Решение № 81038508, 09.04.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/104/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод"

про визнання права власності та зняття арешту з нерухомого майна,

у с т а н о в и в:

Стосовно дій та аргументів позивача

11.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбурвод» про визнання права власності на нерухоме майно – нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, буд. 4; та зняття з нього арештів, накладених постановами відділу державної виконавчої служби Сквирського районного управління юстиції Головного територіального управління у Київській області № АА 829451 від 17.03.2009 та № АА829508 від 09.07.2009.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що спірне майно належить йому, а не боржникові – Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбурвод», а тому накладення на нього арешту у межах виконавчих проваджень, відкритих відносно іншого боржника, є неправомірним.

Поряд з цим, позивач вказав, що ухвала господарського суду Київської області у справі № 8/040-09 від 02.03.2009, якою був накладений арешт на майно, скасована постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.09.2009, але державним виконавцем арешт не знятий.

Відносно належності майна йому, а не боржникові, позивач вказав, що підтвердженням належності майна на праві власності саме йому є Свідоцтво від 07.10.2010.

Стосовно процесуальних дій та рішень суду

Ухвалою суду від 05.03.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (30.03.2019) надати відзив на позов, а позивачу строк (05.04.2019) – відповідь на відзив, проте у вказаний час відповідач відзив на позов не надав. Вказана ухвала направлена відповідачу за його адресою у той же день та отримана 11.03.2019. Таким чином судом вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про заявлений до нього позов та судовий його розгляд.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому письмові докази, надані позивачем, прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено жодних процесуальних клопотань.

Стосовно установлених судом обставини спору

У відповідності до Акту «Про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу» від 07.10.2010 у межах виконавчого провадження щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрбурвод» заборгованості передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» майно боржника, а саме: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, буд. 4.

На підставі цього Акту приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу ОСОБА_1 позивачу видане Свідоцтво від 07.10.2010, за яким позивачу на праві власності належить: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, буд. 4; а саме: літ. А-2 – побутові приміщення загальною площею 132,2 м кв, літ. Г – побутові приміщення площею 30,2 м кв, літ. Б – склад площею 57,1 м кв, літ. В – бокс для автомобілів площею 95,0 м кв, № 1 – ворота, № 2 – огорожа, І, ІІ – мостіння, № 3 – естакада, літ. Д – туалет площею 1,1 м кв.

Як слідує з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86182927 від 29.04.2017 право власності на майно за вказаним Свідоцтвом було зареєстроване у Державному реєстрі 28.04.2017.

Водночас судом установлено, що у відповідності до Відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна у Державному реєстрі мають місце записи про реєстрацію обтяжень відносно нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, буд. 4; а саме арешт майна за постановою про арешт та оголошення заборони на його відчуження за постановою Відділу державної виконавчої служби Сквирського районного управління юстиції від 17.03.2009 (реєстрація № 8553589 від 17.03.2009) та арешт майна за постановою про арешт та оголошення заборони на його відчуження за постановою Відділу державної виконавчої служби Сквирського районного управління юстиції від 09.07.2009 (реєстрація № 8870719 від 10.07.2009).

Зокрема, відповідно до постанов Відділу державної виконавчої служби Сквирського районного управління юстиції від 17.03.2009 та 09.07.2009 накладено арешт на все майно боржника – ТОВ «Будівельна компанія «Укрводбуд».

З метою зняття арешту з майна, оскільки воно належить не боржникові, позивач листом від 05.02.2018 звернувся до Відділу державної виконавчої служби Сквирського районного управління юстиції, проте останнім вимога залишена без реалізації.

За таких обставин, вказаними доказами підтверджується факт набуття права власності позивачем на спірне майно, накладення на нього арешту у межах здійснених виконавчих проваджень, та не зняття його станом на час розгляду справи в суді.

Відносно оцінки суду установлених обставин та норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини

Порядок зняття арешту з майна, який накладений у межах виконавчого провадження, встановлений серед іншого положеннями статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на час вирішення спору. Так, за змістом частини 1 цієї статті «особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту».

З викладеної «правової формули» слідує, що належним способом захисту за наявності такого випадку є виключно «визнання права власності на майно і зняття з нього арешту». Таким чином предметом спору є не тільки вимога про «зняття арешту», але й одночасна вимога про «визнання права власності на майно», оскільки зрезюмується, що перш ніж зняти арешт з майна особа повинна довести наявність права власності на майно, на яке державним виконавцем накладений арешт, і фактично тоді таке майно не належить боржникові у межах виконавчого провадження, а тому арешт, накладений на нього є неправомірним.

Відповідно до частини 2 статті 20 ГК України «кожний суб’єкт … має право на захист своїх прав і законних інтересів», яке захищається серед іншого шляхом «визнання наявності або відсутності прав».

Зокрема, згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У даному контексті при аналізі наявності права власності у позивача на спірне майно суд зазначає, що позивач є власником спірного майна, оскільки набув його у відповідності до діючого законодавства, а безпосередньо відповідачем не спростовано цього. Проте, безпосередньо накладення арешту на майно відбулося правомірно, оскільки воно на час винесення постанов державним виконавцем належало відповідачу.

Водночас, у відповідності до частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції на даний час, у разі закінчення виконавчого провадження накладений арешт на майно боржника знімається.

Отже, незняття арешту з майна після закінчення виконавчих проваджень, а також наявність у позивача права власності на спірне майно є підставою для задоволення позовних вимог.

Відносно висновків суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту наявності у позивача права власності на спірне майно, незняття з нього арешту на час розгляду справи в суді, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 5, корп. 2; ідентифікаційний код 33104543) на нерухоме майно – нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Домобудівна, буд. 4; які складаються з: літ. А-2 – побутові приміщення загальною площею 132,2 м кв, літ. Г – побутові приміщення площею 30,2 м кв, літ. Б – склад площею 57,1 м кв, літ. В – бокс для автомобілів площею 95,0 м кв, № 1 – ворота, № 2 – огорожа, І, ІІ – мостіння, № 3 – естакада, літ. Д – туалет площею 1,1 м кв; та зняти з нього арешти, накладені постановами відділу державної виконавчої служби Сквирського районного управління юстиції Головного територіального управління у Київській області № АА 829451 від 17.03.2009 (реєстрація № 8553589 від 17.03.2009) та № АА829508 від 09.07.2009 (реєстрація № 8870719 від 10.07.2009).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін