Постановление суда № 81038948, 09.04.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"09" квітня 2019 р.Справа № 922/990/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

розглянувши матеріали

позовної заявиЗаступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м. Харків , Фермерського господарства "Гаврилівське", м. Барвінкове , Фермерського господарства "Подолянка", м. Барвінкове про скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди, суборенди та повернення земель

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Гаврилівське" та Фермерського господарства "Подолянка" з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області № 241СГ від 28.04.2014 року "Про передачу в оренду земельних ділянок";

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 року № 5928381 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 року № 5899156 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 року № 5926024 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0934 площею 34,8 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 року № 5925553 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 року № 5935398 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2014 року № 5937707 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 року № 5905201 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.06.2014 року № 5936477 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1, договір оренди землі від 06.05.2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.06.2014 року № 5888766 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0931 площею 52,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 року № 6262503 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2014 року № 6294881 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.07.2014 року № 6293836 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0934 площею 34,8 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2014 року № 6277860 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 року № 6315833 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 року № 6304829 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.07.2014 року № 6305178 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 року № 6260307 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- визнати недійсним, укладений між головою Фермерського господарства "Гаврилівське" ОСОБА_1 та ФГ "Подолянка", договір суборенди землі від 01.07.2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.07.2014 року № 6276694 та, відповідно, скасувавши його державну реєстрацію;

- зобов`язати ФГ "Гаврилівське" в особі голови ОСОБА_1 Олексійовчиа та ФГ "Подолянка" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки загальною площею 366,3981 га (кадастрові номери 6320481500:03:000:0931 площе. 52,9 га, 6320481500:03:000:0932 площею 45,3415 га 6320481500:03:000:0933 площею 60,6566 га, 6320481500:03:000:0934 площею 34,8 га, 6320481500:03:000:0935 площею 19,9 га, 6320481500:03:000:0936 площею 28,6 га, 6320481500:03:000:0937 площею 45,5 га, 6320481500:03:000:0938 площею 27,5 га та 6320481500:03:000:0939 площею 51,2 га).

Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідачів.

Дослідивши вищезазначену позовну заяву, суд зазначає наступне.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, прокурор просить суд визнати недійсними та скасувати дев`ять дого рів оренди та дев`ять договорів суборенди, а також визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області та зобов`язати відповідачів повернути земельні ділянки.

Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо: порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Так, частиною першою статті 173 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Як вбачається з позовної заяви прокурора, останній просить суд зокрема визнати недійсними дев`ять договорів оренди, які укладені між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_2 та дев`ять договорів суборенди, які укладені між ФГ "Гаврилівське" та ФГ "Подолянка".

В той час, як відповідні земельні ділянки мають різні кадастрові номери та площу та в свою чергу договори оренди також є різними.

Таким чином, суд зазначає, що об'єкти оренди та суборенди, які є предметом зазначених договорів, є різними. Крім того, наявність декількох різних договорів між одними і тими ж особами не є підтвердженням наявності зв'язку між вимогами за цими договорами щодо підстав їх виникнення.

Крім того, суд зазначає, що заявлені за цими договорами вимоги не об'єднані "поданими доказами", так як позивачем окремо за кожною вимогою надані документи в обґрунтування окремо по кожному з договорів ( акти приймання -переч, акти встановлення меж земельної ділянки, тощо).

В даному випадку, подання прокурором доказів окремо до кожного з укладених вісімнадцяти договорів суттєво ускладнить вирішення спору.

Разом із цим, заявлені вимоги не пов'язані між собою ані "підставою виникнення", ані "поданими доказами", та не є "основними та похідними" позовними вимогами.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сумісний та одночасний розгляд всіх заявлених позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного договору та додаткам до нього (актам приймання - передачі об'єктів оренди, тощо), визначити правову підставу для реєстрації прав на відповідні земельні ділянки, що суттєво утруднить вирішення спору.

Крім того, щодо звернення до суду з відповідним позовом прокурора, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Суд приймає до уваги, що у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.12.2018 у справі №923/129/17.

Окрім цього, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Суд відзначає, що така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб'єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

Відповідно до статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 ЗК України контроль використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами статті 15-2 ЗК України, які кореспондуються з приписами статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у т.ч. за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), який самостійно має право звертатися до суду з метою здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом державної влади та одночасно територіальним підрозділом Держгеокадастру.

Між тим, першим заступником керівника Лозівської місцевої прокуратури при зверненні до Господарського суду Харківської області в позовній заяві не доведено, що вказаний орган, а саме: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не здійснює або здійснює неналежним чином свої повноваження, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про те, що підстави для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді не підтверджені в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з пунктів 2, 4 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об’єднання позовних вимог, відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

При цьому суд зазначає, що наявність та/або відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави повинна вирішуватися саме до відкриття провадження у справі, оскільки стаття 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) не передбачає такої підстави після відкриття провадження у справі (див. з цього питання "Узагальнення проблемних питань застосування окремих положень ГПК України" Верховного Суду).

Враховуючи вищенаведене, а саме порушення прокурором правил об`єднання позовних вимог, визначений ст. 173 ГПК України та недоведеністю підстав для звернення останнього до суду з відповідним позовом в інтересах держави в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі пунктів 2, 4 частини п'ятої статті 174 ГПК України.

Згідно із ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись 173, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву (вх. № 990/19) заступнику керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова разом із доданими до неї документами всього на 142 аркушах, в тому числі платіжне доручення № 363 від 27.02.2019 року про сплату судового збору у розмірі 149133,48 грн. на 1 аркуші.

Ухвала набирає чинності з моменти її підписання.

Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено в порядку, передбаченому статтями 255-256 ГПК України.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Ухвалу підписано 09.04.2019 року.

Суддя ОСОБА_3922/990/19/

Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).