Решение № 80923147, 14.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року Справа № 160/7474/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в зарахуванні ОСОБА_2 періодів роботи з 07.01.1981 року по 11.04.1981 року, 01.03.1992 року по 30.11.1996 р; з 01.08.1998 року по 09.02.1999 р; з 01.06.1999 року по 23.10.2000 року; з 02.12.2002 року по 31.05.2006 рік; з 01.06.2006 року по 31.05.2009 рік ; з 01.06.2009 року по 31.10.2010 року; з 02.12.2013 року по 31.01.2014 року до пільгового стажу за Списком № 2;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 періоди роботи з 07.01.1981 року по 11.04.1981 року, 01.03.1992 року по 30.11.1996 р; з 01.08.1998 року по 09.02.1999 р; з 01.06.1999 року по 23.10.2000 року; з 02.12.2002 року по 31.05.2006 рік; з 01.06.2006 року по 31.05.2009 рік ; з 01.06.2009 року по 31.10.2010 року; з 02.12.2013 року по 31.01.2014 року до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити йому пенсію з моменту подачі заяви для призначення пільгової пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в лютому 2017 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про нарахування пільгової пенсії, але йому було відмовлено листом від 27.03.2017р. у зв'язку із відсутністю необхідного стажу та запропоновано звернутися при досягненні 57 років. При досягненні вказаного віку, 12.03.2018 року позивач повторно звернувся із заявою про нарахування пільгової пенсії. 03.05.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначені пенсії за Списком № 2, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а саме: для підтвердження періоду роботи з 01.03.1992 року по 01.12.1996 р. та з 01.08.1998 р. по 09.02.1999 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком 2 немає підстав. Позивач зазначає, що ним було подані всі необхідні документи для призначення пільгової пенсії та підтвердження стажу. який складає більше 12 років 6 місяців і дорівнює 14 років 7 місяців 2 дні, що і давало право позивачу на призначення пенсії при досягненні 55-річного віку на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку в 2016 році, що є підставою для визнання неправомірною відмови у призначені пенсії відповідачем на пільгових умовах.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що для підтвердження періоду роботи ОСОБА_2 з 01.03.1992 по 30.11.1996, та з 01.08.1998 по 09.02.1999 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 немає підстав, оскільки в наданих документах відсутня інформація про роботу заявника саме на умовах зазначених в Списку №2 - на підземній тепловій електростанції. Щодо періодів роботи позивача в ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з 01.06.2006 року по 31.05.2009 рік, з 01.06.2009 по 31.10.2010 рік та з 02.12.2013 по 31.01.2014 рік, дані періоди також неможливо зарахувати до спеціального стажу за Списком №2, через те, що позивачем не було надано уточнюючих довідок. Отже, 25.05.2018 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області позивача було повідомлено про відмову в призначенні пенсії за Списком №2, так як у ОСОБА_2 стаж по списку №2 менше необхідного стажу за нормою закону (необхідно не менше 6 років 3 місяців).

Ухвалою суду від 09.11.2018 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_2, копія міститься в матеріалах справи, останній працював, зокрема:

- з 07.01.1981р. по 11.04.1981р. у структурному підрозділі «Дніпроенергоремонт» за професією слюсаря з ремонту устаткування машинних цехів теплових електростанцій;

- з 01.03.1992р. по 30.11.1996р. у ВАТ «Укренерготеплоізоляція» вогнетривником на ремонті топок і газоходів котлів та з 01.08.1998 по 09.02.1999 рік майстром по ізолювальним і обмурувальним роботам енергообладнання;

- з 02.12.2002р. по 31.05.2006р. на ВП «Дніпроенергосервіс» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» на посаді майстра з ремонту устаткування, з 01.06.2006р. по 01.11.2011р. старшим майстром з ремонту устаткування (котельного, турбованого в місцях його встановлення);

- з 02.12.2013р. по 31.01.2014р. у ТОВ «Інтеренергосервіс» на посаді «старшого майстра з ремонту устаткування (котельного, в місцях його встановлення) в порядку переведення з Зеленодольського цеха «Дніпроенергосервіс» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго».

Крім того, відповідно до довідки про пільговий період роботи №09/789 від 17.12.2014 року позивач ОСОБА_2 працював на ВП «Дніпроенергосервіс» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з 07.01.1981 року по 11.04.1981 р. за професією слюсаря з ремонту устаткування машинних цехів теплових електростанцій, що передбачено Списком 2 розділу XIV пункт а, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173; з 01.06.1999 року по 23.10.2000 р за професією вогнетривника, що передбачено Списком №2, розділу XIII позиція 2140000а-15416 згідно Спискам, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 11.03.1994 р. №162; з 02.12.2002 року по 31.05.2006 року на посаді майстра з ремонту устаткування, що передбачено Списком 2 розділу XIII позиція 13 «б» затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Копією наказу №55 від 14.06.2000 р. «О результатах аттестации робочих мест» та копією Переліку робочих місць до даного наказу, а також копією наказу від 18.07.2006 року №160 «О результатах аттестации робочих мест» та копією Переліку робочих місць до даного наказу підтверджується проведення атестації робочих місць на вказаному підприємстві.

У лютому 2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області із заявою про нарахування пільгової пенсії, але Листом №1109/03/36 від 27.03.2017р. йому було відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного стажу та запропоновано звернутися при досягненні 57 років, а також зазначено що пільговий стаж позивача за Списком №2 складає 09 років 01 місяць 18 днів.

12.03.2018 року позивач повторно звернувся із заявою про нарахування пільгової пенсії, за результатами розгляду якої Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №4 від 03.05.2018р., у якому вказано, що для підтвердження періоду роботи позивача з 01.03.1992 року по 01.12.1996 р. та з 01.08.1998 р. по 09.02.1999 року, для зарахування до пільгового стажу за Списком 2 немає підстав.

У вказаному рішенні також зазначено, в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено, що позивач працював на підземних теплових електростанціях в шкідливих умовах повний робочий день. В наданих документах відсутня інформація про роботу заявника саме на умовах зазначених в Списку №2 - на підземній тепловій електростанції.

У листі №1009/0316/26 від 25.05.18р. зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області управління застосування пенсійного законодавства відділ з питань, призначення та перерахунків пенсій № 12 повідомляє, що 12.03.2018р. Вами було надано документи для призначення пенсії за віком згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також вказано, що відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 12 головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області управління застосування пенсійного законодавства прийняв рішення відмовити в призначенні пенсії за Списком №2 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Змістом ч. 3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Приписами п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01.04.2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема з 01.04.2017 року по 31.03.2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків.

Положеннями ст. 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 3,10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року для підтвердження стажу роботи зі шкідливими умовами і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із належним чином оформленими записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України № 41 від 01.09.1992 року (далі - Методичні рекомендації).

Положеннями п.4,6 Порядку №442 та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій передбачено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2, копія міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 працював у ВАТ «Укренерготеплоізоляція» з 01.03.1992р. по 30.11.1996р. - вогнетривником на ремонті топок і газоходів котлів, з 01.12.1996р. по 31.07.1998р.- водієм; з 01.08.1998р. по 09.02.1999р. - майстром по ізолювальним і обмурувальним роботам енергообладнання.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад, і показників при обчисленні пенсій за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Згідно п.1 (підземні теплові електростанції) розділу XIII «Електростанції, енергопоїзда, паросилове господарство» Списку №2, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 року №162 правом на пільгове пенсійне забезпечення мають: вогнетривники, майстри, старші майстри по ремонту устаткування.

Відповідно до наказу від 24.12.1997 року №114 ВАТ «Укренерготеплоізоляція», про результати атестації робочих місць, вогнегасники і майстри атестовані за Списком №2 по розділу XIII.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач ОСОБА_2 працював на ВАТ «Укренерготеплоізоляція з 01.03.1992 року по 30.11.1996 р. за професією «огнеупорщик на ремонте топок и газоходов котлов», з 01.08.1998 року по 09.02.1999 року за професією «мастер по изоляционным и обмуровочным работам энергооборудования», що передбачено Списком №2 розділ XIII, позиції 2140000а-15416 та 21400006-23362 згідно Списка, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 11.03.1994 року №162.

Відповідно до наказу №114 від 24.12.1997 року «Об итогах 1 этапа аттестации рабочих мест по условиям труда» та Переліку робочих місць до даного наказу, було проведено атестацію робочих місць на вказаному підприємстві.

Відповідно до довідки про пільговий період роботи №09/789 від 17.12.2014 року позивач ОСОБА_2 працював на ВП «Дніпроенергосервіс» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з 07.01.1981 року по 11.04.1981 р. за професією слюсаря з ремонту устаткування машинних цехів теплових електростанцій, що передбачено Списком 2 розділу XIV пункт а, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173; з 01.06.1999 року по 23.10.2000 р за професією вогнетривника, що передбачено Списком №2, розділу XIII позиція 2140000а-15416 згідно Спискам, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 11.03.1994 р. №162; з 02.12.2002 року по 31.05.2006 року на посаді майстра з ремонту устаткування, що передбачено Списком 2 розділу XIII позиція 13 б затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Копією наказу №55 від 14.06.2000 р. «О результатах аттестации робочих мест» та копією Переліку робочих місць до даного наказу, а також копією наказу від 18.07.2006 року №160 «О результатах аттестации робочих мест» та копією Переліку робочих місць до даного наказу підтверджується проведення атестації робочих місць на вказаному підприємстві.

Відповідно до п.п.1, 2, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМУ № 442 від 01.08.1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначена постанова набрала чинності 21.08.1992 року. Тому відповідачем зараховано до стажу роботи за Списком №2 наступний стаж роботи за професією «огнеупорщик на ремонте топок и газоходов котлов» на ВАТ «Укренерготеплоізоляція» з 01.03.1992 року по дату набрання чинності вказаної постанови, тобто до 21.08.1992 року, а не фактично по 30.11.1996 рік, оскільки документи щодо атестації робочого місця відсутні, атестація була проведена за наказом №114 від 24.12.1997 року.

Крім того, відповідачем стаж роботи з 01.08.1998 року по 09.02.1999 року на ВАТ «Укренерготеплоізоляція» за професією «мастер по изоляционным и обмуровочным работам энергооборудования» не зараховано, оскільки в документах відсутня інформація про роботу на умовах зазначених Списку №2 - на підземній тепловій електростанції, однак суд звертає увагу за листом Відповідача від 23.02.2017 року №1109/03/36 вказаний трудовий стаж був зарахований до стажу роботи за Списком 2, оскільки атестація робочих місць була проведена 24.12.1997 р.

Довідкою Харківського міського архіву №82 від 24.02.2017 року підтверджується, що позивач був зайнятий повний робочий день, накази про переведення його на роботу з неповним робочим днем, накази про відпустки без збереження заробітної плати, відпустки у зв'язку з навчанням за 1992-1996 роки та 1998-1999 роки відсутні.

Довідками ВАТ «Укренерготеплоізоляція» (у кількості 6шт) підтверджується період роботи, посади за Списком №2 позивача, який був зайнятий на виробництві повний робочий день, що надає право на пільгову пенсію.

Позивачу ОСОБА_2 зараховано стаж роботи на ВП «Дніпроенергосервіс» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» з 07.01.1981 року по 11.04.1981 р. за професією слюсаря з ремонту устаткування машинних цехів теплових електростанцій; з 01.06.1999 року по 23.10.2000 р за професією вогнетривника, однак період роботи з 02.12.2002 року по 31.05.2006 року на посаді майстра з ремонту устаткування, що передбачено Списком 2 розділу XIII позиція 13 «б» затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 16.01.2003 року №36 не зараховано в повному обсязі оскільки атестація робочих місць була проведена 14.06.2000 році, тому останній період роботи зараховано з 02.12.2002 року по 13.06.2005 р. (5 років після атестації).

При цьому, суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Крім того, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не перерви між первинною атестацією робочого місця та повторним проведенням атестації робочого місця, оскільки визначальним є те, що у випадку, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених Порядком проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Таким чином, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №352/547/16-а, від 26 червня 2018 року в справі №227/1518/17.

В силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені висновки мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, стаж роботи позивача за Списком №2 складається з наступних періодів з 07.01.1981 року по 11.04.1981 року (3 місяці 4 дня), 01.03.1992 року по 30.11.1996 р. (4 роки 8 місяців 30 днів; з 01.08.1998 року по 09.02.1999 р (6 місяців 8 днів); з 01.06.1999 року по 23.10.2000 року (1 рік 4 місяці 22 дні); з 02.12.2002 року по 31.05.2006 рік (3 роки 5 місяців 29 днів), всього на вищезазначених підприємствах 10 років 5 місяців 3 дні.

Крім того, згідно трудової книжки з 01.06.2006 року по 31.05.2009 рік позивач працював у ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» на посаді «старшего мастера по ремонту оборудования (котельного, турбинного в местах его установки)», що передбачено Списком №2 розділ XIII, позиція 13 б затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 16.01.2003 року №36 ( стаж роботи складає 2 роки 11 місяців 30 днів); з 01.06.2009 року по 31.10.2010 року переведений «старшим мастером по ремонту оборудования (котельного в местах его установки) 2 группы Зеленодолського производственного участка вішеуказанного предприятия, що передбачено Списком №2 розділ XIII, позиція 13 б затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 16.01.2003 року №36 ( стаж роботи складає 11 місяців 30 днів); з 02.12.2013 року по 31.01.2014 року позивач працював у ТОВ «Інтеренергосерсів» на посаді «старшого мастера по ремонту оборудования (котельного, в местах его установки) 2 группы в порядке перевода с Зеленодольського цеха Днепроэнергосервис ПАТ «ДТЕК Днепроэнерго» (стаж роботи за Списком 2 вказаної вище постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року склав 1 місяць 30 днів). Всього за вказаний період стаж роботи за Списком №2 складає 4 роки 1 місяць 30 днів.

При цьому, ПАТ «Дніпроенерго» було прийнято Наказ «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників СП «Дніпроенергосервіс» ПАТ «Дніпроенерго» №234 від 18.07.2011р. із відповідними переліками робочих місць, у т.ч. на яких працював позивач.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних професій стаж для призначення пільгової пенсії позивача складає більше 12 років 6 місяців і дорівнює 14 років 7 місяців 2 дні, що і давало право позивачу на призначення пенсії на пільгових умовах.

Викладене свідчить, що позивач по досягненні передбаченого чинним законодавством віку 55 років, мав право на призначення пільгової пенсії за Списком №2, а тому відмова відповідача в зарахуванні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з мотивів відсутності підтвердженого пільгового стажу, викладена в рішення від 03.05.2018р. №4, що стало підставою для відмови у призначенні такої пенсії, є протиправною.

В силу викладеного позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.05.2018р. №4 щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні періодів роботи з 01.03.1992 по 30.11.1996, з 01.08.1998 по 09.02.1999 до пільгового стажу за Списком №2 підлягають задоволенню.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - провести виплату допомоги або відмовити у такій виплаті. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження пенсійного органу не є дискреційними.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про підтвердженість спірного періоду роботи з 01.03.1992 по 30.11.1996, та з 01.08.1998 по 09.02.1999 року та про його зарахування ОСОБА_2, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсій по Списку №2, що в сукупності є достатнім для призначення позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах Список №2 підлягає задоволенню.

Дослідивши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.05.2018р. №4 щодо відмови ОСОБА_2 у зарахуванні періодів роботи з 01.03.1992 по 30.11.1996, з 01.08.1998 по 09.02.1999 до пільгового стажу за Списком №2.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 періоди роботи з 07.01.1981 року по 11.04.1981 року, 01.03.1992 року по 30.11.1996 р; з 01.08.1998 року по 09.02.1999 р; з 01.06.1999 року по 23.10.2000 року; з 02.12.2002 року по 31.05.2006 рік; з 01.06.2006 року по 31.05.2009 рік; з 01.06.2009 року по 31.10.2010 року; з 02.12.2013 року по 31.01.2014 року до пільгового стажу за Списком № 2 та призначити пенсію ОСОБА_2 з моменту подачі заяви для призначення пільгової пенсії, з 12.03.2018р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова