Решение № 80988694, 03.04.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/756/19

Провадження № 2/211/873/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

секретаря Зоріної С.М.

за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Перекопська Ірина Степанівна, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Перекопська Ірина Степанівна, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є донькою ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Вона звернулась до нотаріуса з метою прийняття спадщини, однак їй було повідомлено, що на належне батькові майно, в тому числі на 1/3 частки квартири, за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт Відділом державної виконавчої служби Довгинцівського районного управління юстиції міста Кривий Ріг на підставі постанови № 34536912 від 04.10.2012 року.

При зверненні до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою щодо роз'яснення підстави накладення арешту та зняти такий арешт, отримала відповідь, що зняти арешт не можливо, оскільки виконавчі провадження завершенні та знищенні.

Просила у судовому порядку зняти арешт нерухомого майна на невизначене майно, все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер обтяження 13079742, яке було зареєстроване 04.10.2012 року на підставі постанови державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Масник А.С. № 34536912 від 04.10.2012 року про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно боржника реєстратором - Дніпропетровська філія Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2019 року відкрито провадження у цивільній справі, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання сторони та треті особи не з'явилися, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені. Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Позивач ОСОБА_1 до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Приватний нотаріус Перекопська І.С. до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 20, 21, 22, 23, 24, 25-26, 27-28). 2.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер ( а.с. 19 - копія свідоцтва про смерть).

Спадкоємцем за законом є його донька ОСОБА_1 ( а.с. 17 - копія свідоцтва про народження, а.с. 18 - копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану).

ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області з метою прийняття спадщин, після смерті батька. Однак отрималп відмову, оскільки на спадкову квартиру на підставі постанови про арешт майна № 34536912 від 04.10.2012 року, виданої відділом Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області на нерухоме майно накладено арешт ( а.с. 29, 310).

З відповіді Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, яка надійшла на адресу позивача ОСОБА_1 до суду повідомлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів відносно боржника знищене, оскільки відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008 року, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання становить 3 роки, після чого вони підлягають знищенню ( а.с 31, 32).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а, відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст.391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

При цьому суд враховує, що згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України» , яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 р., в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п. 168 Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Судом встановлено, що виконавчий лист, на виконання якого винесена постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчудження № 34536912 від 04.10.2012 року виданої Довгинцівським відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, на виконанні не перебуває, і виконавче провадження знищено зі спливом строку зберігання, а виконавчий документ № 2-2650/11 року, виданий Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу від 27.09.2012 року, на виконання якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34536912 від 04.10.2012 року з накладенням арешту на нерухоме майно, на виконанні не перебуває, виконавчий документ повернуто стягувачу і повторно у встановлені строки до виконання не пред'явлений, однак арешт на майно, накладений під час здійснення вказаного виконавчого провадження, не знятий, що перешкоджає позивачеві, прийняти спадщину. Таким чином, виходячи із встановлених обставин, вбачається невідповідність заходу втручання держави в право власності, критеріям втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини. За таких обставин, суд приходить до висновку, що є підстави для зняття арешту з належного заявнику майна в судовому порядку, згідно ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання відповідача у своєму листі, на неможливість зняття арешту через відсутність у відділі ДВС виконавчого провадження, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки існування самого арешту на майно позивача не оспорювалося відповідачем, а відсутність виконавчого провадження не свідчить про відсутність порушення прав позивача накладенням такого арешту. Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав. Після набрання рішенням суду законної сили заінтересовані особи мають право у встановленому законом порядку звернутися до відповідного органу державної реєстрації прав для державної реєстрації припинення обтяження арештом нерухомого майна.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст.141 ЦПК України, клопотання позивача віднести сплату судового збору на її рахунок, суд вважає можливим віднести судові витрати на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Перекопська Ірина Степанівна, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт нерухомого майна на невизначене майно, все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер обтяження 13079742, яке було зареєстроване 04.10.2012 року на підставі постанови державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Масник А.С. № 34536912 від 04.10.2012 року про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно боржника реєстратором - Дніпропетровська філія Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року.

Суддя: Н. О. Сарат