Решение № 80976145, 05.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Справа № 160/9482/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати неправомірною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у здійсненні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру, зазначеному ним та зобов'язати відповідача, починаючи з 01 січня 2018 року здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% виходячи як з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні, так і з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, тобто виходячи з загальної суми, яка складає 32626 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять шість) гривні 37 (тридцять сім) копійок, в яку входить 1/12 допомоги на оздоровлення в сумі 1615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) гривень 17 (сімнадцять) копійок, відповідно до довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-264-с від 17.08.2018 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, з подальшим перерахунком раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки такий перерахунок викликаний відновленням його порушеного права від моменту неправомірного обрахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він був звільнений з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку з 16.09.2016 року, за розпорядженням відповідача, з урахуванням постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року, було призначено щомісячне довічне грошового утримання у розмірі 90% від його суддівської винагороди, починаючи з 16.09.2016 року. У серпні 2018 року він звернувся до відповідача із заявою щодо проведення йому перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року, на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-264-с від 17.08.2018 року, проте, 23.09.2018 року він отримав відповідь, що перерахунок буде проведено без урахування допомоги на оздоровлення і лише з 01.08.2018 року. З отриманою відповіддю та відмовою у проведенні перерахунку, позивач не погоджується, вважає дії відповідача протиправними, тому він звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 19.12.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні за ст.263 КАС України. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

До суду 24.01.2019 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 р. №2415-VІІІ (далі - Закон №2415-VІІІ) було внесено зміни до Законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року, як розрахункової величини. Відповідно до п.4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. №3-1 (далі - Порядок №3-1), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, тому враховуючи, що ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли пом'якшують або скасовують відповідальність особи, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було проведено з 01.08.2018 року, оскільки Закон №2415-VІІІ, набрав чинності з 22.07.2018 року.

Відповідач зазначає, що відповідно до заяви від 20.08.2018 року та довідки, виданої Апеляційним судом Дніпропетровської області №7-264-с від 17.08.2018 року, позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.08.2018 року, який після перерахунку становить 27910,08 грн. Відповідач наголошує, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому на підставі вищевикладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також, розглядати справу за загальним правилом КАС України, з викликом сторін по справі.

Суд зазначає, що пунктом 2 ч.1 ст.263 КАС України чітко встановлено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовому відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року №1515-VІІІ, відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11) був звільнений з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку, і наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.09.2016 року його було відраховано зі складу суддів Апеляційного суду.

На даний час ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААІ №717922, виданим 01.11.2016 року (а.с.12).

Матеріалами справи підтверджується, що 20.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року, на підставі довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-264-с від 17.08.2018 року, з урахуванням вимог Закону №2415-VІІІ. Разом із заявою подав відповідачу оригінал довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №7-264-с від 17.08.2018 року та постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року (а.с.14).

Проте, 23.09.2018 року позивач отримав лист від 10.09.2018 р. №1735/02-25/27 «Про розгляд звернення», в якому відповідач повідомив, що за рішенням суду було зобов'язано провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення, а також зазначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці проводиться лише з 01.08.2018 року (а.с.16).

Таким чином, позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку у повному обсязі, з посиланням, що він отримує довічне грошове утримання судді у відставці за нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Згідно із довідкою Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-264-с від 17.08.2018 року, станом на січень 2018 року розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді в Апеляційному суді Дніпропетровської області складає: оклад - 19382 грн.; доплата за вислугу років (60%) - 11629,20 грн. Крім суддівської винагороди щорічно, працюючим суддям, відповідно до Закону №1402-VІІІ надається допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу; у 2018 році - 19382 грн., тобто 1/12 допомоги на оздоровлення складає 1615,17 грн. Суддівська винагорода з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення складає 32626,37 грн. (а.с.13).

Так, відповідно до п. 6) Прикінцевих та перехідних положень Закону №2415-VІІІ, в абз.2 п.3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Відомості Верховної Ради України, 2017 р. №2, ст.25) слово та цифри « 1600 гривень» замінити словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць станом на 01.01.2018 року складав 1762 грн.

Частиною 3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції від 07.07.2010 року (в редакції викладеній Конституційним Судом України в рішенні №4-рп2016 від 08.06.2016 року) зазначено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною 4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус судді» в редакції від 02.06.2016 року, на яку посилається відповідач, також зазначено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, жодною з вказаних норм не передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проводиться в інший термін, відмінний від проведення перерахунку працюючому на відповідній посаді судді.

Державною судовою адміністрацією України головам апеляційний, апеляційних спеціалізованих, місцевих спеціалізованих судів, начальникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України було розіслано листа від 24.07.2018 року за №11-13636/18, про необхідність внесення змін до штатних розписів установ, для проведення перерахунку суддівської винагороди з 01.01.2018 року, а також підготовки довідок про суддівську винагороду з 01.01.2018 року, для обчислення щомісячного грошового утримання суддям у відставці.

Працюючим суддям, на підставі наведених норм, було здійснено перерахунок грошового утримання саме з 01.01.2018 року.

Відповідно до п.4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання, суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. №3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 №2415-VIII, який набрав чинності 22.07.2018 року, внесено зміни до законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд вважає дії відповідача протиправними та такими, що звужують зміст та обсяг визначених Конституцією України гарантій незалежності судді, а саме, щодо перерахунку довічного грошового утримання з 01.08.2018 року, оскільки Закон №2415-VIII набрав чинності з 22.07.2018 року.

Частиною 3 ст.22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно із ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (в редакції від 07.07.2010 року), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний суд» та не може визначитися іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 визнано неконституційними: частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року; абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VІ, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року, в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ, визнані неконституційними та втратили силу з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року встановлена гарантія матеріального забезпечення суддів у відставці, яка не може бути знівельована у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Таким чином, з 03.06.2013 року підтверджено право суддям у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі збільшення матеріального забезпечення працюючих суддів.

Крім того слід зазначити, що статус суддів в Україні визначається одним Законом без встановлення пільг для суддів різних юрисдикцій.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 3 ст.7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на положення, які зазначені Європейським судом з прав людини по справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 08 лютого 2006 року) поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Отже, суд вважає, що відповідач відмовляючи у перерахунку призначеного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р., порушив право власності позивача на щомісячні грошові виплати, в розумінні положення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме соціальну гарантію незалежності судді, звузивши зміст та обсяг прав, та не врахував вимоги ст.ст.8, 9, 19, 22, 46, 58, 64, 126 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013.

Пункт 1.1 Європейської Хартії про Закон України «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року передбачає, що метою закону про статус суддів є забезпечення компетентності, незалежності та неупередженості, на які законно розраховує кожна людина при зверненні до суду і до кожного судді за захистом своїх прав. Сучасна Хартія складається з положень, які найкращім чином гарантують досягнення таких цілей, її положення направлені на підвищення рівню гарантій в різних європейських державах. В національні закони не можуть вноситися зміни, направлені на зниження рівню гарантій, вже досягнутих у відповідних державах.

Пункт 1.4. Хартії визначає, що закон надає кожному судді, який вважає, що його право за законом або в більш широкому порозумінні його незалежності чи незалежності юридичного процесу так чи інакше знаходяться під загрозою або не приймаються до уваги, можливість звернутися до такого незалежного органу, який володіє ефективними можливостями правового впливу або який може зарадити таку можливість.

Пункт 6.3 Хартії вказує, що Закон забезпечує гарантії для суддів, діючих в професіональній якості, від соціальних ризиків, пов'язаних з хворобою, вагітністю та пологами, інвалідністю, старістю та смертю.

Пункт 6.4 Хартії зазначає, що Закон передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і які виконували суддівські повноваження протягом зазначеного терміну, повинні отримати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як найближче до рівня їх останньої заробітної плати в якості судді.

Таким чином, відповідач відмовляючи позивачу у перерахуванні призначеного довічного грошового утримання з 01.01.2018 року у зв'язку з тим, знизив рівень грошового утримання від заробітної плати в якості судді, чим порушив пункт 6.4 Хартії, про що також зазначено в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність, та обов'язки від 17 листопада 2010 р. № (2010)12.

Суд звертає увагу, що відповідач сам зазначив на відповідність призначення (перерахунок) і виплату щомісячного довічного грошового утримання відповідно до п.4 розділу другого Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, який передбачає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою. Ця постанова є діючою і на даний час.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, суд вважає, що відповідач безпідставно провів перерахунок довічного грошового утримування судді починаючи з 01.08.2018 року, посилаючись на Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 року, оскільки вищезазначений Закон не регулює зазначені правовідносини, тому суд визнає протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2018 року у зв'язку із підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2017 року №7-274-с про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Так, постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року у справі №183/6033/17, за позовом ОСОБА_1 було визнано протиправними дії Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови йому у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Новомосковське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення в сумі 1466,67 грн., згідно довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2017 року №7-274-с з урахуванням раніше виплачених сум, та виплачувати йому в подальшому раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення починаючи з 01 грудня 2017 року, без обмеження його граничного розміру (а.с.17-21).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2018 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2017 року у справі № 183/6033/17 (2-а/183/245/17) за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського ОУПФУ Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, з підстав не подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (а.с.22).

Судом встановлено, що позивач був звільнений з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року №1515-VIII, відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, тобто до набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 02.06.2016 року, у період дії, та на підставі Закону Україні «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року.

Відповідно до ст.ст.133-134 цього Закону, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а при наданні щорічної відпустки - виплачується, крім суддівської винагороди, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникам за виконану роботу. Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати. Відповідно до п.2.3.3 Інструкції № 5 "Зі статистики заробітної плати" матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Додатком 32 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються в тому числі інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці.

Відповідно до норм законодавства, зміст матеріальної допомоги полягає у виплаті грошових коштів. Бухгалтерією суду матеріальну допомогу віднесено до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, зокрема, враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески.

Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 вказує на те, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Викладене відповідає положенням Європейської хартії, яка проголошує, що рівень виплат, який має отримувати суддя у відставці має бути якомога ближче до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено: "Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту... Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів".

Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Частиною 3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, і її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1208249401.1 від 11.12.2018 року (а.с. 3).

Отже, судовий збір у сумі 704,80 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру, зазначеному ним та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, починаючи з 01.01.2018 року здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% виходячи із встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 грн., з урахуванням розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді у розмірі 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, тобто виходячи з загальної суми, яка складає 32 626,37 грн., в яку входить 1/12 допомоги на оздоровлення в сумі 1 615,17 грн., відповідно до довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області №7-264-с від 17.08.2018 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, з подальшим перерахунком раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 704,80 грн. (сiмсот чотири гривнi 80 копiйок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя Кучма К.С.