Решение № 80857485, 28.03.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4884/17

(2/199/231/19)

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28.03.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

судді Скрипник О.Г.

секретарі Шеленок С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в приміщенні суду цивільну справу за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровської міської ради, про визнання добросовісним набувачем,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2019 року позов керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без задоволення, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровської міської ради, про визнання добросовісним набувачем залишено без задоволення.

При ухваленні рішення суд в резолютивній частині відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровської міської ради, про визнання добросовісним набувачем, в той час як в мотивувальній частині рішення вказану вимогу не вирішив.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Судом встановлено, що квартираАДРЕСА_2 є комунальною власністю Дніпровської міської ради та на жиле приміщення цієї квартири виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради видано ордер на вселення, де ОСОБА_2 зазначена як член сім»ї ( дружина наймача).

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.09.2016 року у справі № 202/5382/16-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа- Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та визнання права власності. Вказаним рішенням за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1

Державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам»янської міської ради Дніпропетровської області Рудь-Міхарзаятовою О.В. , 18.11.2016 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.11.2016 року ОСОБА_2 відчужила вказану вище квартиру на користь ОСОБА_1.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати ( добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що спірне нежиле приміщення- квартира АДРЕСА_1 вибула з комунальної власності Дніпровської міської ради на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасоване, у зв'язку з чим керівником Дніпровської місцевої прокуратури №3 було подано позов в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майно, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ ( серед них рішення ЄСПЛ у справах: «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року; «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року; «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року; «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року) свідчить про втручання в право особи на мирне володіння майном, а саме: чи є втручання законним, чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес та чи є такий захід ( втручання в право на мирне володіння майном) пропорційний визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність і для оцінки додержання « справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно набуте у власність , поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

В поясненнях, наданих суду представник ОСОБА_1 зазначала зокрема, про те, що відповідач є юридично необізнаною, при укладенні договору купівлі-продажу сплатила продавцю кошти. Крім того, відразу після укладення договору купівлі- продажу приміщення вона розпочала ремонтні роботи в ньому й витратила на це значну суму коштів, наразі проживає з малолітньою дитиною в квартирі, зареєстровані у даному житловому приміщенні. Про рішення суду, на підставі якого виникло право власності у продавця, відповідач була обізнана, проте вважала його чинним, вказану квартиру їй знайшли ріелтори. При укладенні договору купівлі-продажу відповідач не була обізнана, що квартира вибула з володіння Дніпровської міської ради з порушенням вимог закону, а тому не могла передбачати певні негативні наслідки, пов'язані з купівлею квартири, оскільки до укладення договору купівлі-продажу будь-яких інших перепродаж квартири не було.

Оскільки судом не встановлена недобросовісність покупця - ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири, суд вважає, що встановлення добросовісним набувачем в судовому порядку не вимагається, позов про визнання добросовісним набувачем задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ЦК України, ст. 270 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дніпровської міської ради, про визнання добросовісним набувачем, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.Г.Скрипник