Решение № 80923293, 25.03.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Справа № 804/5352/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: ОСОБА_3, ОСОБА_4 Ярош Л.Б. Коломоєць І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Відповідача-1 Обласної медико-соціальної експертної комісії №5 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, до Відповідача-2 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2017р. ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1 Обласної медико-соціальної експертної комісії №5 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, до Відповідача-2 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» та просить, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 26.02.2019р.:

- визнати протиправним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №5 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», оформлене актом огляду №782 від 18.05.2016р., яким група інвалідності позивачу не встановлена та на підставі якого видана довідка №166 від 18.05.2016р. про невизнання інвалідом;

- зобов'язати Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи Дніпровської обласної ради» здійснити новий огляд документів позивача для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності;

- зобов'язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» внести зміни до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 15.04.2016р. №2215 з урахуванням висновків спеціалістів, зазначивши в діагнозі хворого хворобу Бехтерева.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок травми на виробництві у 2003 році, у лютому 2004р. йому була встановлена ІІІ група інвалідності (діагноз: компресійний перелом тіл 6-8 хребтів у вигляді компресії (R-стадія ІІ). У грудні 2012р. також йому було встановлено клінічний діагноз: анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), що також дає підстави для отримання групи інвалідності. Вказані висновки враховувалися під ча повторних проходжень оглядів МСЕК. Проте, у 2016р. огляд позивача здійснювався Обласною МСЕК №5 та за її направленням також був обстежений Відповідачем-2. За результатами консультацій травматолога та ортопеда були встановлені ряд хвороб, головними симптомами яких є хвороба Бехтерева, проте, із незрозумілих причин у картці стаціонарного хворого №2215 від 15.04.2016р. вказані висновки спеціалістів Відповідачем-2 у основний діагноз внесені не були. Обласна МСЕК №5 на зазначені помилки уваги не звернула та не врахувала наявність у позивача хвороби Бехтерева, не внесла вказані відомості до акту огляду №782 від 18.05.2016р., що призвело до того, що Обласною МСЕК №5 було визначено 20% ступеня втрати працездатності та видана довідка №166 від 18.05.2016р. про невизнання позивача інвалідом. Позивач оспорює рішення МСЕК №5, оформлене актом огляду №782, просить його визнати протиправним і скасувати, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням вимог Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 та Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011р. №561, так як комісією не в повному обсязі здійснила оцінку комплексу клініко-функціональних, соціально-педагогічних, соціально-побутових та професійних факторів, не у повній мірі врахувала характер захворювання, ступінь вираженості порушених функцій організму, в тому числі, що значно впливають на професію, стан компенсаційно-адаптаційних можливостей організму, потреби в різних видах реабілітації та соціальної допомоги, особисті установки, конкретні умови та зміст праці, освіти, професійної підготовки, вік, необхідність і можливість працевлаштування позивача, а Відповідач-2, в свою чергу, через халатність порушив порядок складання виписки, не врахувавши висновки спеціалістів, і не зазначивши в діагнозі наявної у позивача хвороби Бехтерева. Через вказане порушення Відповідачем-2, Обласною МСЕК №5 при прийнятті оспорюваного рішення був врахований лише невірний висновок Відповідача-2 в частині діагнозу позивача та безпідставно не перевірено цей висновок, не було встановлено дійсний діагноз позивача - хворобу Бехтерева, який був у наявності у нього на день прийняття оспорюваного рішення, що призвело до того, що Обласною МСЕК №5 було встановлено відсутність на час огляду правових підстав для встановлення позивачу групи інвалідності. На думку позивача, очевидна наявність недоліків та порушення при складанні Відповідачем-2 виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2215 від 15.04.2016р. дає підстави для зобов'язання Відповідача-2 внести зміни до виписки із зазначенням у діагнозі хвороби Бехтерева, а як наслідок, і зобов'язати Обласну МСЕК №5 здійснити новий огляд документів позивача для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності. Додатково, на запитання суду у судовому засіданні позивач пояснив, що переїхав на проживання до м. Харкова, де у лютому 2017р. проходив обов'язковий реабілітаційний курс лікування та обстеження, а також і проходив курс обстеження і у м. Києві та відповідними експертними комісіями МСЕК йому було встановлено 25% втрати працездатності, проте, група інвалідності не встановлена, тобто на сьогодні існує акт огляду №92 Центральної МСЕК МОЗ України м. Києва від 26.02.2018р., яким встановлено 25% втрати працездатності по трудовому каліцтву до 01.02.2020 року.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позову заперечував, в усних поясненнях просив у задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що позивачеві внаслідок отриманої травми на виробництві вперше була встановлена Ш група інвалідності, трудове каліцтво, 30% втрати професійної працездатності, яка у подальшому з 2003р. по 2015р. при проходженні повторних оглядів МСЕК підтверджувалась. 08.02.2016р. мед справа позивача була направлена до обласної МСЕК №5 згідно з приписом та після огляду 15.03.2016р. позивач був направлений на консультацію до УкрДержНІІ МСПІ. 18.05.2016р. Обласною МСЕК №5 за діагнозом: «Наслідки травми на виробництві (2003 рік) компресійного перелому тіл Th5, Th8 хребців (Ro ІІ ст.) на тлі розповсюдженого остеохондрозу хребта з переважним ураженням грудного та поперекового відділів, торакалгія, двобічна люмбоішиалгія з нерізко вираженим больовим синдромом ПФХ 0-1ст.» встановила 20% втрати професійної працездатності. У зв'язку зі зміною місця проживання в 2017 році ОСОБА_3 (про що стало відомо з запиту) 25.10.2017р. згідно із запитом МСЕК м. Харкова №29 від 12.10.2017р. медико-експертну справу ОСОБА_3 надіслано до міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК м. Харкова. Станом на 26.02.2019р., зі слів працівників МСЕК міста Харкова ОСОБА_3 за новим місцем проживання оглянутий двічі: міжрайонної спеціалізованої травматологічною МСЕК м. Харкова, де йому також було встановлено 20% втрати працездатності без встановлення групи інвалідності. У зв'язку із незгодою з рішенням МСЕК м. Харкова ним було подано заяву про направлення медико-експертної справи до Центральної МСЕК України (м. Київ) та згідно із висновком судово-медичної експертизи видно, що згідно акту №92 огляду Центральної МСЕК МОЗ України м. Києва від 26.02.2018р. гр. ОСОБА_3 встановлено 25% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву до 01.02.2020р. Отже, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу та п.8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою КМУ №1317 від 03.12.2009р., наступні огляди скасовують попередні, тобто оспорюваний акт огляду МСЕК №782 від 15.05.2016р. діяв лише до 15.01.2017р. (дата переогляду), що видно як зі змісту наведеного акту, так і з довідки МСЕК №166, станом на момент розгляду даної справи вказаний акт уже є скасованим у зв'язку із прийняттям наведеного акту огляду МСЕК №92 від 26.02.2018р. Окрім того, представник відповідача-1 вказує і на неможливість проведення переогляду за документами 2016-2017р.р., оскільки МСЕК проводить огляд осіб з інвалідністю виключно за направленнями ЛКК, документів форми №088/о з обов'язковим оглядом хворого, проте, у даному випадку, відновити стан позивача за попередній період за спливом часу є неможливим, тобто мають місце невідворотні події, а без врахування стану хворого на день огляду неможливе законне проведення огляду комісією МСЕК.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині, що стосується зобов'язання відповідача-2 внести зміни до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 15.04.2016р. №2215 з урахуванням висновків спеціалістів, зазначивши в діагнозі хворого хворобу Бехтерева, що позивач знаходився на обстеженні в інституті з 04.04.2016р. по 15.04.2016р. (медична карта стаціонарного хворого №2215). В клініці інституту позивачеві було встановлено діагноз - «Серонегативний спондилоартрит» до якого відноситься за класифікацією «анкілозуючий спондилоартрит», що є синонімом хвороби Бехтерева. Даний факт підтверджено проведеною судовою експертизою. На момент обстеження в клініці інституту (квітень 2016р.) виявлені порушення функцій організму ОСОБА_3 обумовлені як наслідками виробничої травми 2003р., так і серонегативною спондилоартропонією не призвели до суттєвого обмеження основних видів його життєдіяльності: здатність до пересування, здатність до самообслуговування, здатність до трудової діяльності. Виявлені зміни не відповідають критеріям встановлення інвалідності, що також підтверджено висновками судової експертизи. У відповідності до розділу ІІ пункту 2.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків: «Ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи….». ОСОБА_3 до 2016р. виконував працю за фахом, без зменшення обсягу, його клініко-функціональні можливості відповідали професійним якостям. Тобто, внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 професії та кваліфікації не втрачав, зменшення обсягу роботи та внаслідок цього втрати заробітної плати не було. Тому, після обстеження в клініці інституту та ретельного аналізу профмаршруту ОСОБА_3, МСЕК було вказано на ці факти. Разом з тим, згідно до п.24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ №1317 від 03.12.2009р. науково-дослідні інститути після обстеження осіб, які направляються до інституту, складають консультативні висновки, які для комісії МСЕК мають рекомендаційний характер.

Ухвалою суду від 28.08.2017р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі (а.с.2 том 1).

Ухвалою суду від 02.03.2018р. було призначено судово-медичну експертизу, провадженні у адміністративній справі зупинено (а.с.119-120 том 1).

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів на вимогу експерта, ухвалою суду від 10.08.2018р. було поновлено провадження у даній адміністративній справі, здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження та в учасників справи витребувані документи, зазначені експертом (а.с.161-162 том 1).

Ухвалою суду від 07.09.2018р. за клопотанням позивача були витребувані додаткові документи на вимогу експерта у медичних закладів, де позивач проходив огляд та зобов'язано надати їх суду до 01.10.2018р. (а.с.179-180 том 1).

Ухвалою суду від 16.10.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі до 08.11.2018р. (а.с.212 том 1).

Ухвалою суду від 16.10.2018р. було призначено судово-медичну експертизу з урахуванням додатково зібраних на вимогу експерта документів, а провадження у даній адміністративній справі зупинено до одержання результатів судово-медичної експертизи (а.с.213-215 том 1).

Ухвалою суду від 04.02.2019р. у зв'язку з поверненням справи із висновком судово-медичної експертизи, провадження у даній справі було поновлено (а.с.241 том 1).

Ухвалою суду від 26.02.2019р. було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 25.03.2019р. (а.с.30 том 2).

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у лютому 2014р., внаслідок травми на виробництві, яка сталася у 2003 році, було поставлено діагноз: компресійний перелом тіл 6-8 хребтів у вигляді компресії (R-стадія ІІ), при огляді комісією МСЕК визначено 30% ступеню втрати працездатності та встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується копією акта №4 про нещасний випадок та копією акту розслідування нещасного випадку від 25.06.2003р. (а.с.59-61 том 1).

У грудні 2012р. КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.. І.І. Мечникова» ОСОБА_3 було встановлено діагноз: анкізолуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), що підтверджується змістом виписки із історії хвороби №26101 від 24.12.2012р. (а.с.62,152 том 1).

У подальшому, при проходженні ОСОБА_3 медичних оглядів МСЕК йому встановлювалася третя група інвалідності,трудове каліцтво,30% втрати професійної працездатності, що підтверджується і матеріалами справи, а також і змістом відзиву Відповідача-1 ( а.с.104-109 том 1, а.с. 36-37 том 2).

08.02.2016р. медсправа ОСОБА_3 була направлена з Нікопольської МСЕК до Обласної МСЕК №5 згідно з приписом та після огляду позивача 15.03.2016р. останній був направлений на консультацію до УкрДержНІІ МСПІ (до Відповідача-2), що не заперечується учасниками справи та підтверджується матеріалами справи.

За результатами консультації Відповідачем-2 було надано консультативний висновок та виписку із медичної карти хворого від 15.04.2016р. №2215, у яких було зазначено висновки лікарів-травматолога та ортопеда, які містять ознаки сакроїлеїту з обох сторін (R-стадія ІІІ), тобто ураження крижово-повздожного зчленування, що є головним симптомом хвороби Бехтерева, проте, на думку позивача, у діагнозі вказані висновки спеціалістів не були зазначені, що підтверджується змістом копії відповідної виписки (а.с.63 том 1).

18.05.2016р. ОСОБА_3 був оглянутий Обласною МСЕК №5 (Відповідачем-1) та за наслідками огляду вказаною комісією було оформлено рішення у формі акту огляду №782 від 18.05.2016р. за висновками якого позивачеві встановлено 20% ступеня втрати працездатності, проте, група інвалідності не встановлена, визначена дата переогляду - 15.01.2017р. про що видана довідка №166 про невизнання інвалідом від 18.05.2016р., що підтверджується змістом копії відповідного акту огляду та довідки (а.с.65 том 1, а.с.43-49 том 2).

У подальшому, позивач переїхав на проживання до м.Харкова, у лютому 2017р. пройшов медичне обстеження в КЗ «Харківська міська клінічна лікарня №8», де позивачеві основним діагнозом було встановлено хворобу Бехтерева згідно картки стаціонарного хворого №998 від 17.02.2017р. (а.с.67-68 том 1).

Позивач вважає, що оскільки хвороба Бехтерева не може бути вилікувана, виписка №998 від 17.02.2017р. є підтверджуючим документом наявності вказаної хвороби у позивача, що давало підстави для встановлення позивачеві групи інвалідності і на момент обстеження позивача у 2016р. як Відповідачем-2, так і Відповідачем-1, проте Відповідач-2 безпідставно не зазначив вказану хворобу у діагнозі позивача у виписці №2215 від 15.04.2016р., а, Відповідач-1, в свою чергу, не звернули на зазначені помилки уваги, не врахували при огляді позивача наявність у нього хвороби Бехтерева про що було зазначено спеціалістами у наведеній виписці, що призвело до протиправного висновку про невизнання позивача інвалідом за оспорюваним рішенням, оформленим актом огляду комісії №782 від 18.05.2016р., а тому позивач просить вказане рішення визнати протиправним і скасувати, окрім того, зобов'язати Відповідача-2 внести виправлення до виписки №2215 від 15.04.2016р., зазначивши у діагнозі хворобу Бехтерева, а також направити позивача до Відповідача-1 для розгляду питання про встановлення групи інвалідності згідно з діючим законодавством.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Повноваження, порядок та умови встановлення групи інвалідності визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317, Порядком встановлення МСЕК ступеня стійкості втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом МОЗ України від 05.06.2012р. №420 ( далі - Порядок № 420), а також Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом МОЗ України від 05.09.2011р. №561 (далі - Інструкції №561).

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) інвалідом є особи зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно до ст.3 наведеного Закону, передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Положення про медико-соціальну експертизу встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За п.п.17,18 згаданого вище Положення про медико-соціальну експертизу, передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації та наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм та вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п.19 Положення про медико-соціальну експертизу комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

У відповідності до п.20 Положення про медико-соціальну експертизу, комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Згідно до п.1.6 Порядку №420 при встановленні втрати професійної працездатності у відсотках і потреби у додаткових видах допомоги МСЕК виходить тільки з наслідків виробничої травми або професійного захворювання та пов'язаних з ними станів.

У випадках невизнання потерпілого інвалідом сумарний відсоток втрати професійної працездатності не повинен перевищувати 40% - п.1.9 наведеного Порядку №420.

У відповідності до вимог п.2.1, п.п.2.2.2, 2.2.3п.2.2, п.2.3 п.п. 2.13.5 п.2.13 Порядку №420 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням професійних здібностей, що є у потерпілого, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.

При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховуються такі професійні чинники: здатність потерпілого після нещасного випадку на виробництві або виникнення професійного захворювання виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією, роботою, під час якої стався нещасний випадок або встановлено професійне захворювання (до нещасного випадку або професійного захворювання), чи іншою рівноцінною їй за кваліфікацією.

При втраті основної або іншої рівноцінної їй за кваліфікацією раніше освоєної професії визначається можливість використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах праці.

При визначенні ступеня втрати професійної працездатності у відсотках враховується вираженість порушень функцій організму потерпілого, що призводять до обмеження здатності до трудової діяльності та інших категорій життєдіяльності.

При не встановленні інвалідності потерпілому на виробництві, якщо він може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю з помірним або незначним зниженням складності робіт, або із зменшенням обсягу виконуваної роботи, або при зміні умов праці, що призводять до зниження заробітку, або якщо виконання його професійної діяльності вимагає більшого навантаження, ніж раніше, відсотки втрати професійної працездатності не повинні перевищувати 25 відсотків, а при поєднанні декількох травм або професійних захворювань - 40 відсотків.

Група інвалідності при наслідках виробничої травми та професійному захворюванні встановлюється залежно від видів порушення функцій організму людини, критеріїв життєдіяльності відповідно до Інструкції №561.

Згідно п.2.2 Інструкції №561 критеріями життєдіяльності людини є: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.

Параметри оцінки - збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Порушення професійної працездатності - найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена засобами професійної реабілітації, після чого інваліди можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.

Також, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями визначається і Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 (далі - Положення про встановлення інвалідності).

Пунктом 3 Положення про встановлення інвалідності передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

У відповідності до вимог п.11 наведеного Положення про встановлення інвалідності ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров'я яких пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків, та потреба у медичній і соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури.

За приписами п.24 Положення про встановлення інвалідності встановлено, що рішення, зокрема, обласної комісії може бути оскаржене до МОЗ.

При цьому, відповідно до п.8 та п.22 вищенаведеного Положення про встановлення інвалідності визначено, що інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Повторний огляд інвалідів з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки - п.22 Положення про встановлення інвалідності.

Також і згідно пункту 1.13 Інструкції №561 передбачено, що інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що саме до відання Медико-соціальних експертних комісій віднесено повноваження щодо встановлення ступеню втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності після повного медичного обстеження осіб, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клінічно-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, що підтверджують стійке порушення функцій організму, які спричиняють обмеження життєдіяльності. При цьому, встановлено, що за рішенням МСЕК, яке оформлюється актом огляду відповідної особи, інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) встановлюється лише на певний строк, який зазначається у акті огляду та у довідці, яка видається особі, стосовно якої проводився огляд, зокрема, на один - три роки, але до першого числа місяця, що настає за місяцем на який призначено повторний переогляд.

Так, як встановлено судом із наданих документів, позивачеві внаслідок травми на виробництві з лютого 2004р. по 2016р. під час проходження медичних оглядів встановлювалася ІІІ група інвалідності, трудове каліцтво, 30% втрати професійної працездатності.

Проте, 18.05.2016р. при огляді позивача Обласною МСЕК №5 позивачеві було встановлено 20% ступеня втрати професійної працездатності, однак група інвалідності не була встановлена, позивача не визнано інвалідом, що підтверджується змістом копії акту огляду №782 та копією довідки №166 про невизнання інвалідом (а.с.66 том 1, а.с. 43-49 том 2).

При цьому, зі змісту як акту огляду №782, так і довідки №166 вбачається, що вищенаведений ступінь втрати професійної працездатності та не визнання позивача інвалідом встановлені позивачеві до чергового переогляду, а саме: до 15.01.2017р. (а.с.65-66 том 1, а.с.43-49 том 2).

Таким чином, із аналізу вищенаведених документів, можна дійти висновку, що рішення МСЕК, оформлене актом №782 від 18.05.2016р. було чинним та діючим лише до 15.01.2017р.

Також із пояснень самого позивача, наданих у судовому засіданні, та копії картки стаціонарного хворого №998 від 17.02.2017р. судом встановлено, що позивач після 15.01.2017р. (після спливу дії оспорюваного рішення) проходив обстеження у КЗ «Харківська міська клінічна лікарня №8», де позивачеві було встановлено 20% ступеню втрати працездатності без встановлення групи інвалідності (а.с.67-68 том 1).

Окрім того, і 26.02.2018р. Центральною МСЕК МОЗ України м. Києва згідно акту огляду №92 позивачеві також встановлено 25% втрати працездатності по трудовому каліцтву до 01.02.2020р. без установлення групи інвалідності, що підтверджується як інформацією, наведеною у висновку судово-медичної експертизи №262 від 29.12.2018р. та підтверджено самим позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, із аналізу наведених вище обставин можна дійти висновку, що на момент розгляду даної справи (25.03.2019р.) наявне рішення МСЕК, оформлене актом огляду №92 від 26.02.2018р. про встановлення позивачеві 25% ступеню втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності до 01.02.2020р., а відповідно, оспорюване рішення, оформлене актом огляду №782 від 18.05.2016р. втратило свою чинність та не діє.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування рішення, оформленого актом огляду №782 від 18.05.2016р., яке втратило свою чинність у зв'язку із прийняттям іншого рішення, оформленого актом огляду №92 від 26.02.2018р., у адміністративного суду відсутні.

При цьому, слід зазначити, що судом при прийнятті рішення про відмову у задоволенні даного позову також враховується і те, що позивачем оспорюване рішення, оформлене актом огляду №782 від 18.05.2016р., не було оскаржено у встановленому порядку до МОЗ України, що свідчить про те, що позивач погодився із вказаним рішенням та після переїзду на проживання до м. Харкова продовжив виконання індивідуального лікування та був обстежений у лікувальному закладі м. Харкова, де йому також було встановлено 20% ступеню втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності, при цьому, із наявністю у діагнозі позивача хвороби Бехтерева.

Також і Центральною МСЕК МОЗ України м. Києва актом огляду №92 від 26.02.2018р. встановлено з урахування діагнозу позивача (хвороби Бехтерева) 25% ступеню втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності.

Отже, вищенаведені висновки МСЕК м. Харкова та Центральної МСЕК МОЗ України м. Києва підтверджують правомірність та обґрунтованість встановлення позивачеві 20% ступеню втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності і у 2016 році під час огляду позивача Обласною МСЕК №5 та прийняття акту огляду №782 від 18.05.2016р.

Правомірність встановлення позивачеві 20% ступеню втрати професійної працездатності позивача у 2016р. без встановлення групи інвалідності з урахуванням наявності у медичних документах діагнозу - хвороби Бехтерева, у тому числі і у консультативному висновку Відповідача-2 №2215 від 15.04.2016р. підтверджується також і висновком судово-медичної експертизи №262 від 28.12.2018р., у якому зазначено, що симптоми проявів анкілозивного спондилоартриту, що є синонімами назви хвороби Бехтерева, були зазначені у виписці №2215 від 15.04.2016р.. Окрім того, у судовим експертом зроблено висновок про те, що виявлені у процесі обстеження наслідки травми на виробництві 2003 року зі сторони опорно-рухального апарату на момент обстеження обмежують життєдіяльність гр. ОСОБА_3 в нерізкому ступені, що не дає підстав для визначення хворому групи інвалідності, що підтверджується змістом наведеного висновку експертизи (а.с. 238-240 том 1).

Також слід зазначити, що є помилковими доводи позивача про те, що сама наявність у діагнозі позивача хвороби Бехтерева давала підстави для призначення йому групи інвалідності, оскільки наявність самої наведеної хвороби у діагнозі не є безумовною підставою для призначення групи інвалідності та членами медико-соціальної комісії при дослідженні документів та огляду самого пацієнта при встановленні ступеню втрати працездатності та встановленні групи інвалідності підлягають оцінці такі критерії як збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах згідно до п.2.2 Інструкції №561.

Позивачем у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів, які б свідчили про не врахування комісією вищенаведених критеріїв при прийнятті оспорюваного рішення, оформленого актом огляду №782 від 18.05.2016р. у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не можуть бути і задоволені судом позовні вимоги позивача в частині позовних вимог до Відповідача-1 (Обласної МСЕК №5) про зобов'язання Відповідача-1 здійснити новий огляд документів позивача для прийняття рішення про встановлення групи інвалідності, виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними та з урахуванням того, що суд не знайшов підстав для задоволення позову позивача в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення (основної вимоги) вищевказані похідні вимоги не можуть бути задоволені.

Окрім того, судом враховується і те, що станом на момент розгляду даної справи є діючим рішення, оформлене актом огляду №92 від 26.02.2018р. про встановлення 25% ступеню втрати працездатності без встановлення позивачеві групи інвалідності до 01.02.2020р., яке видане Центральною МСЕК МОЗ України м. Києва, а відповідно, без його скасування є неможливим проведення будь-яких оглядів, за виключенням лише оглядів на вимогу позивача (за його зверненням).

Не можуть бути і задоволені позовні вимоги позивача до Відповідача-2 про зобов'язання Відповідача-2 внести зміни до виписки із медичної карти стаціонарного хворого від 15.04.2016р. №2215 з урахуванням висновків спеціалістів, зазначивши в діагнозі хворого хворобу Бехтерева, оскільки, як свідчать висновок судови-медичної експертизи №262 від 28.12.2018р., вказана хвороба Бехтерева зазначена у наведеній виписці (консультативному висновку) у вигляді назви: «анкілозуючий спондилоартрит», яка є синонімом хвороби Бехтерева.

Окрім того, слід зазначити, що як встановлено із пояснень представника Відповідача-1, вказана хвороба Бехтерева, яка була зазначена у виписці та консультативному висновку №2215 від 15.04.2016р. була врахована Обласною МСЕК №5 при огляді позивача та при прийнятті акта огляду №782 від 18.05.2016р. та представник вказав на те, що вказаний висновок Відповідача-2 для Обласної МСЕК №5 при проведенні огляду хворого носить лише консультативний характер, до того ж, наявність у особи хвороби Бехтерева не є безумовною підставою для встановлення групи інвалідності без дослідження критеріїв оцінки життєдіяльності, особливо, що стосується здатності до трудової діяльності.

Також і згідно п.24 Положення про встановлення інвалідності визначено, що консультативні висновки науково-дослідних інститутів після обстеження осіб, які направляються до інституту, мають для комісії МСЕК рекомендаційний характер.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки виписка із медичної карти стаціонарного хворого від 15.04.2016р. №2215 (фактично консультативний висновок) не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не породжує будь-яких обов'язкових для виконання приписів у інших осіб, зокрема, у комісії МСЕК, а носить рекомендаційний характер, будь-які обґрунтовані підстави для внесення у нього змін з урахуванням вищенаведених обставин у адміністративного суду відсутні.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Проте, позивачем та його представником не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що під час його огляду 18.05.2016р. Обласною МСЕК №5 не було враховано у його діагнозі хвороби Бехтерева з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу норм вищенаведеного чинного законодавства та висновку судово-медичної експертизи, який містить посилання на те, що виявлені в процесі обстеження наслідки травми на виробництві 2003 року зі сторони опорно-рухального апарату на момент обстеження (18.05.2016р.) обмежують життєдіяльність гр. ОСОБА_3 в нерізкому ступені, що не дає підстав для визначення хворому групи інвалідності (а.с.239 том 1).

Судом відхиляються доводи позивача про те, що Обласною МСЕК №5 не у повному обсязі здійснено було оцінку комплексу клініко-функціональних, соціально-побутових та професійних факторів, не було враховано характер захворювання, ступінь вираженості порушення функцій організму, що впливають на професію, оскільки наведені обставини та доводи позивачем жодними доказами не підтверджені та спростовуються, зокрема, змістом акту огляду №92 від 26.02.2018р., складеного Центральною МСЕК МОЗ України м. Києва та змістом висновку судово-медичної експертизи про те, що виявлені зміни не відповідають критеріям встановлення інвалідності.

В той же час, представниками Відповідачів-1,2 доведено належними та достовірними доказами правомірність встановлення у 2016р. позивачеві 20% ступеню втрати професійної працездатності без установлення групи інвалідності виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Незважаючи на те, що оспорюване рішення, яке оформлене актом №782 від 18.05.2016р. на момент розгляду даної справи (25.03.2019р.) вичерпало свою дію, судом було перевірено правомірність визначення позивачеві у 2016р. 20% ступеню втрати професійної працездатності без встановлення групи інвалідності при огляді позивача Обласною МСЕК №5, а також правомірність оформлення Відповідачем-2 виписки стаціонарного хворого №2215 від 15.04.2016р. (консультативного висновку) із зазначенням у ньому діагнозу - «анкілозуючий спондилоартрит», що є синонімом хвороби Бехтерева, суд приходить до висновку, що Відповідачі -1,2 діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а отже, права та інтереси позивача порушені не були.

У відповідності до вимог ст.ст.6,7 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до Конституції та законів України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачем при подачі позову до адміністративного суду 22.08.2017р. не було сплачено судового збору у розмірі 640 грн., встановленого Законом України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на 22.08.2017р.), а тому, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що суд не знайшов підстав для задоволення даного адміністративного позову вказана сума судового збору у межах розподілу судових витрат підлягає стягненню з ОСОБА_3 у дохід Державного бюджету України у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та вимог Закону України «Про судовий збір» у редакції чинній станом на 22.08.2017р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Відповідача-1 Обласної медико-соціальної експертної комісії №5 Комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, до Відповідача-2 Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 04.04.2019р.

Суддя С.О. Конєва