Решение № 8099841, 27.01.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2010 р. Справа № 15/416/09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранг”, м. Миколаїв, вул.7-а Поперечна, 3, ідент. код 13863642;

До відповідача: Приватного підприємства “Зернопостач - Люкс”, м. Миколаїв, вул. Арх. Старова, 6а, кв.12, ідент. код 33626676;

про: стягнення 87057,40 грн.

           Суддя Ржепецький В.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Кочубей О.В. довіреність № 17/10-09 від 02.10.2009р.

Від відповідача: представник не з‘явився.

20.10.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Ранг” звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Зернопостач - Люкс” про стягнення 87057,40 грн. заборгованості.

Заявою від 08.12.2009р. за вих.№06/762 позивачем зменшено позовні вимоги. Згідно з зазначеною заявою позивач просить стягнути з відповідача 5121,05грн. інфляційних витрат, 2458,57грн. –3% річних, 2470,48грн. відсотків за користування товарним кредитом, 20203,51грн. комісії за прострочення сплати відсотків, 871,00грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, своїм правом на подання відзиву не скористався, явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до абз. 2 п. 3.6. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. №02-5/289, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

          Враховуючи, що ухвали суду надіслано за адресою відповідача, зазначеною в довідці з ЄДРПОУ, а також положення п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228, господарський суд дійшов висновку про належне повідомлення сторони про час і місце розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 26.01.2010р. з’явився.

          Представник відповідача, в судове засідання не з’явився.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд –

в с т а н о в и в:

20.10.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Ранг” звернулось в господарський суд Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства “Зернопостач - Люкс” про стягнення 87057,40 грн. заборгованості.

Заявою від 08.12.2009р. за вих.№06/762 позивачем зменшено позовні вимоги. Згідно з зазначеною заявою позивач просить стягнути з відповідача 5121,05грн. інфляційних витрат, 2458,57грн. –3% річних, 2470,48грн. відсотків за користування товарним кредитом, 20203,51грн. комісії за прострочення сплати відсотків, 871,00грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним:

19.03.2009 р. між сторонами у справі укладений договір поставки № 3252, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов’язався на умовах та в порядку, визначених договором поставити паливно-мастильні матеріали з товарним кредитом у розмірі 150000грн. на строк у кількості 45 днів, у випадку фінансової можливості надати його позивачем, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити товар зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на день.

Відповідно до п.п. 4.3., 4.4., 7.1. договору, постачання продукції проводиться на умовах само вивозу (вибірки); днем виконання постачальником зобов’язань по постачанню продукту вважається дата передачі продукції покупцеві або його одержувачеві, що оформлюється товарною накладною відразу ж після постачання продукції; оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів протягом 45 днів з моменту отримання.

Як видно з матеріалів справи, а саме видаткових накладних (а.с. 13-23) позивачем умови договору виконано, товар поставлено відповідачеві.

Однак відповідачем, станом на момент подання позову, за товар сплачено не в повному обсязі, що підтверджено розрахунками позивача, а також платіжними дорученнями та карткою рахунку (а.с. 27-32).

В процесі розгляду спору відповідачем сплачено суму основного боргу, що підтверджено довідками та платіжними дорученнями, доданими позивачем до заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 6 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що: позовні вимоги ТОВ «Ран㻴рунтуються на матеріалах справи, в т.ч. на нормах договору, укладеного між сторонами у справі, чинному законодавству не суперечать, розмір позовних вимог підтверджено розрахунками, виконаними у відповідності до положень договору та чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

          Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідач доказів, які б спростовували доводи, викладені в позовній заяві не надав, що, враховуючи зазначене вище, зумовлює задоволення позовних вимог позивача.

          Судові витрати на підставі положень ч.ч. 2, 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі, оскільки спір виник внаслідок порушення ним умов договору.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 56803,79грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Зернопостач - Люкс” (м. Миколаїв, вул. Арх. Старова, 6а, кв.12, ідент. код 33626676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранг” (м. Миколаїв, вул.7-а Поперечна, 3, ідент. код 13863642) - 5121,05грн. інфляційних витрат, 2458,57грн. –3% річних, 2470,48грн. відсотків за користування товарним кредитом, 20203,51грн. комісії за прострочення сплати відсотків, 871,00грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 56803,79грн. провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя