Решение № 81015072, 21.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Справа № 160/1532/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02 січня 2019 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_1, період роботи з 02.02.2000р. по 21.01.2001р., до стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за «Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах», призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пенсію за віком на пільгових умовах згідно «Списку № 1 з 2 січня 2019 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 04 січня 2019 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Проте, у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу було відмовлено, так як пільговий стаж роботи по Списку № 1 підтверджений документально лише 7 років 4 місяці 5днів, у зв'язку з чим, період роботи з 02.02.2000р. по 21.01.2001р., позивачу до пільгового стажу за Списком № 1 не було зараховано, оскільки, на думку відповідача, за даний період відсутня атестація робочого місця. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2019р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову - протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог ухвали суду 13.03.2019 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив,що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято правомірне рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії позивачу за Списком №1, у зв'язку з тим, що станом на дату звернення за призначенням пенсії (04 січня 2019 року) загальний стаж позивача становив 36 рокі 11 місяців 20 днів (стаж врахований по 30.11.2018р.), у тому числі пільговий стаж по Списку №1 на умовах п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 07 років 04 місяці 05 днів. Для призначення пенсії за віком на пільгових умовах зайнятість позивача на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 повинна становити не менше 17 років страхового стажу, з них не менше 07 років 06 місяців на зазначених роботах. Оскільки період роботи позивача з 02.02.2000р. по 21.01.2001р. не підтверджено результатами проведення атестації робочих місць, так як попередня атестація була проведена у 1995 році, а наступна атестація у 2001 році, даний період виключено із пільгового стажу роботи за Списком №1, у зв'язку з чим, права на пенсію на день подання заяви позивач не має.

У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що у період з 03.02.1994р. по 27.05.2002р. позивач працювала помічником машиніста (випалювача) обертових печей на Криворізькому цементному заводі, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2, копія якої знаходиться у матеріалах справи.

У зв'язку з досягненням позивачем 47 років та відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», 04 січня 2019 року позивач звернулася до відділу з питань призначення та перерахунку пенсії №9 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах та іншими документами для призначення пільгової пенсії.

Проте, в листі від 14.01.2019р. № 13/03.13-26/6 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що пільговий стаж позивача за Списком №1 на дату звернення складає 7 років 4 місяці 5 днів, що є недостатнім для права виходу на пенсію на пільгових умовах. Право на пенсію позивач набуде при досягненні 50 років 8 місяців. До пільгового стажу позивача зарахований період з 14.09.1993р. по 02.02.1994р. до Списку № 2, а період з 03.02.1994 р. по 01.02.2000 р. та з 22.01.2001р. по 26.05.2002р. до Списку № 1. Періоди роботи з 02.02.2000р. по 21.01.2001р. було зараховано до загального стажу, так як за цей період атестація робочого місця відсутня.

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 протиправними, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII)та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі- № 1058-ІV).

Згідно з частиною першої статті 114 Закону № 1058-ІV та пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування Списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442(далі - Порядок №442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації №41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій №41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Наведені вище положення свідчать про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно з даними трудової книжки позивача та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.12.2018 р. в період з 03.02.1994 по 26.05.2002р. позивач працювала на підприємстві ВАТ « Криворізькому цементно - гірничому комбінаті» помічником машиніста (випалювача) обертових печей . Вказана посада відноситься до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2003р.

Зокрема, до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003р. (діяв до 24.06.2016р.), включено помічників машиністів (випалювачів) обертових печей (позиція 14.1а розділ XIV Виробництво неметалевих мінеральних виробів (будівельних матеріалів).

Отже, суд зазначає, що законодавцем покладений обов'язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 48 від 02.02.1995р. була проведена перша атестація робочих місць за умовами праці. Наступна атестація була розпочата наказом по підприємству від 11.10.1999р. № 332, але, атестацію в повному обсязі було завершено лише у 2001 році та видано наказ «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» 22.01.2001р. № 24. У зв'язку з цим, термін дії атестації робочих місць, результати якої затверджені наказом № 48 від 02.03.1995р., був подовжений терміном на один рік, тобто, до 02 лютого 2001 року, за згодою Дніпропетровської обласної державної експертизи умов праці, що підтверджується листом № 003/07-1-168 від 10.08.2001р.

Відмовляючи позивачу в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 02.02.2000р. по 21.01.2001р., пенсійний орган керувався тим, що атестація робочого місця позивача у вказаний період не проводилася. Тобто спірний період є проміжком часу, коли на підприємстві не була проведена атестація.

Таким чином, враховуючи те, що до проведення чергової атестації позивач працював за професією, пільговий характер роботи якої в подальшому підтвердився проведеною атестацією, та продовжив роботу за цією ж професією після проведення атестації, суд доходить висновку, що спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу та врахуванню для визначення розміру пенсії, оскільки, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі № 352/547/16-а та від 03.05.2018р. у справі № 352/1840/14-а.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02 січня 2019 року.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1, період роботи з 02.02.2000р. по 21.01.2001р., до стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з Списком № 1 з 2 січня 2019 року., суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення ОСОБА_1, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1264827906.1 від 12.02.2019 р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 384,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) М.В. Дєєв

Рішення не набрало законної сили

21.03.2019р.

Помічник судді І.В. Калита

З оригіналом згідно

Помічник судді І.В. Калита