Решение № 81022700, 08.04.2019, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/316/19

Провадження № 2/525/160/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Хоменко М.М., розглянувши на підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представником якої згідно угоди про надання правової допомоги є адвокат ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 22.08.2017 року помер її дід ОСОБА_5, останнє місце проживання та реєстрації якого було село Перекопівка Великобагачанського району Полтавської області вул. Героїв України (колишня Петровського), буд. № 4. До складу спадкового майна поряд з іншим увійшов житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою село Перекопівка Великобагачанського району Полтавської області вул. Героїв України (колишня Петровського) буд. № 4, та складається відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1, а), літня кухня (літ. – Б), погріб (літ. – б), сарай (літ. – В), сарай (літ. – Г), колодязь №1, ворота з хвірткою № 2, огорожа №3, огорожа №4, огорожа №5. Даний житловий будинок станом на 15.04.1991 року відповідно до погосподарської книги № 17, особовий рахунок 6 Радивонівської сільської ради – до «колгоспного двору», головою колгоспного був дід позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_5, членом двору була бабуся позивачки – ОСОБА_6, яка померла 07.02.2017 року, за життя складала заповіт, яким все своє майно заповіла також позивачці по справі ОСОБА_1. Але за життя бабуся своєї долі у бувшому колгоспному дворі не виділяла. Правовстановлюючих же документів на житловий будинок за життя дід ОСОБА_5 не виготовив, але на момент його смерті дане домогосподарство рахувалася за ним.

Дане домогосподарство розташоване на земельній ділянці площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, дана земельна ділянка передавалася у власність ОСОБА_5 та на неї був виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку, на сьогодні позивачка ОСОБА_1 вже отримала свідоцтво про право на спадщину на цю земельну ділянку після смерті діда.

Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом, який був складений дідом за життя та посвідчений виконавчим комітетом Радивонівської сільської ради 06.09.2011 року та зареєстрований в реєстрі за № 147 – відповідно до якого все своє майно дід заповів позивачці ОСОБА_1, спадкоємцем першої черги за законом є батько позивачки ОСОБА_4, але майна, яке б було не охвачене заповітом не має, інших спадкоємців немає. Батько позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_4 від своєї обов’язкової долі відмовився. Спадщину позивачка подала шляхом подання заяви до приватного нотаріуса ОСОБА_7 та отримала вже ряд спадкових документів. Коли позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Великобагачанського нотаріального округу із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, то нотаріус відмовила їй в зв‘язку з тим, що на житловий будинок немає правовстановлюючого документа – свідоцтва про право власності на ім’я діда ОСОБА_5. Посилаючись на вищевказані обставини та на те, що в позасудовому порядку отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно (житловий будинок з господарськими будівлями) не можливо, так як на померлого документи не видаються, позивачка змушена звернутися до суду з відповідним позовом про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування (а.с.а.с.2-3).

Ухвалою суду від 04.03.2019 року було відкрито загальне позовне провадження у справі і призначено підготовче засідання, останнє підготовче засідання призначено на 08.04.2019 року.

До проведення підготовчого судового засідання у справі від відповідача у справі ОСОБА_3 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшли листи про те, що даний відповідач не заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог позивача у справі (а.с.35).

Від представника позивача адвоката ОСОБА_2 до суду надійшла заява про підтримання заявлених позовних вимог та про розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа у справі ОСОБА_4 належним чином сповіщений про день і час проведення підготовчого засідання, судову повістку, копію ухвали та позовну заяву з додатками він отримав 07.03.2019 року (а.с.34).

У зв’язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні 08.04.2019 року у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно ч.4 цієї статті, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.

За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідач у справі має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України). Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1, представником якої згідно угоди про надання правової допомоги є адвокат ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову – це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні – це певна річ (об’єкт), щодо якої виник спір.

Судом встановлено, що баба позивачки по справі ОСОБА_1 – ОСОБА_6, яка на момент смерті була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Петровського), буд. №4 Великобагачанського району Полтавської області, померла 07.02.2017 року, про що виконавчим комітетом Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області видано свідоцтво про смерть та зроблено відповідний актовий запис за № 4 (а.с.5).

Відповідно до свідоцтва про смерть вбачається, що дід позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_5, який на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Петровського), буд. №4 Великобагачанського району Полтавської області, помер 22.08.2017 року, про що ОСОБА_3 районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області видано свідоцтво про смерть та зроблено відповідний актовий запис № 92 (а.с.6).

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до заповіту від 06 вересня 2011 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, що зареєстровано в реєстрі за № 148 вбачається, що ОСОБА_6 все майно де б воно не знаходилося і з чого б не складалося заповіла своїй онуці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.05.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 721, яке було видане приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_7, на підставі заповіту, посвідченого виконавчим комітетом Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області 06.09.2011 року і зареєстрованого в реєстрі за № 147 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5 померлого 22.08.2017 року є ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).

З свідоцтва про народження серії ІІ-КЕ № 420542 від 14.04.1984 року, виданого Решетилівським відділом ЗАГС Полтавської області, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, народилася в сел. Решетилівка Решетилівського району Полтавської області, про що зроблено відповідний запис за № 38 від 14.04.1984 року. Відповідно до свідоцтва про народження її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с.9).

Згідно довідки №9753 від 22.11.2018 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_3 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на день смерті 22.08.2017 року був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_5. В будинку ОСОБА_5 на день смерті проживав одноосібно (а.с.10).

Згідно довідки № 9754 від 22.11.2018 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_3 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що згідно запису погосподарської книги №17 особовий рахунок 6 Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області станом на 15.04.1991 року домоволодіння в селі Перекопівка по вулиці Героїв України (Петровського), 4 відноситься до колгоспного двору. Головою колгоспного двору значиться – ОСОБА_5. Члени домогосподарства: ОСОБА_6 – дружина (а.с.11).

Згідно довідки № 9755 від 22.11.2018 року, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_3 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області вбачається, що домогосподарство за адресою село Перекопівка, вул. Героїв України, 4 Великобагачанського району Полтавської області, належало ОСОБА_5 на момент його смерті. Помер ОСОБА_5 22.08.2017 року (а.с.12).

Домоволодіння по вул. Героїв України, 4 в с. Перекопівка Великобагачанського району Полтавської області складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. – А-1, а), літня кухня (літ. – Б), погріб (літ. – б), сарай (літ. – В), сарай (літ. – Г), колодязь №1, ворота з хвірткою № 2, огорожа №3, огорожа №4, огорожа №5 (а.с.а.с.13-15).

Постановою від 27.11.2018 року приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_7 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: село Перекопівка вулиця Героїв України (колишня вулиця Петровського), 4 Великобагачанського району Полтавської області у зв’язку з тим, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на даний житловий будинок (а.с.16).

З повідомлення приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу ОСОБА_7 № 337/01-16 від 25.03.2019 року, з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та копій документів зі спадкової справи вбачається, що після померлого 22.08.2017 року ОСОБА_5, останнім постійним місцем проживання якого було с. Перекопівка, Великобагачанського району Полтавської області заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_1, заяву про відмову від прийняття спадщини подав ОСОБА_4. Інших заяв про прийняття/відмову від прийняття спадщини не надходило, та відсутні претензії кредиторів; свідоцтво про право на спадщину видано 02.05.2018 року (а.с.а.с.36-41).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якою встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами загального провадження.

Отже, з досліджених матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем за заповітом після померлого 22.08.2017 року ОСОБА_5 є позивачка у справі ОСОБА_1, яка прийняла спадщину, однак в даний час, з урахуванням підстав відмови нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину (у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок), позивачка ОСОБА_1 не може оформити своє право на спадкове майно після смерті ОСОБА_5, тому змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Зі змісту п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності та того, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення у особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, визнання відповідачем позову, виходячи з підстав, які викладені нотаріусом у постанові про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії, з урахуванням принципу юридичної визначеності та враховуючи вищевказану практику Верховного Суду України щодо права власності, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, представником якої згідно угоди про надання правової допомоги є адвокат ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,328,392,1216-1218,1220,1261,1296,1297 ЦК України, ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,197,200,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, представником якої згідно угоди про надання правової допомоги є адвокат ОСОБА_2 до ОСОБА_3 селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати, що на момент смерті на 22.08.2017 року ОСОБА_5 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: село Перекопівка Великобагачанського району Полтавської області вулиця Героїв України (колишня Петровського), буд. № 4 та складається в цілому з житлового будинку (літ. – А-1, а), літня кухня (літ. – Б), погріб (літ. – б), сарай (літ. – В), сарай (літ. – Г), колодязь №1, ворота з хвірткою № 2, огорожа №3, огорожа №4, огорожа №5.

В порядку спадкування після смерті 22.08.2017 року ОСОБА_5 визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: село Перекопівка Великобагачанського району Полтавської області, вулиця Героїв України (колишня Петровського), буд. № 4 та складається в цілому з житлового будинку (літ. – А-1, а), літня кухня (літ. – Б), погріб (літ. – б), сарай (літ. – В), сарай (літ. – Г), колодязь №1, ворота з хвірткою № 2, огорожа №3, огорожа №4, огорожа №5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серія КО № 789507, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; представник позивача адвокат ОСОБА_2, місце знаходження селище ОСОБА_9, АДРЕСА_1; відповідач ОСОБА_3 селищна рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження сел. Велика Багачка, вул. Каштанова, 20 Великобагачанського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044600, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору ОСОБА_4, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_7 - а.

Суддя В.В. Хоролець