, який сторонами не оскаржується, а саме, з 06.02.2018 року по 31.12.2018 року.

Частиною другою статі 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вищезазначені норми права передбачають право особи, яку було незаконно звільнено та в подальшому у відношенні до якої роботодавцем було здійснено затримання виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі на отримання саме середнього заробітку за час такої затримки.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Висновок щодо застування вищезазначених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 826/808/16.

В свою чергу, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року № 108/95 - ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати, передбаченої цим Порядком застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 3 Розділу III Порядку обчислення середньої заробітної плати, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років, тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають, згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі, коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку, визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку, обчислення середньої заробітної плати зазначено, що "В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу".

Пунктом 4 Розділу III Порядку № 100, також передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, згідно з чинним законодавством, не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також, різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, тощо).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Розділу III Порядку № 100).

За змістом пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати, в розрахунковому періоді за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком, визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділу контролю у сфері послуг Держспоживінспекції у Дніпропетровській області з 01.06.2016 року.

Тобто, середня заробітна плата йому обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з п. 2 Порядку №100, а саме, за квітень - травень 2016 року.

Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік", в квітні 2016 року було 21, а в травні 2016 року було 19 робочих днів, а всього за 2 місяці - 40 робочих днів.

Згідно з Довідкою від 02.06.2016 року, позивачу в квітні 2016 року було нараховано заробітну плату у розмірі - 3683,97 грн., в травні 2016 року - 2272,80 грн. (без врахування компенсації за невикористану відпустку - 4068,77 грн. та вихідної допомоги - 4500,51 грн.).

Вказані обставини встановлені судом у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі №804/8042/17.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення (на 31.05.2016 року), складає: 148,91 грн., виходячи з розрахунку: 5956,77 грн. (3683,97 грн.+2272,80 грн.): 40 (кількість робочих днів в квітні - травні 2016 року) = 148,91 грн.

Відповідно до вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у випадках підвищення посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до законодавчих актів, середня заробітна плата позивача підлягає коригуванню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 292 "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році" (втрата чинності - 01.01.2017 року), затверджено схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів. Згідно з Додатком 1 до вказаної постанови, розмір посадового окладу керівника відділу у складі департаменту, служби, самостійного управління, що розповсюджується на територію однієї, або декількох областей складає - 4308,00 грн.; до групи № 6 Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці відносяться: посади "керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів (керівники підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів і їх заступники (управлінь, інспекцій, відділів, відділень, секторів інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, органів прокуратури, органів військового управління, територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів)".

Як встановлено судом, у справі №804/8042/17, штатним розписом в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 01.05.2016 року було утворено "Управління захисту споживачів" в якому, в тому числі, був утворений "Відділ контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг" в якому було передбачено посаду - "начальник відділу" (1 одиниця) із розміром посадового окладу - 4308,00 грн.

Тобто, посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 01.05.2016 року, збільшився порівняно з посадовим окладом начальника відділу контролю у сфері послуг в Держспоживінспекції у Дніпропетровській області, яку займав позивач до 31.05.2016 року, в 2,37 рази (4308,00 грн.:1814,00 грн. = 2,37). Отже, середня заробітна плата в 2016 році підлягає коригуванню на коефіцієнт - 2,37.

За приписами частини 5 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Період затримки у виконанні судового рішення про поновлення позивача на роботі з 06.02.2018 року по 31.12.2018 року, складає 226 робочих днів (в лютому 2018 року - 17 робочих днів; в березні 2018 року - 21 робочий день; в квітні 2018 року - 20 робочих днів, в травні 2018 року - 20 робочих днів, в червні 2018 року -20 робочих днів, в липні 2018 року - 22 робочі дні, в серпні 2018 року - 22 робочі дні, в вересні 2018 року - 20 робочих днів, в жовтні 2018 року - 22 робочі дні, в листопаді 2018 року - 22 робочі дні, в грудні 2018 року - 20 робочих днів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 "Питання оплати праці працівникам державних органів" посадові оклади "керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління" з 01.01.2017 року було збільшено до 4500,00 грн.

Судом у справі №804/8042/17 встановлено, що згідно зі штатним розписом на 2017 рік, у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів було встановлено у розмірі - 4500,00 грн.

З урахуванням того, що протягом лютого - грудня 2018 року відповідачем рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано не було, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середня заробітна плата за вказаний період за 226 робочих днів.

Так, згідно даних Міністерства праці та соціальної політики України з посиланням та лист від 19.10.2017 року № 224/0/103-17/214 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік" в 2018 році було 250 робочих днів.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 226 робочих днів, здійснюється наступним чином.

Посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг в 2018 році складає 5400,00 грн. Порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2016 році (1814,00 грн.), посадовий оклад в 2018 році виріс в 2,97 рази (5400,00 грн.: 1814,00 грн. = 2,97).

Вказані обставини встановлені судом у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 804/8042/17.

Таким чином, за 226 робочих днів за період з 06.02.2018 року по 31.12.2018 року, у зв'язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, розмір середньої заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає: 99951,37 грн. (148,91грн. х 226 робочих дні х на коефіцієнт 2,37 = 99951,37 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких, спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу документально підтверджених судових витрат з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 242-244, 246, 250, 254, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (вул. Філософська, буд. 39А, м. Дніпро, 49006; код ЄДРПОУ 40359593) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, за період з 06.02.2018 року по 31.12.2018 року, в сумі 99951,37 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 37 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 15.03.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька